Цав – жертви та посвячення священників

позначає місця, де переклад навмисно відступає від російського оригіналу. Натисніть, щоб побачити примітку.

Цав – тижнева глава про служіння когенів, жертви та посвячення Агарона і його синів. У стенограмі бесіди Алекса Бленда розбираються розділи 6–8 книги Ваїкра: вогонь жертовника, приношення і початок священницького служіння. Біблійний текст наведено івритом, з транслітерацією, перекладом і авторським коментарем.

Для службового користування

Ваїкра 6:1–23

Ми з вами з Божою допомогою починаємо вивчати тижневу главу Цав. У попередній главі ми прочитали про різні види жертв і про випадки, коли ці жертви належить приносити. У нинішній нашій главі ми будемо певним чином систематизувати й доповнювати наші знання про ці жертви. На відміну від попередніх глав, ця глава звернена до когенів. Тобто ми читатимемо внутрішню інструкцію, яку Всевишній дає тим, хто працюватиме в Храмі. Отже, почнімо читати з 1 вірша 6 розділу:

וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה לֵּאמֹר׃

вайдаббе́р адона́й ель-моше́ лемо́р

1 І сказав Господь Моше, кажучи:

צַו אֶת־אַהֲרֹן וְאֶת־בָּנָיו לֵאמֹר זֹאת תּוֹרַת הָעֹלָה הִוא הָעֹלָה עַל מוֹקְדָה עַל־הַמִּזְבֵּחַ כָּל־הַלַּיְלָה עַד־הַבֹּקֶר וְאֵשׁ הַמִּזְבֵּחַ תּוּקַד בּוֹ׃

цав ет-агаро́н ве'ет-бана́в лемо́р зот тора́т га'ола́ гі га'ола́ аль мокеда́ аль-гаммізбе́ях коль-галла́йла ад-габбо́кер ве'е́ш гаммізбе́ях ту́кад бо

2 «Повели Агаронові і синам його – ось вчення про всепалення: воно (жертвоприношення) спалюється на вогні, на жертовнику, всю ніч до ранку, а вогонь жертовника так і залишиться на жертовнику.

Слово цав, від якого походить і всім відоме слово міцва́ (заповідь), означає повели́ або настав. У сьогоднішній мові слово цав означає наказ. У цьому випадку слово має відтінок піджени́, поквап їх, тобто містить у собі певний елемент поштовху. Слово тора́т у цьому випадку має на увазі систематизоване вчення, інструкції або вказівки. Отже, вечірня жертва всепалення залишається на жертовнику всю ніч до ранку і поступово догоряє, тобто залишаємо жертву на ніч і йдемо спати.

וְלָבַשׁ הַכֹּהֵן מִדּוֹ בַד וּמִכְנְסֵי־בַד יִלְבַּשׁ עַל־בְּשָׂרוֹ וְהֵרִים אֶת־הַדֶּשֶׁן אֲשֶׁר תֹּאכַל הָאֵשׁ אֶת־הָעֹלָה עַל־הַמִּזְבֵּחַ וְשָׂמוֹ אֵצֶל הַמִּזְבֵּחַ׃

велава́ш гаккоге́н міддо́ вад уміхнесе-ва́д їльба́ш аль-бесаро́ вегері́м ет-гадде́шен аше́р тоха́ль га'е́ш ет-га'ола́ аль-гаммізбе́ях весамо́ е́цель гаммізбе́ях

3 І одягне коген одяг з льону, і штани з льону одягне на плоть свою, і підніме попіл, який спопелить (залишить) вогонь після жертви всепалення на жертовнику, і покладе його поруч із жертовником.

Слово мідо́ може читатися як його уніформу, ро́бу (мада́в) або розмір (мідато́), тобто одяг, що підходить йому за розміром, нижній натільний одяг, щоб прикрити наготу свою, ті місця, які заведено прикривати.

Ми вже трохи торкалися питання попелу і говорили про те, що неможливо до кінця спалити жертву ола́. Жертва не догоряє до кінця, завжди залишається якийсь жирний попіл. Рано-рано вранці, ще до світанку, коген має встати і по єрусалимському холодку в найнижчому своєму одязі пройти до жертовника, спеціальною лопатою зняти з нього попіл і помістити його поруч із жертовником. Передання каже, що частину попелу поглинала та земля, яка поруч із жертовником знаходилася. Що робить коген далі?

וּפָשַׁט אֶת־בְּגָדָיו וְלָבַשׁ בְּגָדִים אֲחֵרִים וְהוֹצִיא אֶת־הַדֶּשֶׁן אֶל־מִחוּץ לַמַּחֲנֶה אֶל־מָקוֹם טָהוֹר׃

уфаша́т ет-беґада́в велава́ш беґаді́м ахері́м вегоці́ ет-гадде́шен ель-міху́ц ламмахане́ ель-мако́м таго́р

4 І зняв свій одяг, і одягнув інший одяг, і виніс попіл за межі табору, у чисте місце.

Коген перевдягається, бо тепер йому треба буде вийти за межі табору і віднести попіл на купу, в одне конкретне, призначене для цього місце. Коген має робити це кожного ранку. Оскільки вставати рано вранці далеко не всі ми любимо, навіть когени, тому й дається наказ Моше повеліти, поквапити, підбадьорити Агарона особливим способом, щоб він встав, він і сини його. І когени з покоління в покоління вставали рано вранці й ішли робити цю роботу. Можна перефразувати відому пісню – ох, рано встають працівники Храму.

וְהָאֵשׁ עַל־הַמִּזְבֵּחַ תּוּקַד־בּוֹ לֹא תִכְבֶּה וּבִעֵר עָלֶיהָ הַכֹּהֵן עֵצִים בַּבֹּקֶר בַּבֹּקֶר וְעָרַךְ עָלֶיהָ הָעֹלָה וְהִקְטִיר עָלֶיהָ חֶלְבֵי הַשְּׁלָמִים׃

вега'е́ш аль-гаммізбе́ях тукад-бо́ ло тіхбе́ уві'е́р але́га гаккоге́н еці́м баббо́кер баббо́кер ве'ара́х але́га га'ола́ вегікті́р але́га хельве́ гашеламі́м

5 А вогонь на жертовнику горітиме і не згасне, і розпалив на ньому коген дрова вранці-вранці, і розкладе на ній шматки жертви всепалення, а поверх них буде воскуряти жир мирної жертви.

Коли ми зустрічали цей вислів – бабо́кер бабо́кер (вранці-вранці)? Коли ми читали про людей, які з самого-самого ранку юрмилися, щоб принести свої пожертви на Храм. Тут когена треба підганяти, щоб вранці-вранці він пішов і підкинув дров у цей вогонь, почав розпалювати вогонь на жертовнику, саме розпалювати, тобто посилювати.

אֵשׁ תָּמִיד תּוּקַד עַל־הַמִּזְבֵּחַ לֹא תִכְבֶה׃

еш тамі́д тука́д аль-гаммізбе́ях ло тіхбе́

6 І вогонь буде весь час горіти на жертовнику (на жертовнику всепалення), і не буде гаснути.

Цей вірш став девізом. Він уже відірваний від свого контексту в Торі й перенесений у контекст людського тіла, у контекст нашого внутрішнього жертовника. І рабини кажуть: «Ми повинні постійно горіти!» Тобто не можемо думати: «Ось, я просто Алекс, просто народився, просто живу і живу, як усі». Ні, я повинен відчувати, що я для чогось призначений, і повинен кожної секунди, кожної миті життя мати цей вогонь горіння щодо Всевишнього. Я повинен постійно на своєму внутрішньому жертовнику цей вогонь розпалювати, розуміючи, що, якщо я живу в цьому світі, значить, саме я Всевишньому в цьому світі потрібен, як і кожен із тих, хто живе в цьому світі. І кожної секунди я Йому потрібен, і кожної секунди я можу Йому служити. Це дуже високий ідеал, дуже висока планка, яку вчителі пропонують.

וְזֹאת תּוֹרַת הַמִּנְחָה הַקְרֵב אֹתָהּ בְּנֵי־אַהֲרֹן לִפְנֵי יְהוָה אֶל־פְּנֵי הַמִּזְבֵּחַ׃

везо́т тора́т гаммінха́ гакре́в ота́ бене-агаро́н ліфне́ адона́й ель-пене́ гаммізбе́ях

7 А ось вчення про дар хлібного приношення (про мінху́), який приноситимуть сини Агарона перед Господом на жертовнику.

וְהֵרִים מִמֶּנּוּ בְּקֻמְצוֹ מִסֹּלֶת הַמִּנְחָה וּמִשַּׁמְנָהּ וְאֵת כָּל־הַלְּבֹנָה אֲשֶׁר עַל־הַמִּנְחָה וְהִקְטִיר הַמִּזְבֵּחַ רֵיחַ נִיחֹחַ אַזְכָּרָתָהּ לַיהוָה׃

вегері́м мімме́нну бекумцо́ міссо́лет гаммінха́ умішамна́ ве'е́т коль-галлевона́ аше́р аль-гаммінха́ вегікті́р гаммізбе́ях ре́ях ніхо́ах азкарата́ ладона́й

8 І підніме з неї жменею, від борошна приношення, і від олії, і весь ладан, який на дарі (ми пам'ятаємо, що мінха́ складається з борошна, олії та ладану), і воскурить на жертовнику – запах благоухання, пам'ятування Господу.

Ми вже розглядали (2:2) слово азкара́та (пам'ятування), зупинялися на варіантах розуміння цього багатозначного слова. Це своєрідний символ того, що ми приносимо повну жертву Всевишньому. І також ми розглядали варіант розуміння цього слова як сувенір, як те, що нагадає Всевишньому про те добре, що в нас є, як Давид каже в Тегілім (20:4): «Ізко́р коль-мінхоте́ха – Згадає Він усі приношення твої».

וְהַנּוֹתֶרֶת מִמֶּנָּה יֹאכְלוּ אַהֲרֹן וּבָנָיו מַצּוֹת תֵּאָכֵל בְּמָקוֹם קָדֹשׁ בַּחֲצַר אֹהֶל־מוֹעֵד יֹאכְלוּהָ׃

веганноте́рет мімме́нна йохелу́ агаро́н увана́в маццо́т те'ахе́ль бемако́м кадо́ш бахаца́р огель-мо'е́д йохелу́га

9 А те, що від неї залишиться, будуть їсти Агарон і сини його, як опрісноки будуть їсти у Святому місці, у дворі Намету Зустрічі будуть їсти її.

לֹא תֵאָפֶה חָמֵץ חֶלְקָם נָתַתִּי אֹתָהּ מֵאִשָּׁי קֹדֶשׁ קָדָשִׁים הִוא כַּחַטָּאת וְכָאָשָׁם׃

ло те'афе́ хаме́ц хелька́м ната́тті ота́ ме'іша́й ко́деш кадаші́м гі кахатта́т веха'аша́м

10 Не нале́жить випікати її квасною, Я її дав у їхню частку (у частку когенів), від святих жертв вона, подібно до жертви хата́т і подібно до жертви аша́м.

Жертва мінха́ має бути й залишатися опрісноком, її треба принести опрісноком і з'їсти опрісноком. У чому вона подібна до жертви очисної (хата́т) і жертви за провину (аша́м)? У тому, що когени можуть її їсти.

כָּל־זָכָר בִּבְנֵי אַהֲרֹן יֹאכֲלֶנָּה חָק־עוֹלָם לְדֹרֹתֵיכֶם מֵאִשֵּׁי יְהוָה כֹּל אֲשֶׁר־יִגַּע בָּהֶם יִקְדָּשׁ׃

коль-заха́р бівне́ агаро́н йохеле́нна хок-ола́м ледоротехе́м ме'іше́ адона́й коль ашер-їґґа́ баге́м їкда́ш

11 Кожен чоловічої статі із синів Агарона може її їсти, закон вічний у ваші покоління від спалюваних жертв Всевишньому. Все, що доторкнеться до них, освятиться».

Будь-який інструмент, будь-який посуд, що доторкнувся до цього жертвоприношення, стає святим, і ним уже не можна користуватися для буденних потреб. А іноді й взагалі не можна користуватися.

וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה לֵּאמֹר׃

вайдаббе́р адона́й ель-моше́ лемо́р

12 І сказав Господь Моше, кажучи:

זֶה קָרְבַּן אַהֲרֹן וּבָנָיו אֲשֶׁר־יַקְרִיבוּ לַיהוָה בְּיוֹם הִמָּשַׁח אֹתוֹ עֲשִׂירִת הָאֵפָה סֹלֶת מִנְחָה תָּמִיד מַחֲצִיתָהּ בַּבֹּקֶר וּמַחֲצִיתָהּ בָּעָרֶב׃

зе корба́н агаро́н увана́в ашер-якрі́ву ладона́й бейом гіммаша́х ото́ асірі́т га'ефа́ со́лет мінха́ тамі́д махаціта́ баббо́кер умахаціта́ ба'а́рев

13 «Ось жертва Агарона і синів його, які будуть приносити вони Господу від дня помазання їх: десяту частину ефи борошна со́лет, постійне приношення, половину – вранці і половину – увечері.

עַל־מַחֲבַת בַּשֶּׁמֶן תֵּעָשֶׂה מֻרְבֶּכֶת תְּבִיאֶנָּה תֻּפִינֵי מִנְחַת פִּתִּים תַּקְרִיב רֵיחַ־נִיחֹחַ לַיהוָה׃

аль-махава́т баше́мен те'асе́ мурбе́хет теві'е́нна туфіне́ мінха́т пітті́м такрі́в реях-ніхо́ах ладона́й

14 На сковороді в олії зроби її, принеси її завареною в розкришеному вигляді, принеси її на благоухання Господу.

Тобто треба замісити тісто так, щоб у гарячу олію потрапило борошно. Це схоже на тісто для заварних тістечок тільки, зрозуміло, без води: оскільки не має бути хамецу́ (квасного), використовується олія.

וְהַכֹּהֵן הַמָּשִׁיחַ תַּחְתָּיו מִבָּנָיו יַעֲשֶׂה אֹתָהּ חָק־עוֹלָם לַיהוָה כָּלִיל תָּקְטָר׃

вегаккоге́н гаммаші́ях тахта́в міббана́в я'асе́ ота́ хок-ола́м ладона́й калі́ль токта́р

15 І коген, помазаний після нього і синів його, теж робитиме її – вічний закон, всю її спали для Всевишнього.

וְכָל־מִנְחַת כֹּהֵן כָּלִיל תִּהְיֶה לֹא תֵאָכֵל׃

вехоль-мінха́т коге́н калі́ль тігйе́ ло те'ахе́ль

16 І всяке підношення когена повністю буде спалене і не буде з'їдатися».

Це – особлива жертва, яку щодня, двічі на день, мають приносити когени, щоб їм не підноситися над народом, не пишатися і не казати: «Ось які ми круті!» Тому їм дано веління приносити найпростішу, найбідняцькішу жертву, і жертвоприношення когенів спалюється повністю. І подібно до жертвоприношення ола́, ця повністю спалювана жертва символізує повну віддачу когена своєму служінню. Якщо про жертву ола́ (жертву всепалення) можна сказати, що вона вмикає (як вилку в розетку) взаємодію Всевишнього і народу Ізраїля, сусідство, Божественну присутність на землі, то жертвоприношення когенів підключає Священство, як ескалатор або ліфт, яким ми можемо підніматися до Всевишнього. Адже коген, як ми вже сказали, представляє і Бога перед народом Ізраїля, і народ Ізраїля перед Всевишнім. Неможливо прийти до Бога без когена, а для того, щоб коген міг священнодіяти, йому теж дано жертвоприношення, яке він має приносити двічі на день. І воно найпростіше-найпростіше.

וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה לֵּאמֹר׃

вайдаббе́р адона́й ель-моше́ лемо́р

17 І сказав Господь Моше, кажучи:

דַּבֵּר אֶל־אַהֲרֹן וְאֶל־בָּנָיו לֵאמֹר זֹאת תּוֹרַת הַחַטָּאת בִּמְקוֹם אֲשֶׁר תִּשָּׁחֵט הָעֹלָה תִּשָּׁחֵט הַחַטָּאת לִפְנֵי יְהוָה קֹדֶשׁ קָדָשִׁים הִוא׃

даббе́р ель-агаро́н ве'ель-бана́в лемо́р зот тора́т гахатта́т бімко́м аше́р тішахе́т га'ола́ тішахе́т гахатта́т ліфне́ адона́й ко́деш кадаші́м гі

18 «Скажи Агаронові і синам його, кажучи: ось вчення про очисну жертву. На тому місці, на якому приноситься (заколюється) жертва всепалення, там же заколюй жертву за гріх, святиня свята вона.

Ми вже говорили, що причина цього в тому, щоб людина «не світилася», щоб уникнути духовних папараці всіх видів, щоб не казали: «Ось, він пішов жертву за гріх приносити. Цікаво, чим же він там згрішив?»

הַכֹּהֵן הַמְחַטֵּא אֹתָהּ יֹאכֲלֶנָּה בְּמָקוֹם קָדֹשׁ תֵּאָכֵל בַּחֲצַר אֹהֶל מוֹעֵד׃

гаккоге́н гамхатте́ ота́ йохеле́нна бемако́м ка́дош те'ахе́ль бахаца́р о́гель мо'е́д

19 І коген, який приносить її (який здійснює очищення), буде її їсти, у Святому місці буде її споживати, у дворі Намету Зустрічі.

У чому відмінність? Є жертви, які може їсти не тільки сам коген, а й його сім'я, зокрема його дружина. Це жертви, м'ясо яких він може брати, приносити додому, ми про це ще будемо говорити. Але ця жертва – жертва очисна, і її їсть тільки коген.

כֹּל אֲשֶׁר־יִגַּע בִּבְשָׂרָהּ יִקְדָּשׁ וַאֲשֶׁר יִזֶּה מִדָּמָהּ עַל־הַבֶּגֶד אֲשֶׁר יִזֶּה עָלֶיהָ תְּכַבֵּס בְּמָקוֹם קָדֹשׁ׃

коль ашер-їґґа́ бівсара́ їкда́ш ва'аше́р їззе́ міддама́ аль-габбе́ґед аше́р їззе́ але́га техаббе́с бемако́м кадо́ш

20 Усе, що доторкнеться до плоті її, освятиться, а якщо капне кров її на одяг, «бризнуте» (те, що бризнуло) відпере у Святому місці.

Тобто, навіть якщо бризне кров жертви і забрудниться одяг когена, він не йде додому, не закидає його в пральну машину, а й до цієї крові він має ставитися, як до святині.

וּכְלִי־חֶרֶשׂ אֲשֶׁר תְּבֻשַּׁל־בּוֹ יִשָּׁבֵר וְאִם־בִּכְלִי נְחֹשֶׁת בֻּשָּׁלָה וּמֹרַק וְשֻׁטַּף בַּמָּיִם׃

ухлі-хе́рес аше́р тевушаль-бо́ їшаве́р ве'ім-біхлі́ нехо́шет буша́ла умора́к вешутта́ф бамма́йім

21 Глиняний горщик, у якому вона вариться, буде розбитий, а якщо готувалася в мідному посуді, він буде вишуруваний, очищений у воді.

У чому різниця? Глиняна посудина вбирає трохи продукту, який у ній готується, оскільки вона пориста всередині і в її пори потрапляє частина продукту. І тому в ній, хоч і в мікроскопічних кількостях, усе-таки залишиться частина жертви, залишиться і на той час, коли її вже не можна вживати. Посудина теж стала жертовною, тому її доведеться розбити.

כָּל־זָכָר בַּכֹּהֲנִים יֹאכַל אֹתָהּ קֹדֶשׁ קָדָשִׁים הִוא׃

коль-заха́р баккогані́м йоха́ль ота́ ко́деш кадаші́м гі

22 Кожен чоловічої статі буде їсти її, святиня свята вона (вона теж споживається у Святому місці).

וְכָל־חַטָּאת אֲשֶׁר יוּבָא מִדָּמָהּ אֶל־אֹהֶל מוֹעֵד לְכַפֵּר בַּקֹּדֶשׁ לֹא תֵאָכֵל בָּאֵשׁ תִּשָּׂרֵף׃

вехоль-хатта́т аше́р юва́ міддама́ ель-о́гель мо'е́д лехаппе́р бакко́деш ло те'ахе́ль ба'е́ш тіссаре́ф

23 Усяка жертва за гріх, від крові якої буде внесено в Намет Зустрічі, щоб спокутувати у Святому, не їж її, у вогні спали її».

Про що тут ідеться? Якщо прийшла людина до когена і каже: «Я робив те й те». І коген каже (або сама людина думає): «О-о-о! Ось це – страшний такий гріх, так просто його не очистити, тут треба у Святе йти. Давай ми не просто так до жертовника всепалення все це віднесемо, а занесемо це у Святе, зробимо такий хата́т плюс, зробимо супер хата́т. Або ми взагалі влаштуємо такий розпродаж для VIP-персон, ми будемо робити їм VIP-хата́т плюс, із занесенням у Святе». І Всевишній велить: «Ні, її не можна їсти, інакше ця жертва буде взагалі недійсною, не вважатиметься жертвою за гріх. Спаліть її на вогні, навіть не там, де попіл, а будь-де. Я не хочу мати з цим нічого спільного».

Настанови персоналу

Ваїкра 7:1–38

З Божою допомогою ми з вами продовжуємо читати тижневу главу Цав. Нагадаю, що ми читаємо внутрішню інструкцію для службового користування, яку Всевишній дає для коганім через Моше. Якщо в попередніх главах, які були звернені до всього Ізраїля, ми читали про те, коли і хто повинен або може приносити жертви, то в цій главі ми читаємо вказівки технічному персоналу (тим, хто буде посередником при принесенні жертв) про те, як конкретно приносити ці жертви.

וְזֹאת תּוֹרַת הָאָשָׁם קֹדֶשׁ קָדָשִׁים הוּא׃

везо́т тора́т га'аша́м ко́деш кадаші́м гу

1 Ось вчення про жертву за провину, вона належить до святині (свята для святині).

Це означає, що когени не можуть узяти її додому, не можуть поділитися нею з дружинами, з доньками, і вона має споживатися у святості в дворі Намету Зустрічі або в дворі Храму.

בִּמְקוֹם אֲשֶׁר יִשְׁחֲטוּ אֶת־הָעֹלָה יִשְׁחֲטוּ אֶת־הָאָשָׁם וְאֶת־דָּמוֹ יִזְרֹק עַל־הַמִּזְבֵּחַ סָבִיב׃

бімко́м аше́р їшхату́ ет-га'ола́ їшхату́ ет-га'аша́м ве'ет-дамо́ їзро́к аль-гаммізбе́ях саві́в

2 У тому місці, у якому забивають жертву всепалення, там же заб'ють і жертву за провину, а кров цієї жертви бризне на жертовник довкола.

Ми вже пояснювали, чому так: щоб ніхто не міг сказати, якого роду жертву людина приносить, щоб усілякі журналісти жовтої преси, папараці і просто цікаві роззяви не розмірковували про те, що це там за гріх у цієї людини, через що вона цю жертву понесла.

וְאֵת כָּל־חֶלְבּוֹ יַקְרִיב מִמֶּנּוּ אֵת הָאַלְיָה וְאֶת־הַחֵלֶב הַמְכַסֶּה אֶת־הַקֶּרֶב׃

ве'ет-коль-хельбо́ якрі́в мімме́нну ет га'алья́ ве'ет-гахе́лев гамхассе́ ет-гакке́рев

3 Увесь жир принесе від нього, і курдюк, і жир, який покриває нутрощі,

וְאֵת שְׁתֵּי הַכְּלָיֹת וְאֶת־הַחֵלֶב אֲשֶׁר עֲלֵיהֶן אֲשֶׁר עַל־הַכְּסָלִים וְאֶת־הַיֹּתֶרֶת עַל־הַכָּבֵד עַל־הַכְּלָיֹת יְסִירֶנָּה׃

ве'е́т шете́ гаккелайот ве'ет-гахе́лев аше́р алеге́н аше́р аль-гаккесалі́м ве'ет-гайоте́рет аль-гаккаве́д аль-гаккелайот єсіре́нна

4 І дві нирки, і жир, який на них, і жир, який на верхній частині стегон, і хвостату частку печінки, починаючи від нирок відділить цю частину.

Хвостата частка печінки ̶ це звучить дивно, але так називається одна з анатомічних частин печінки, така назва існує. Подібні вказівки ми читали вже раніше.

וְהִקְטִיר אֹתָם הַכֹּהֵן הַמִּזְבֵּחָה אִשֶּׁה לַיהוָה אָשָׁם הוּא׃

вегікті́р ота́м гаккоге́н гаммізбе́яха іше́ ладона́й аша́м гу

5 І принесе їх (те, що відділив) на воскуріння коген на жертовнику, у спалювану жертву Господу, це – жертва за провину.

כָּל־זָכָר בַּכֹּהֲנִים יֹאכְלֶנּוּ בְּמָקוֹם קָדוֹשׁ יֵאָכֵל קֹדֶשׁ קָדָשִׁים הוּא׃

коль заха́р баккогані́м йохеле́нну бемако́м кадо́ш є'ахе́ль ко́деш кадаші́м гу

6 Кожен чоловічої статі серед коганім може її їсти; у святому місці треба її їсти, бо вона свята для святині.

כַּחַטָּאת כָּאָשָׁם תּוֹרָה אַחַת לָהֶם הַכֹּהֵן אֲשֶׁר יְכַפֶּר־בּוֹ לוֹ יִהְיֶה׃

кахатта́т ка'аша́м тора́ аха́т лаге́м гаккоген аше́р єхаппер-бо ло їгйе́

7 Як жертва за гріх, так і жертва за провину ̶ одне вчення щодо них. Коген, який спокутуватиме його (того, хто приносить жертву), йому й належатиме м'ясо.

Когени мають частку в жертві аша́м (провини) і в жертві хата́т (очисній), і вона не ділиться на всіх по-братськи, що відбувається іноді в інших випадках. Але той коген, який приніс цю жертву, той її й отримує.

וְהַכֹּהֵן הַמַּקְרִיב אֶת־עֹלַת אִישׁ עוֹר הָעֹלָה אֲשֶׁר הִקְרִיב לַכֹּהֵן לוֹ יִהְיֶה׃

вегаккоге́н гаммакрі́в ет-о́лат іш ор га'ола́ аше́р гікрі́в лаккоге́н ло їгйе́

8 А коген, який приносить всепалення людини (чиєсь всепалення), – шкура жертовної тварини належатиме самому когенові.

Тобто, коли спалюється вся жертва і нічого не залишається, коген за свою роботу отримує шкуру тварини.

וְכָל־מִנְחָה אֲשֶׁר תֵּאָפֶה בַּתַּנּוּר וְכָל־נַעֲשָׂה בַמַּרְחֶשֶׁת וְעַל־מַחֲבַת לַכֹּהֵן הַמַּקְרִיב אֹתָהּ לוֹ תִהְיֶה׃

вехоль-мінха́ аше́р те'афе́ баттанну́р вехоль-на'аса́ ваммархе́шет ве'аль-махава́т лаккоге́н гаммакрі́в ота́ ло тігйе́

9 І всяке підношення мінха́ (хлібне підношення), яке буде спечене в печі, і все, що зроблене в горщику, і на сковороді, належатиме тому когенові, який його приносить у жертву.

וְכָל־מִנְחָה בְלוּלָה־בַשֶּׁמֶן וַחֲרֵבָה לְכָל־בְּנֵי אַהֲרֹן תִּהְיֶה אִישׁ כְּאָחִיו׃

вехоль-мінха́ велула-ваше́мен вахарева́ лехоль-бене́ агаро́н тігйе́ іш ке'ахі́в

10 А всяка мінха́, яка з олією і яка суха, буде всім синам Агарона, кожному як братові (по-братськи).

Тобто деякі хлібні приношення, сухі розкришені хлібці, які приносяться в Храм, діляться по-братськи якраз між усіма когенами, а не дістаються тільки тому, хто жертву приносить.

Є ще одна жертва, про яку ми ще не говорили.

וְזֹאת תּוֹרַת זֶבַח הַשְּׁלָמִים אֲשֶׁר יַקְרִיב לַיהוָה׃

везо́т тора́т зе́вах гашеламі́м аше́р якрі́в ладона́й

11 Ось вчення про мирну жертву, яку принесе він Господу.

Як ми вже говорили, є три види мирних жертв. Є жертва подяки (тода́): коли, наприклад, щасливо народила моя дружина, коли зі мною сталося якесь чудо і я вдячний Всевишньому. Є жертва з ревності, з веління серця (недава́): начебто немає в мене конкретної причини казати Всевишньому «дякую», але ось просто захотілося поділитися, і я Йому даю. І третій вид жертви – це жертва за обітницею (не́дер). Коли в тяжкій ситуації (або в якійсь іншій ситуації) я кажу: «Якщо моя дитина одужає, якщо мені вдасться дістатися до якогось місця, то я принесу там жертву» – як, наприклад, у випадку з Йоною. Коли моряки побачили, що їхній корабель звільнився і може продовжувати шлях, а буря припинилася, вони, як сказано, «принесли жертву Господу і склали обітниці». Які вони обітниці склали? Вони склали обітниці про те, що, коли вони потраплять у якесь місце, вони принесуть жертви. Частина з них мала худобу і могла принести жертву на місці, а частина склали обітниці про те, що вони принесуть жертву.

Як ми сказали, я нагадаю ще раз, жертва шламі́м – це жертва мирна, тобто ми запрошуємо всіх їсти її з нами: її їдять когени, її їсть той, хто її приносить, у цьому бере участь і Всевишній, ми запрошуємо Всевишнього їсти разом із нами. Можна і треба покликати всіх друзів, сусідів і весь народ Ізраїля, це тільки вітається.

אִם עַל־תּוֹדָה יַקְרִיבֶנּוּ וְהִקְרִיב עַל־זֶבַח הַתּוֹדָה חַלּוֹת מַצּוֹת בְּלוּלֹת בַּשֶּׁמֶן וּרְקִיקֵי מַצּוֹת מְשֻׁחִים בַּשָּׁמֶן וְסֹלֶת מֻרְבֶּכֶת חַלֹּת בְּלוּלֹת בַּשָּׁמֶן׃

ім аль-тода́ якріве́нну вегікрі́в аль-зе́вах гаттода халло́т маццо́т белуло́т баше́мен уркіке́ маццо́т мешухі́м баша́мен весо́лет мурбе́хет халло́т белуло́т баша́мен

12 Якщо принесе жертву подяки і принесе її як жертвоприношення подяки, то з цим він дасть прісні хліби з олією, і також тонкі хліби, які промазані олією, і з завареного борошна соле́т хліби з олією (здобні квасні хліби).

Деякі коментатори кажуть, що коржі промазувалися подобою кутастої літери каф, деякі кажуть, що просто промазувалися олією. Як ми знаємо, квасні хліби не можуть приноситися в жертву (ідеться про те, що вони не підносяться на жертовник), але як дари когенам вони можуть бути принесені. Той, хто приносить мирну жертву, приносить також велику кількість хлібів, приносить великий кошик із хлібами, щоб когени могли їсти не саме лише м'ясо. На Храмовій горі, на місці, де був Храм, була невеличка кухонька і такий закуток, де коген міг порізати овочі, зелень, наламати хліба і так далі та їсти цілком по-людськи. Головне, щоб святе не перетиналося з буденним.

Отже, людина має принести багато різних хлібів.

עַל־חַלֹּת לֶחֶם חָמֵץ יַקְרִיב קָרְבָּנוֹ עַל־זֶבַח תּוֹדַת שְׁלָמָיו׃

аль-халло́т ле́хем хаме́ц якрі́в корбано́ аль-зе́вах тода́т шелама́в

13 З халами з квасного хліба принесе він свою жертву, у мирну жертву подяки його.

וְהִקְרִיב מִמֶּנּוּ אֶחָד מִכָּל־קָרְבָּן תְּרוּמָה לַיהוָה לַכֹּהֵן הַזֹּרֵק אֶת־דַּם הַשְּׁלָמִים לוֹ יִהְיֶה׃

вегікрі́в мімме́нну еха́д мікколь-корба́н терума́ ладона́й лаккоге́н газзоре́к ет-да́м гашеламі́м ло їгйе́

14 І принесе від нього по одному з усіх сортів (трьох видів) хліба в жертву піднесення Всевишньому. І ця жертва дістається когенові, який приносить цю мирну жертву.

וּבְשַׂר זֶבַח תּוֹדַת שְׁלָמָיו בְּיוֹם קָרְבָּנוֹ יֵאָכֵל לֹא־יַנִּיחַ מִמֶּנּוּ עַד־בֹּקֶר׃

увса́р зе́вах тода́т шелама́в бейом корбано́ є'ахе́ль ло-янні́ях мімме́нну ад-бо́кер

15 І м'ясо його мирної жертви подяки в день жертвоприношення його буде поїдатися, і не залишать від нього до ранку.

Чому Тора обмежує (ми це побачимо і далі) час поїдання мирної жертви? Тому що, по-перше, жертва має певну святість. Чи довго може людина зберігати святість? Якесь найменше виділення, дотик до того, до чого торкатися не можна – і недосвідчена людина, не коген, який весь час служить святості, а проста людина, може доторкнутися до чогось нечистого, сама стати нечистою і через це й жертву зробити нечистою. Це перша причина.

Друга причина в тому, щоб людина захотіла запросити якомога більше людей. Якщо мені баранчика треба з'їсти за тиждень, можливо, я своєю сім'єю його і з'їм: покладу в холодильник, заморожу в морозилці, розігріватиму в мікрохвильовці і довго-довго їстиму. Але якщо мені треба його з'їсти до ранку, то я запрошу якомога більше гостей і поділюся зі значно більшою кількістю людей.

Це все стосується жертви подяки (тода́) Всевишньому. З 16 вірша ми говоритимемо про інший вид жертви мирної.

וְאִם־נֶדֶר אוֹ נְדָבָה זֶבַח קָרְבָּנוֹ בְּיוֹם הַקְרִיבוֹ אֶת־זִבְחוֹ יֵאָכֵל וּמִמָּחֳרָת וְהַנּוֹתָר מִמֶּנּוּ יֵאָכֵל׃

ве'ім-не́дер о недава́ зе́вах корбано́ бейом гакриво́ ет-зівхо́ є'ахе́ль уміммахора́т веганнота́р мімме́нну є'ахе́ль

16 А якщо його приношення буде з розряду клятви або за спонуканням душі, то в день, коли він приносить свою жертву, буде її їсти і назавтра ще буде їсти з неї,

Оскільки мирна жертва не́дер (за обітницею, клятвою) і недава́ (за спонуканням душі) – це жертва, яка здебільшого дається на добровільній основі, на підставі якихось особистих взаємин людини зі Всевишнім, людина не зобов'язана ділити цю радість з іншими людьми. Радість її трохи іншої природи, і немає такої необхідності, щоб спонукати людину запрошувати інших і ділитися цією жертвою.

וְהַנּוֹתָר מִבְּשַׂר הַזָּבַח בַּיּוֹם הַשְּׁלִישִׁי בָּאֵשׁ יִשָּׂרֵף׃

веганнота́р міббеса́р газза́вах байом гашеліші́ ба'е́ш їссаре́ф

17 А те, що залишиться від м'яса жертви, на третій день треба спалити.

Це схоже на відоме речення стратити не можна помилувати. Де тут поставити кому? Можна прочитати двома способами: те, що залишилося від м'яса на третій день (кома тут), буде спалене, або те, що залишилося від м'яса (кома тут), на третій день буде спалене. У чому різниця? Різниця в тому, скільки днів м'ясо можна їсти. Але оскільки в 16 вірші говориться: їсти сьогодні й завтра, то виходить, що вже наступної ночі їсти м'ясо не можна, тобто час поїдання все одно менший за три дні, і саме спалення відбувається на третій день. Чому треба спалювати м'ясо, чому б його просто не викинути? Тому що м'ясо це має святість. Ми не можемо допустити, щоб воно протухло чи згіркло, щоб у святому м'ясі з'явилися черв'яки, це буде наругою. Тому його треба спалити. І з іншого боку, люди, яких людина не запросила, не покликала, можуть сказати: «Тут Васильович м'ясо палить, а ми голодні ходимо». Загалом, є в цьому і якийсь демонстраційний, виховний ефект.

Є дуже багато різних думок, різних коментарів щодо того, що означає третій день. Машиах воскрес на третій день, перетворення води на вино відбувається на третій день… Я завжди кажу: якщо ви знаходите щось спільне в Торі, якісь спільні місця, то шукайте й відмінності, щоб не звалювати все в одну купу. Ми можемо зробити складну містичну побудову і навіть перетворити її на якусь єдину струнку систему. Але це буде наша система, і постійно треба ставити собі питання: а чи є це в Писанні – те, про що ми говоримо? Наскільки це узгоджується з Писанням – те, про що ми говоримо? Тому я пропоную під час читання насамперед зосереджуватися на пшаті (простому смислі), за яким досить логічно і зрозуміло, чому йдеться про третій день.

У 18 вірші Тора додає попередження:

וְאִם הֵאָכֹל יֵאָכֵל מִבְּשַׂר־זֶבַח שְׁלָמָיו בַּיּוֹם הַשְּׁלִישִׁי לֹא יֵרָצֶה הַמַּקְרִיב אֹתוֹ לֹא יֵחָשֵׁב לוֹ פִּגּוּל יִהְיֶה וְהַנֶּפֶשׁ הָאֹכֶלֶת מִמֶּנּוּ עֲוֹנָהּ תִּשָּׂא׃

ве'і́м ге'ахо́ль є'ахе́ль міббесар-зе́вах шелама́в байом гашеліші́ ло єраце́ гаммакрі́в ото́ ло єхаше́в ло піґґу́ль їгйе́ веганне́феш га'охе́лет мімме́нну авона́ тісса́

18 А якщо він усе-таки їжею буде їсти від м'яса своєї жертви мирної на третій день, не буде прийнята ця жертва (не буде ця жертва прийнята прихильно), не буде вона зараховуватися йому, і буде це тухлятиною, і душа, яка їсть від нього, гріх свій понесе.

וְהַבָּשָׂר אֲשֶׁר־יִגַּע בְּכָל־טָמֵא לֹא יֵאָכֵל בָּאֵשׁ יִשָּׂרֵף וְהַבָּשָׂר כָּל־טָהוֹר יֹאכַל בָּשָׂר׃

вегаббаса́р ашер-їґґа́ бехоль-таме́ ло є'ахе́ль ба'е́ш їссаре́ф вегаббаса́р коль-таго́р йоха́ль баса́р

19 А м'ясо, яке доторкнеться до чогось нечистого, не буде з'їдене, буде спалене у вогні, що ж до м'яса (чистого), то всякий чистий може їсти це м'ясо.

וְהַנֶּפֶשׁ אֲשֶׁר־תֹּאכַל בָּשָׂר מִזֶּבַח הַשְּׁלָמִים אֲשֶׁר לַיהוָה וְטֻמְאָתוֹ עָלָיו וְנִכְרְתָה הַנֶּפֶשׁ הַהִוא מֵעַמֶּיהָ׃

веганне́феш ашер-тоха́ль баса́р міззе́вах гашеламі́м аше́р ладона́й ветум'ато́ ала́в веніхрета́ ганне́феш гагі́ ме'амме́га

20 А душа, яка їстиме м'ясо від мирної жертви, яке Господу, і скверна його на ньому, і відсічеться ця душа від свого народу.

Тобто людина, яка їстиме це м'ясо в стані нечистоти, зазнає покарання. Тут ми читаємо про покарання, яке називається каре́т (відсічення). Щодо покарання каре́т суперечки немає, це найсерйозніше покарання в Торі. Одні кажуть, що ніхрета́ (буде відсічена) – це припинення нитки життя душі, що людина, яка зробила те, про що говориться в цьому вірші, просто рано помре, покарання за це – рання смерть. Інші кажуть, що це буквально відсічення від народу, що після смерті людина не долучається до своїх батьків, перестає бути частиною свого народу, просто перестає бути частиною народу Божого.

У Торі є 18 випадків, 18 провин, за які існує покарання каре́т. Частина з них пов'язана зі святістю певного часу. Наприклад, якщо людина не їсть пасхальної жертви, її покарання каре́т. Якщо людина їсть хаме́ц (квасне) під час Песаху, її покарання каре́т. Якщо людина порушує суботу, її покарання також каре́т. Якщо людина працює або їсть у Судний день, у Йом кіпур, її покарання каре́т. Це покарання, які пов'язані зі святістю дня.

Є покарання, які пов'язані зі святістю якогось матеріалу, якоїсь субстанції. Наприклад, покарання каре́т накладається на того, хто їсть кров; хто їсть хе́лев (жир), який призначений для жертвоприношення; хто повторює рецепт і виготовляє кадіння (кето́рет) або олію помазання (ше́мен гамішха́). Покаранню каре́т підлягає також той, хто їсть жертву (як ми бачимо тут) після належного терміну; той, хто їсть жертву в нечистому стані; той, хто проклинає Всевишнього або відкрито порушує Його заповідь; той, хто не здійснює обрізання; той, хто не очищається після дотику до мертвого; той, хто служить молоху; той, хто звертається до тих, що викликають мертвих; той, хто приносить святі жертвоприношення за межами святого місця; той, хто приносить заборонені жертвоприношення; той, хто вступає в заборонені статеві зв'язки. Начебто всі 18 згадав, усі 18 випадків покарання каре́т, найстрашнішого покарання в Торі.

וְנֶפֶשׁ כִּי־תִגַּע בְּכָל־טָמֵא בְּטֻמְאַת אָדָם אוֹ בִּבְהֵמָה טְמֵאָה אוֹ בְּכָל־שֶׁקֶץ טָמֵא וְאָכַל מִבְּשַׂר־זֶבַח הַשְּׁלָמִים אֲשֶׁר לַיהוָה וְנִכְרְתָה הַנֶּפֶשׁ הַהִוא מֵעַמֶּיהָ׃

веганне́феш кі-тіґґа́ бехоль-таме́ бетум'а́т ада́м о бівгема́ теме'а́ о бехоль-ше́кец таме́ ве'аха́ль міббесар-зе́вах гашеламі́м аше́р ладона́й веніхрета́ ганне́феш гагі́ ме'амме́га

21 І душа, якщо доторкнеться до всякого нечистого з нечистоти людини (з людської скверни), або до нечистої тварини, або до всякої комахи, що осквернює, і після цього їв від жертви мирної, яка Господу, ця душа буде знищена, відсічена від свого народу.

На цьому, загалом, закінчуються інструкції, які Всевишній через Моше дає Агаронові і синам.

וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה לֵּאמֹר׃

вайдаббе́р адона́й ель-моше́ лемо́р

22 І сказав Господь Моше, кажучи:

דַּבֵּר אֶל־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל לֵאמֹר כָּל־חֵלֶב שׁוֹר וְכֶשֶׂב וָעֵז לֹא תֹאכֵלוּ׃

даббе́р ель-бене́ їсра'е́ль лемо́р коль-хе́лев шор вехе́сев ва'е́з ло тохе́лу

23 «Говори з усіма синами Ізраїля: весь внутрішній жир від бика, вівці чи кози не їжте.

Тепер Всевишній звертається вже не тільки до когенів, а й до всього народу, це вже не внутрішня інструкція. Весь внутрішній жир (хе́лев), про який ми говорили як про особливий вид жиру, від бика, вівці чи кози їсти не можна.

וְחֵלֶב נְבֵלָה וְחֵלֶב טְרֵפָה יֵעָשֶׂה לְכָל־מְלָאכָה וְאָכֹל לֹא תֹאכְלֻהוּ׃

вехе́лев невела́ вехе́лев терефа́ є'асе́ лехоль-мелаха́ ве'ахо́ль ло тохелу́гу

24 І жир від падла, і жир від розтерзаної тварини може бути використаний на якусь справу, а їсти його не можна (їжею не їжте його).

Тобто його можна використовувати на практиці для того, щоб змащувати ним черевики, колінвал або ще для чогось подібного.

כִּי כָּל־אֹכֵל חֵלֶב מִן־הַבְּהֵמָה אֲשֶׁר יַקְרִיב מִמֶּנָּה אִשֶּׁה לַיהוָה וְנִכְרְתָה הַנֶּפֶשׁ הָאֹכֶלֶת מֵעַמֶּיהָ׃

кі коль-охе́ль хе́лев мі́н-габбегема́ аше́р якрі́в мімме́нна іше́ ладона́й веніхрета́ ганне́феш га'охе́лет ме'амме́га

25 Бо всякий, хто їстиме жир від худоби, від якої принесена жертва, спалювана Господу, душа, яка поїдає, буде відсічена від свого народу.

וְכָל־דָּם לֹא תֹאכְלוּ בְּכֹל מוֹשְׁבֹתֵיכֶם לָעוֹף וְלַבְּהֵמָה׃

вехоль-да́м ло тохелу́ бехо́ль мошевотехе́м лао́ф велаббегема́

26 І всякої крові не їжте в усьому (будь-якому) своєму поселенні, від птиці, і від худоби.

Це означає, що риб'ячу кров їсти можна. Можна їсти, насправді, і людську кров: якщо ви натираєте щось на тертці, і туди потрапило трішки крові, її можна їсти, хоча найкраще її, звісно, прибрати.

כָּל־נֶפֶשׁ אֲשֶׁר־תֹּאכַל כָּל־דָּם וְנִכְרְתָה הַנֶּפֶשׁ הַהִוא מֵעַמֶּיהָ׃

коль-не́феш ашер-тоха́ль коль-да́м веніхрета́ ганне́феш гагі ме'амме́га

27 Всяка душа, яка їсть всяку кров, буде відсічена ця душа від народу Ізраїля».

וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה לֵּאמֹר׃

вайдаббе́р адона́й ель-моше́ лемо́р

28 І говорив Господь Моше, кажучи:

דַּבֵּר אֶל־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל לֵאמֹר הַמַּקְרִיב אֶת־זֶבַח שְׁלָמָיו לַיהוָה יָבִיא אֶת־קָרְבָּנוֹ לַיהוָה מִזֶּבַח שְׁלָמָיו׃

даббе́р ель-бене́ їсра'е́ль лемо́р гаммакрі́в ет-зе́вах шелама́в ладона́й яві́ ет-корбано́ ладона́й міззе́вах шелама́в

29 «Скажи синам Ізраїля, кажучи: той, хто приносить жертву мирну Господу, принесе цю жертву Господу з тих видів худоби, які належать для принесення мирної жертви Господу.

יָדָיו תְּבִיאֶינָה אֵת אִשֵּׁי יְהוָה אֶת־הַחֵלֶב עַל־הֶחָזֶה יְבִיאֶנּוּ אֵת הֶחָזֶה לְהָנִיף אֹתוֹ תְּנוּפָה לִפְנֵי יְהוָה׃

яда́в теві'е́на ет іше́ адона́й ет-гахе́лев аль-гехазе́ єві'е́нну ет гехазе́ легані́ф ото́ тенуфа́ ліфне́ адона́й

30 Своєю рукою принесе він жертву, спалювану Господу. І жир на грудинці принесе він, грудинку – для того, щоб підносити її в піднесення Всевишньому.

Про що тут ідеться? Людина має не просто віддати когенові цю жертву і сказати: «Іди, розбирай її». Але після того, як усе розібрано, грудинку як частину, що дістається когенові, і жир, який піде на жертовник, коген бере на свою руку, і зверху кладе руку той, хто приносить цю жертву. Ми говорили, що це своєрідне па, яке людина виконує, танцюючи зі Всевишнім. Тут людина зливається з когеном в єдине ціле, і разом вони здійснюють це розмахування жертвою, як ми вже сказали, певний танцювальний рух зі Всевишнім. Той, хто приносить цю жертву, обов'язково бере участь у цьому спільному танці з когеном і Богом.

וְהִקְטִיר הַכֹּהֵן אֶת־הַחֵלֶב הַמִּזְבֵּחָה וְהָיָה הֶחָזֶה לְאַהֲרֹן וּלְבָנָיו׃

вегікті́р гаккоге́н етгахе́лев гаммізбе́ха вегая́ гехазе́ ле'агаро́н ульвана́в

31 А потім коген бере жир і приносить його на жертовник, а грудинка дістається Агаронові і його синам (тобто в цьому випадку самому когенові).

וְאֵת שׁוֹק הַיָּמִין תִּתְּנוּ תְרוּמָה לַכֹּהֵן מִזִּבְחֵי שַׁלְמֵיכֶם׃

ве'е́т шок гаямі́н тіттену́ терума́ лаккоге́н міззівхе́ шальмехе́м

32 І праву гомілку (стегно, ногу) дайте в піднесення когенові від жертв мирних ваших.

Тобто після того, як ви разом виконали танець із грудинкою і жиром, ти ще й праву ногу йому даєш. Права передня нога зазвичай з'єднана з грудинкою, і її принесіть у піднесення. Решту, те, що залишається (бі́льшу частину), отримує той, хто приніс жертву, і він разом зі своєю сім'єю, разом з усіма, в чистоті може її їсти.

הַמַּקְרִיב אֶת־דַּם הַשְּׁלָמִים וְאֶת־הַחֵלֶב מִבְּנֵי אַהֲרֹן לוֹ תִהְיֶה שׁוֹק הַיָּמִין לְמָנָה׃

гаммакрі́в ет-да́м гашеламі́м ве'ет-гахе́лев міббене́ агаро́н ло тігйе́ шок гаямі́н лемана́

33 Той, хто приносить кров мирної жертви і жир, із синів Агарона, йому і буде в частку (порцію) права нога.

כִּי אֶת־חֲזֵה הַתְּנוּפָה וְאֵת שׁוֹק הַתְּרוּמָה לָקַחְתִּי מֵאֵת בְּנֵי־יִשְׂרָאֵל מִזִּבְחֵי שַׁלְמֵיהֶם וָאֶתֵּן אֹתָם לְאַהֲרֹן הַכֹּהֵן וּלְבָנָיו לְחָק־עוֹלָם מֵאֵת בְּנֵי יִשְׂרָאֵל׃

кі ет-хазе́ гаттенуфа́ ве'е́т шок гаттерума́ лака́хті ме'е́т бене-їсра'е́ль міззівхе́ шальмеге́м ва'етте́н ота́м ле'агаро́н гаккоге́н ульвана́в лехок-ола́м ме'е́т бене́ їсра'е́ль

34 Бо грудинку, якою розмахують, і ногу (стегно) піднесення взяв Я в синів Ізраїля, від їхніх мирних жертв, і дам Я їх Агаронові, когенові, і синам його як вічний закон від синів Ізраїлевих.

זֹאת מִשְׁחַת אַהֲרֹן וּמִשְׁחַת בָּנָיו מֵאִשֵּׁי יְהוָה בְּיוֹם הִקְרִיב אֹתָם לְכַהֵן לַיהוָה׃

зот мішха́т агаро́н умішха́т бана́в ме'іше́ адона́й бейом гікрі́в ота́м лехаге́н лаадона́й

35 Ця частка Агарона і синів його призначена їм за помазанням від спалюваних жертв Всевишньому з того моменту, як їх було поставлено на когенське служіння,

אֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה לָתֵת לָהֶם בְּיוֹם מָשְׁחוֹ אֹתָם מֵאֵת בְּנֵי יִשְׂרָאֵל חֻקַּת עוֹלָם לְדֹרֹתָם׃

аше́р цівва́ адона́й лате́т лаге́м бейом мошхо́ ота́м ме'е́т бене́ їсра'е́ль хукка́т ола́м ледорота́м

36 Частка, яку Господь повелів давати їм у день, коли Він їх помазав, від синів Ізраїля – це вічний закон у роди їхні.

Завершуючи розмову про жертвоприношення і давши повні інструкції щодо кожного з них, Всевишній, підбиваючи підсумок, каже:

זֹאת הַתּוֹרָה לָעֹלָה לַמִּנְחָה וְלַחַטָּאת וְלָאָשָׁם וְלַמִּלּוּאִים וּלְזֶבַח הַשְּׁלָמִים׃

зот гаттора́ ла'ола́ ламмінха́ велахатта́т вела'аша́м веламміллу'і́м ульзе́вах гашеламі́м

37 Ось це вчення про жертву всепалення, про хлібний дар, і про жертву очисну, і про жертву за провину, і при призначенні когенів, і в жертвоприношення мирне,

אֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה בְּהַר סִינָי בְּיוֹם צַוֹּתוֹ אֶת־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל לְהַקְרִיב אֶת־קָרְבְּנֵיהֶם לַיהוָה בְּמִדְבַּר סִינָי׃

аше́р цівва́ адона́й ет-моше́ бега́р сіна́й бейом цаввото́ ет-бене́ їсра'е́ль легакрі́в ет-корбенеге́м ладона́й бемідба́р сіна́й

38 Яке заповів Господь Моше на горі Синай, коли Він заповідав народові Ізраїля про приношення їхніх жертв Господу в пустелі Синай.

Священники на карантині

Ваїкра 8:1–36

З Божою допомогою ми з вами сьогодні завершуємо вивчення тижневої глави Цав і читатимемо 8 розділ книги, з 1 вірша.

Усе готово до свята, можна починати урочистий захід.

וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה לֵּאמֹר׃

вайдаббе́р адона́й ель-моше́ лемо́р

1 І говорив Всевишній Моше, кажучи:

קַח אֶת־אַהֲרֹן וְאֶת־בָּנָיו אִתּוֹ וְאֵת הַבְּגָדִים וְאֵת שֶׁמֶן הַמִּשְׁחָה וְאֵת פַּר הַחַטָּאת וְאֵת שְׁנֵי הָאֵילִים וְאֵת סַל הַמַּצּוֹת׃

ках ет-агаро́н ве'ет-бана́в ітто́ ве'е́т габбеґаді́м ве'е́т ше́мен гаммішха́ ве'е́т пар гахатта́т ве'е́т шене́ га'елі́м ве'е́т саль гаммаццо́т

2 «Візьми Агарона, і синів його з ним, і одяг, і олію помазання, і очисну жертву, і двох агнців, і кошик прісних хлібів.

Один з агнців іде в жертву всепалення, а інший агнець буде частиною освячення когенів. Їх будуть упродовж семи днів приносити щодня. Про те, як це робити, ми читали в книзі Шмот. І там Всевишній повелів, щоб до цієї жертви були тільки прісні хліби, на відміну від жертви подяки, коли можна додавати для когенів хліби квасні. Тут хліби тільки прісні.

וְאֵת כָּל־הָעֵדָה הַקְהֵל אֶל־פֶּתַח אֹהֶל מוֹעֵד׃

ве'е́т коль-га'еда́ гакге́ль ель-пе́тах о́гель мо'е́д

3 А всю громаду «згромадь» біля входу в Намет Зустрічі».

וַיַּעַשׂ מֹשֶׁה כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֹתוֹ וַתִּקָּהֵל הָעֵדָה אֶל־פֶּתַח אֹהֶל מוֹעֵד׃

вая́'ас моше́ ка'аше́р цівва́ адона́й ото́ ваттіккаге́ль га'еда́ ель-пе́тах о́гель мо'е́д

4 І зробив Моше, як заповідав йому Господь, і зібрав він усю громаду біля входу в Намет Зустрічі.

На цій урочистій події буде присутній весь Ізраїль, весь народ Ізраїля. Важливо, щоб ця подія відбулася при всьому чесному народі. І ми з вами теж запрошені й теж можемо бути присутніми.

וַיֹּאמֶר מֹשֶׁה אֶל־הָעֵדָה זֶה הַדָּבָר אֲשֶׁר־צִוָּה יְהוָה לַעֲשׂוֹת׃

вайомер моше́ ель-га'еда́ зе гаддава́р ашер-цівва́ адона́й ла'асо́т

5 І сказав Моше громаді: «Це справа, яку Господь повелів робити».

וַיַּקְרֵב מֹשֶׁה אֶת־אַהֲרֹן וְאֶת־בָּנָיו וַיִּרְחַץ אֹתָם בַּמָּיִם׃

ваякре́в моше́ ет-агаро́н ве'ет-бана́в ваїрха́ц ота́м бамма́йім

6 І наблизив Моше Агарона і синів його, і обмив їх водою.

Зрозуміло, він не повів їх у лазню і не тер їх при всьому народі мочалкою, а обмив їм руки й ноги. Обмивання рук і ніг входило в освячення когенів. Упродовж семи днів Моше мав це робити. Моше – насі́ (президент, керівник народу, глава нації), він же і цар, він же посланець Всевишнього – перед усім народом обмиває ноги когенам. Це прообраз того, що зробить цар Машиах своїм учням.

У 7 вірші йдеться вже не про Агарона і синів, а тільки про Агарона.

וַיִּתֵּן עָלָיו אֶת־הַכֻּתֹּנֶת וַיַּחְגֹּר אֹתוֹ בָּאַבְנֵט וַיַּלְבֵּשׁ אֹתוֹ אֶת־הַמְּעִיל וַיִּתֵּן עָלָיו אֶת־הָאֵפֹד וַיַּחְגֹּר אֹתוֹ בְּחֵשֶׁב הָאֵפֹד וַיֶּאְפֹּד לוֹ בּוֹ׃

ваїтте́н ала́в ет-гаккуто́нет ваяхго́р ото́ ба'авне́т ваяльбе́ш ото ет-гамме'і́ль ваїтте́н ала́в ет-га'ефо́д ваяхго́р ото́ бехе́шев га'ефо́д ває'по́д ло бо

7 І надів на нього куто́нет (нижню сорочку), і надів йому кушак (як ремінь), і надів на нього меі́ль (плащ, верхній одяг), і надів на нього ефод (жилет), і зав'язав його зав'язками ефода, і закріпив його на ньому.

Куто́нет (нижня сорочка) – це одяг для всіх, такий одяг носили і хлопчики, і дівчатка. Зрозуміло, вона відрізнялася вишивкою, обробкою, вичинкою. В Агарона сорочка пошита певним чином, з чарунками, тобто тканина зібрана по-особливому, у його синів сорочка звичайна. Ми знаємо з Танаху, що царські дочки носили фарбовані сорочки з довгими рукавами, а вельможі носили одяг, сорочки, які дарували їм їхні начальники.

Моше не тільки обмиває, а й одягає Агарона, тобто виконує функції прислуги. Багату людину було заведено одягати, особливо жінку. Я часто згадую, що застібка на жіночому одязі в інший бік, тому що багату жінку, в якої одяг із застібками, одягала прислуга, незручно було самій його застібати. А в тієї жінки, в якої прислуги немає, у неї й одяг без застібок, їй і хвилюватися нема про що.

Отже, Моше виконує тут роль прислуги, і це не просто так. Усьому народові видно, що Моше готовий служити когенам і сам підтверджує їхній статус.

וַיָּשֶׂם עָלָיו אֶת־הַחֹשֶׁן וַיִּתֵּן אֶל־הַחֹשֶׁן אֶת־הָאוּרִים וְאֶת־הַתֻּמִּים׃

вая́сем ала́в ет-гахо́шен ваїтте́н ель-гахо́шен ет-гаурі́м ве'ет-гаттуммі́м

8 І надів на нього (зверху) нагрудник, і дав на нагрудник урі́м і тумі́м.

Дуже часто питають, це одне з найпоширеніших запитань, яке ставить публіка: «Що таке урі́м і тумі́м?» І відповідь на це запитання – ніхто не знає, що таке урі́м і тумі́м. Є коментатори, які кажуть, що це означає освячувальне і пояснювальне, що урі́м і тумі́м показували, висвічували літери через свої камені й дозволяли спілкуватися зі Всевишнім, отримувати від Нього відповіді, як свого роду оракул. З погляду мови і з погляду здорового глузду, найбільш відповідне тлумачення урі́м ветумі́м – благословляльне і проклинальне. Тобто це якась частина одягу, яка символізує повноваження когена благословляти і проклинати, зв'язувати і розв'язувати.

וַיָּשֶׂם אֶת־הַמִּצְנֶפֶת עַל־רֹאשׁוֹ וַיָּשֶׂם עַל־הַמִּצְנֶפֶת אֶל־מוּל פָּנָיו אֵת צִיץ הַזָּהָב נֵזֶר הַקֹּדֶשׁ כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

вая́сем ет-гамміцне́фет аль-рошо́ вая́сем аль-гамміцне́фет ель-му́ль пана́в ет ціц газзага́в не́зер гакко́деш ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

9 І надів тюрбан на його голову, і через тюрбан, навпроти обличчя когена, поклав золоту табличку, як святий вінець, як заповідав Господь Моше.

Ми пам'ятаємо, що Господь заповідав Моше покласти Агаронові на лоб золоту табличку (ціц), на якій буде написано: «Святиня Господу».

וַיִּקַּח מֹשֶׁה אֶת־שֶׁמֶן הַמִּשְׁחָ וַיִּמְשַׁח אֶת־הַמִּשְׁכָּן וְאֶת־כָּל־אֲשֶׁר־בּוֹ וַיְקַדֵּשׁ אֹתָם׃

ваїкка́х моше́ ет-ше́мен гаммішха́ ваїмша́х ет-гаммішка́н ве'ет-коль-ашер-бо́ вайкадде́ш ота́м

10 І взяв Моше олію помазання, і помазав Мішкан (рясно бризкав) і все, що в ньому, і освятив їх.

וַיַּז מִמֶּנּוּ עַל־הַמִּזְבֵּחַ שֶׁבַע פְּעָמִים וַיִּמְשַׁח אֶת־הַמִּזְבֵּחַ וְאֶת־כָּל־כֵּלָיו וְאֶת־הַכִּיֹּר וְאֶת־כַּנּוֹ לְקַדְּשָׁם׃

вая́з мімме́нну аль-гаммізбе́ях ше́ва пе'амі́м ваїмша́х ет-гаммізбе́ях ве'ет-коль-кела́в ве'е́т-гаккійор ве'ет-канно́ лекаддеша́м

11 І бризнув нею на жертовник сім разів, і помазав жертовник, і всі його приналежності, і умивальник, і основу умивальника у святість.

Сім разів – це така відома дія когена, це число, що символізує певну цілісність і завершеність. Сім днів тижня, ми знаємо, з цього почалося творіння.

Після того як Моше помазав Мішкан і жертовник, ми читаємо:

וַיִּצֹק מִשֶּׁמֶן הַמִּשְׁחָה עַל רֹאשׁ אַהֲרֹן וַיִּמְשַׁח אֹתוֹ לְקַדְּשׁוֹ׃

ваїцо́к міше́мен гаммішха́ аль рош агаро́н ваїмша́х ото́ лекаддешо́

12 І бризнув (полив) олію помазання на голову Агарона, і помазав його, щоб освятити його.

Слово їцо́к (від дієслова лаце́кет, вливати; маце́кет – розливна ложка, ополоник) означає, що не просто трохи мазнули Агарона цією олією: Моше «черпонув» олією помазання на голову Агарона – так, щоб вона відчулася, пізналася аж на бороді Агарона, тобто щедро так здобрили Агарона олією.

Про олію, коли її кудись наливають або додають, і взагалі, коли кудись щось наливають, івритом кажуть легоцік; маце́кет – ополоник, наливачка. Якщо ви пам'ятаєте (а ви напевно пам'ятаєте), є така пісня (Тегілім 133) «Як добре і приємно братам зібратися разом». З чим порівнюється ця приязнь, ця радість, яка наповнює людей, коли вони збираються разом? З двома речами: перша – це єлей, що стікає на бороду Агарона, це наш випадок; друга – роса, яка стікає на горі Хермон згори донизу.

Склад спеціальної олії для помазання переказується в книзі Шмот, і, крім того, там говориться, що цей склад святий, і якщо якийсь простолюдин налагодить його виготовлення або виготовить хоча б раз, то йому дуже сильно не поздоровиться.

Ми читаємо, що тільки Агарон помазується, його сини помазання не потребують. Тому Агарон називається коген маши́ах – коген помазаний. І надалі первосвященник у будь-якому поколінні називатиметься коген помазаний, хоча їх фактично вже не помазують (якщо традиція не втрачена).

וַיַּקְרֵב מֹשֶׁה אֶת־בְּנֵי אַהֲרֹן וַיַּלְבִּשֵׁם כֻּתֳּנֹת וַיַּחְגֹּר אֹתָם אַבְנֵט וַיַּחֲבֹשׁ לָהֶם מִגְבָּעוֹת כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

ваякре́в моше́ ет-бене́ агаро́н ваяльбіше́м куттоно́т ваяхго́р ота́м авне́т ваяхаво́ш лаге́м міґбао́т ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

13 І наблизив (підвів) Моше (до входу в Намет) синів Агарона, і одягнув їх у сорочки, і надів на них пояси і міґбао́т, як заповідав Господь Моше.

Міґбао́т – прості головні убори рядових когенів, висока шапка, схожа на циліндр.

Чому Тора тут не каже: як заповідав йому Господь? Тому що така мовна формула вже закріпилася по всій книзі Ваїкра: як заповідав Господь Моше.

וַיַּגֵּשׁ אֵת פַּר הַחַטָּאת וַיִּסְמֹךְ אַהֲרֹן וּבָנָיו אֶת־יְדֵיהֶם עַל־רֹאשׁ פַּר הַחַטָּאת׃

ваяґґе́ш ет пар гахатта́т ваїсмо́х агаро́н увана́в ет-єдеге́м аль-ро́ш пар гахатта́т

14 І підвів до них бика очисної жертви, і поклав Агарон і сини його руки свої на голову бика очисної жертви,

Перша жертва, яку приносять когени, – це очисна жертва за себе. Ми вже говорили, що очищення відбувається не стільки за гріх, не стільки за звинуваченням у якомусь конкретному гріху, а через почуття провини. Як бути, якщо людину призначають на посаду, причому не на просту посаду, а на таку серйозну посаду, як первосвященник або коген в Ізраїлі? Людина думає: «Я недостойний, а мені доведеться служити. Як же я це робитиму?» Щоб коген звільнився від почуття провини, Всевишній каже: «Якщо ти принесеш очисну жертву, очисна жертва звільнить тебе від провини».

Покладання рук робиться з будь-якою жертвою. Тим самим, можна сказати, створюються сполучені посудини: своя нечистота, своя провинність перекладається на цю жертву, призначається цій жертві, показуючи всім, що жертва символічно приймає цю нечистоту, цю провину.

וַיִּשְׁחָט וַיִּקַּח מֹשֶׁה אֶת־הַדָּם וַיִּתֵּן עַל־קַרְנוֹת הַמִּזְבֵּחַ סָבִיב בְּאֶצְבָּעוֹ וַיְחַטֵּא אֶת־הַמִּזְבֵּחַ וְאֶת־הַדָּם יָצַק אֶל־יְסוֹד הַמִּזְבֵּחַ וַיְקַדְּשֵׁהוּ לְכַפֵּר עָלָיו׃

ваїшха́т ваїкка́х моше́ ет-гадда́м ваїтте́н аль-карно́т гаммізбе́ях саві́в бе'ецбао́ вайхатте́ ет-гаммізбе́ях ве'ет-гадда́м яца́к ель-єсо́д гаммізбе́ях вайкаддеше́гу лехаппе́р ала́в

15 І заколов, і взяв Моше кров, і дав її на роги жертовника, пальцем своїм навколо жертовника побризкав, і очистив (стерилізував) жертовник, а залишок крові вилив в основу жертовника і освятив його для спокути на ньому.

У цьому випадку Моше, який сам не є когеном, робить роботу, яку згодом робитимуть саме когени. Тут Моше прислуговує когенам, показуючи тим самим народу, що когенське служіння буде важливішим, можливо, за царське служіння, яке є зараз у нього, цар виконує їхню роботу як прислуга.

Тут ми бачимо, що слово хата́т як жертва означає не жертва за гріх, походить не від слова хет (гріх), а від слова лехате́ (вайхате – очистив, почистив, стерилізував). Жертвою хата́т, жертвою очищення, він очистив жертовник.

וַיִּקַּח אֶת־כָּל־הַחֵלֶב אֲשֶׁר עַל־הַקֶּרֶב וְאֵת יֹתֶרֶת הַכָּבֵד וְאֶת־שְׁתֵּי הַכְּלָיֹת וְאֶת־חֶלְבְּהֶן וַיַּקְטֵר מֹשֶׁה הַמִּזְבֵּחָה׃

ваїкка́х ет-коль-гахе́лев аше́р аль-гакке́рев ве'е́т йоте́рет гаккаве́д ве'ет-шете́ гаккелайот ве'ет-хельбеге́н ваякте́р моше́ гаммізбе́ха

16 І взяв він увесь жир, що на нутрощах, і хвостату частку печінки, і дві нирки, і жир їхній, і воскурив їх Моше на жертовнику.

וְאֶת־הַפָּר וְאֶת־עֹרוֹ וְאֶת־בְּשָׂרוֹ וְאֶת־פִּרְשׁוֹ שָׂרַף בָּאֵשׁ מִחוּץ לַמַּחֲנֶה כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

ве'ет-гаппа́р ве'ет-оро́ ве'ет-бесаро́ ве'ет-піршо́ сара́ф ба'е́ш міху́ц ламмахане́ ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

17 А бика, і його шкіру, і його м'ясо (плоть), і гній його спалив на вогнищі поза табором, як заповідав Господь Моше.

Ми пам'ятаємо, що кров жертви хата́т, яка приноситься за когена гамашиаха, вноситься у Святе. Але тут Моше цього не зробив. Чому? Тому що самі когени ще не увійшли у священство і не встигли нашкодити у Святому. І друга причина – щоб це відбувалося перед усім народом.

וַיַּקְרֵב אֵת אֵיל הָעֹלָה וַיִּסְמְכוּ אַהֲרֹן וּבָנָיו אֶת־יְדֵיהֶם עַל־רֹאשׁ הָאָיִל׃

ваякре́в ет ель га'ола́ ваїсмеху́ агаро́н увана́в ет-єдеге́м аль-ро́ш га'а́їль

18 І наблизив агнця всепалення, і поклали Агарон і сини його руки свої на голову агнця.

Це перший з агнців. Ми сказали, один іде на всепалення, другий іде на мілуі́м, на процедуру посвячення.

וַיִּשְׁחָט וַיִּזְרֹק מֹשֶׁה אֶת־הַדָּם עַל־הַמִּזְבֵּחַ סָבִיב׃

ваїшха́т ваїзро́к моше́ ет-гадда́м аль-гаммізбе́ях саві́в

19 І заколов його, і розкидав Моше кров навколо жертовника,

וְאֶת־הָאַיִל נִתַּח לִנְתָחָיו וַיַּקְטֵר מֹשֶׁה אֶת־הָרֹאשׁ וְאֶת־הַנְּתָחִים וְאֶת־הַפָּדֶר׃

ве'ет-га'а́їль нітта́х лінтаха́в ваякте́р моше́ ет-гаро́ш ве'ет-ганнетахі́м ве'ет-гаппа́дер

20 А агнця розрізав на шматки, і воскурив Моше голову, і шматки, і жир (па́дер – особливий вид жиру).

וְאֶת־הַקֶּרֶב וְאֶת־הַכְּרָעַיִם רָחַץ בַּמָּיִם וַיַּקְטֵר מֹשֶׁה אֶת־כָּל־הָאַיִל הַמִּזְבֵּחָה עֹלָה הוּא לְרֵיחַ־נִיחֹחַ אִשֶּׁה הוּא לַיהוָה כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

ве'ет-гакке́рев ве'ет-гаккера'а́їм раха́ц бамма́їм ваякте́р моше́ ет-коль-га'а́їль гаммізбе́ха ола́ гу лереях-ніхо́ах іше́ гу ладона́й ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

21 А тельбухи (нутрощі) обмив у воді, і воскурив Моше всього агнця на жертовнику всепалення для запаху насолоди. Це жертва, спалювана Господу, як заповідав Господь Моше.

Тобто, як приноситься жертва всепалення? Тут ми бачимо, що її приношення ніби розділене на два етапи, Моше ніби у два етапи приносить цього агнця всепалення. Спочатку він приносить голову, шматки, і жир, а потім він приносить і нутрощі. Чому так? Чи це мова Тори? У 9 розділі ми до цього ще повернемося і поговоримо про це докладніше.

У 22 вірші ми читаємо про другого агнця, якого треба принести в жертву. Цей агнець – один із семи, який приноситиметься щодня, поки когени проходять процедуру посвячення. Усі ці дії з олією, обмиваннями і жертвами триватимуть сім днів, це для когенів своєрідний курс молодого бійця.

וַיַּקְרֵב אֶת־הָאַיִל הַשֵּׁנִי אֵיל הַמִּלֻּאִים וַיִּסְמְכוּ אַהֲרֹן וּבָנָיו אֶת־יְדֵיהֶם עַל־רֹאשׁ הָאָיִל׃

ваякре́в ет-га'а́їль гашені́ ель гамміллу'і́м ваїсмеху́ агаро́н увана́в ет-єдеге́м аль-ро́ш га'а́їль

22 І наблизив другого агнця, агнця посвячення, і поклали Агарон і сини руки свої на голову цього агнця,

יִּשְׁחָט וַיִּקַּח מֹשֶׁה מִדָּמוֹ וַיִּתֵּן עַל־תְּנוּךְ אֹזֶן־אַהֲרֹן הַיְמָנִית וְעַל־בֹּהֶן יָדוֹ הַיְמָנִית וְעַל־בֹּהֶן רַגְלוֹ הַיְמָנִית׃

ваїшха́т ваїкка́х моше́ міддамо́ ваїтте́н аль-тену́х озен-агаро́н гаймані́т ве'аль-бо́ген ядо́ гаймані́т ве'аль-бо́ген рагло́ гаймані́т

23 І заколов його, і взяв Моше від крові його, і дав на праву мочку вуха Агарона, і на великий палець правої руки, і на великий палець правої ноги.

Ми згадували в книзі Шмот мідраш рабі Азулая, де говориться, що таким було одне зі знамень, яке Рахель передала свого часу Яакову. Рука пов'язана з діями, нога – з планом, вухо – зі світосприйняттям, і таким чином усі канали зв'язку ніби очищаються. Є на це багато різних тлумачень.

וַיַּקְרֵב אֶת־בְּנֵי אַהֲרֹן וַיִּתֵּן מֹשֶׁה מִן־הַדָּם עַל־תְּנוּךְ אָזְנָם הַיְמָנִית וְעַל־בֹּהֶן יָדָם הַיְמָנִית וְעַל־בֹּהֶן רַגְלָם הַיְמָנִית וַיִּזְרֹק מֹשֶׁה אֶת־הַדָּם עַל־הַמִּזְבֵּחַ סָבִיב׃

ваякре́в ет-бене́ агаро́н ваїтте́н моше́ мін-гадда́м аль-тену́х озна́м гаймані́т ве'аль-бо́ген яда́м гаймані́т ве'аль-бо́ген рагла́м гаймані́т ваїзро́к моше́ ет-гадда́м аль-гаммізбе́ах саві́в

24 І наблизив синів Агарона, і дав Моше від крові на мочку їхніх правих вух, і на великі пальці їхніх правих рук, і на великі пальці їхніх правих ніг, і розкидав кров навколо жертовника.

Через це поєднання, коли кров розкидається і навколо жертовника, і на того, кого очищають, на того, кого посвячують, народжується єдинокровна спорідненість, коген ніби стає однієї крові зі Всевишнім. І з цього моменту, з моменту посвячення свого, він може представляти Всевишнього перед народом. З одного боку, коген представляє Бога народові, з іншого боку, народ – Богові, така свого роду «обо́жена» людина. Людина, через яку розкривається Бог і через яку народ розкривається для Всевишнього. У цьому суть помазання та очищення когенів. Дуже важлива подія, хоча, здавалося б, якісь дивні дії здійснюються, які комусь можуть здатися варварськими або магічними.

וַיִּקַּח אֶת־הַחֵלֶב וְאֶת־הָאַלְיָה וְאֶת־כָּל־הַחֵלֶב אֲשֶׁר עַל־הַקֶּרֶב וְאֵת יֹתֶרֶת הַכָּבֵד וְאֶת־שְׁתֵּי הַכְּלָיֹת וְאֶת־חֶלְבְּהֶן וְאֵת שׁוֹק הַיָּמִין׃

ваїкка́х ет-гахе́лев ве'ет-га'алья́ ве'ет-коль-гахе́лев аше́р аль-гакке́рев ве'е́т йоте́рет гаккаве́д ве'ет-шете́ гаккелайот ве'ет-хельбеге́н ве'е́т шок гаямі́н

25 І взяв жир внутрішній, і курдюк, і весь жир, що на нутрощах, і хвостатий відділ печінки, і дві нирки, і жир їхній, і праве стегно (гомілку).

Тобто Моше взяв зараз ту частину, яка належить жертовнику, і ту частину, яка має належати Агаронові й синам як учасникам цього приношення. Зазвичай когенові діставатиметься грудинка і нога, але тут Моше теж має частку, тому все ділиться інакше: Моше бере і частку когенів, і частку жертовника.

וּמִסַּל הַמַּצּוֹת אֲשֶׁר לִפְנֵי יְהוָה לָקַח חַלַּת מַצָּה אַחַת וְחַלַּת לֶחֶם שֶׁמֶן אַחַת וְרָקִיק אֶחָד וַיָּשֶׂם עַל־הַחֲלָבִים וְעַל שׁוֹק הַיָּמִין׃

умісса́ль гаммацо́т аше́р ліфне́ адона́й лака́х халла́т мацца́ аха́т вехалла́т ле́хем ше́мен аха́т веракі́к еха́д вая́сем аль-гахалаві́м ве'а́ль шок гаямі́н

26 І з кошика опрісноків, що перед Господом, узяв один прісний хліб, і один хліб (коржик) на олії, і один плаский хлібець, і поклав їх на жир і на праве стегно.

Тобто з опрісноків, які теж принесли в дар Господу, Моше зробив такий сендвіч із сирим м'ясом. Нагадаю, що приносяться в дар хлібні вироби трьох видів і коген отримує по одному коржику кожного виду. Саме це Моше тут і взяв.

וַיִּתֵּן אֶת־הַכֹּל עַל כַּפֵּי אַהֲרֹן וְעַל כַּפֵּי בָנָיו וַיָּנֶף אֹתָם תְּנוּפָה לִפְנֵי יְהוָה׃

ваїтте́н ет-гакко́ль аль каппе́ агаро́н ве'а́ль каппе́ вана́в вая́неф ота́м тенуфа́ ліфне́ адона́й

27 І дав це все на руки Агаронові, і на руки синам його, і змахнули вони цим перед Господом.

Весь цей сендвіч із хліба і м'яса Моше поклав Агаронові й синам на руки, і вони ніби станцювали свої па перед Всевишнім, здійснили зі Всевишнім танець.

וַיִּקַּח מֹשֶׁה אֹתָם מֵעַל כַּפֵּיהֶם וַיַּקְטֵר הַמִּזְבֵּחָה עַל־הָעֹלָה מִלֻּאִים הֵם לְרֵיחַ נִיחֹחַ אִשֶּׁה הוּא לַיהוָה׃

ваїкка́х моше́ ота́м ме'а́ль каппеге́м ваякте́р гаммізбе́ха аль-га'ола́ міллу'і́м гем лере́ях ніхо́ах іше́ гу ладона́й

28 І взяв Моше в них із рук усю цю конструкцію, і воскурив її на жертовнику всепалення. Це – агнець посвячення для запаху насолоди, спалювана жертва Господу.

וַיִּקַּח מֹשֶׁה אֶת־הֶחָזֶה וַיְנִיפֵהוּ תְנוּפָה לִפְנֵי יְהוָה מֵאֵיל הַמִּלֻּאִים לְמֹשֶׁה הָיָה לְמָנָה כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

ваїкка́х моше́ ет-гехазе́ вайніфе́гу тенуфа́ ліфне́ адона́й ме'е́ль гамміллу'і́м лемоше́ гая́ лемана́ ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

29 А сам Моше взяв грудинку і махав нею змахуванням перед Всевишнім від агнця посвячення. Ця частина була часткою Моше, як заповідав Господь Моше.

Моше теж станцював зі Всевишнім свою партію. Коген зазвичай отримує грудинку і праву ногу. Тут відбувся поділ: і Моше як прислуга когенів отримав свій шматочок, свою частку.

וַיִּקַּח מֹשֶׁה מִשֶּׁמֶן הַמִּשְׁחָה וּמִן־הַדָּם אֲשֶׁר עַל־הַמִּזְבֵּחַ וַיַּז עַל־אַהֲרֹן עַל־בְּגָדָיו וְעַל־בָּנָיו וְעַל־בִּגְדֵי בָנָיו אִתּוֹ וַיְקַדֵּשׁ אֶת־אַהֲרֹן אֶת־בְּגָדָיו וְאֶת־בָּנָיו וְאֶת־בִּגְדֵי בָנָיו אִתּוֹ׃

ваїкка́х моше́ міше́мен гаммішха́ умін-гадда́м аше́р аль-гаммізбе́ях вая́з аль-агаро́н аль-беґада́в ве'аль-бана́в ве'аль-біґде́ вана́в ітто́ вайкадде́ш ет-агаро́н ет-беґада́в ве'ет-бана́в ве'ет-біґде́ вана́в ітто́

30 І взяв Моше від олії помазання і від крові, яка на жертовнику, і побризкав на Агарона, і на одяг його, і на синів його, і на одяг синів його разом із ним. І освятив він Агарона, і одяг його, і синів його, і одяг синів його з ним.

Посвячення, так само як і очищення, відбувається через кров. Сам просочений одяг, що пізнав кров жертви, освячується і освячує когенів. Це ніби ще один етап підготовки до священства – просочування їх святістю.

וַיֹּאמֶר מֹשֶׁה אֶל־אַהֲרֹן וְאֶל־בָּנָיו בַּשְּׁלוּ אֶת־הַבָּשָׂר פֶּתַח אֹהֶל מוֹעֵד וְשָׁם תֹּאכְלוּ אֹתוֹ וְאֶת־הַלֶּחֶם אֲשֶׁר בְּסַל הַמִּלֻּאִים כַּאֲשֶׁר צִוֵּיתִי לֵאמֹר אַהֲרֹן וּבָנָיו יֹאכְלֻהוּ׃

вайомер моше́ ель-агаро́н ве'ель-бана́в башелу́ ет-габбаса́р пе́тах о́гель мо'е́д веша́м тохелу́ ото́ ве'ет-галле́хем аше́р беса́ль гамміллу'і́м ка'аше́р цівве́ті лемо́р агаро́н увана́в йохелу́гу

31 І сказав Моше Агаронові й синам його: «Варіть це м'ясо перед входом у Намет Зустрічі, і там їстимете його, і хліб, що в кошику для хлібів посвячення, як заповідано було мені: Агарон і сини його їстимуть його.

וְהַנּוֹתָר בַּבָּשָׂר וּבַלָּחֶם בָּאֵשׁ תִּשְׂרֹפוּ׃

веганнота́р баббаса́р увалла́хем ба'е́ш тісро́фу

32 А те, що залишиться від м'яса і від хліба, спалите на вогні.

וּמִפֶּתַח אֹהֶל מוֹעֵד לֹא תֵצְאוּ שִׁבְעַת יָמִים עַד יוֹם מְלֹאת יְמֵי מִלֻּאֵיכֶם כִּי שִׁבְעַת יָמִים יְמַלֵּא אֶת־יֶדְכֶם׃

уміппе́тах о́гель мо'е́д ло тецеу́ шів'а́т ямі́м ад йом мело́т єме́ міллу'ехе́м кі шів'а́т ямі́м ємалле́ ет-єдхе́м

33 І від входу в Намет Зустрічі не відходьте сім днів, доки не сповняться дні посвячення вашого, бо протягом семи днів ви наповнюватиметеся,

Тобто ваші руки наповнюватимуться, ви отримуватимете повноваження. На весь процес передачі когенської влади, когенської сили піде сім днів.

כַּאֲשֶׁר עָשָׂה בַּיּוֹם הַזֶּה צִוָּה יְהוָה לַעֲשֹׂת לְכַפֵּר עֲלֵיכֶם׃

ка'аше́р аса́ байом газзе́ цівва́ адона́й ла'асо́т лехаппе́р алехе́м

34 Так само, як ми вчинили цього дня – так сказав Господь, щоб спокутувати вас.

Тобто протягом семи днів ми повторюватимемо цю саму процедуру, щоб вас спокутувати, очистити, просочити святістю і підготувати до когенського служіння. Ви – на тижневому карантині святості.

וּפֶתַח אֹהֶל מוֹעֵד תֵּשְׁבוּ יוֹמָם וָלַיְלָה שִׁבְעַת יָמִים וּשְׁמַרְתֶּם אֶת־מִשְׁמֶרֶת יְהוָה וְלֹא תָמוּתוּ כִּי־כֵן צֻוֵּיתִי׃

уфе́тах о́гель мо'е́д тешеву́ йома́м вала́йла шів'а́т ямі́м ушмарте́м ет-мішме́рет адона́й вело́ таму́ту кі-хе́н цувве́ті

35 І біля входу в Намет Зустрічі сидіть день і ніч сім днів. І зберігайте (дотримуйтеся), що Всевишній повелів нам дотримуватися (зберігайте зберігання Всевишнього, якщо перекласти дослівно). І не помрете, бо так було мені заповідано».

Тобто не бійтеся перебувати в цій святості, ви не помрете, якщо перебуватимете в ній. Це страшно для когенів, для кого завгодно страшно – перебувати у святому місці. Але Моше каже тут: не бійтеся, бо так мені заповідано.

וַיַּעַשׂ אַהֲרֹן וּבָנָיו אֵת כָּל־הַדְּבָרִים אֲשֶׁר־צִוָּה יְהוָה בְּיַד־מֹשֶׁה׃

вая́'ас агаро́н увана́в ет коль-гаддеварі́м ашер-цівва́ адона́й беяд-моше́

36 І зробив Агарон і сини його всі ті речі, які заповідав Господь через Моше.

Ми бачимо, що в цій процедурі посвячення когенів, з одного боку, Моше виявляє велике смирення, і прислуговує когенам, і обмиває їх, як повелів Господь. З іншого боку, і від самих когенів вимагається жертовність у плані подолання свого страху перебування у святому місці. Вони – перші, першопрохідці, ті, кому довелося проводити сім днів на карантині святості, сім днів і сім ночей перебувати у святому місці. З Моше це відбувалося на горі Синай, їм випало робити це на землі. І водночас від Агарона і синів вимагається певна частка смирення, щоб приймати прислуговування Моше як належне: якщо Агарон хоча б старший брат, то сини його – племінники Моше, і не зовсім за рангом їм, щоб дядько їх умивав. Докладання певних духовних зусиль вимагається від усіх учасників процесу посвячення.

Тора за 5 хвилин

Ця частина — лише коментар, без біблійних віршів.

Наша тижнева глава розповідає про одне дивовижне жертвоприношення. Ми з вами почитаємо 12-13 і 15 вірші 6 розділу.

12-13. І сказав Господь Моше, кажучи: «Ось жертва Агарона і синів його, яку вони мають приносити Господу в день свого помазання: десята частина ефи тонкого пшеничного борошна в жертву постійну, половина її для ранку, половина для вечора.

15. І коген, помазаний на місце його з синів його, має чинити се, це постанова навіки – Господу цілком, хай буде вона воскурена.

Що це за жертва, про яку говорить тут Тора? Будь-який коген, щойно він починає своє служіння, щойно він починає свою роботу в Храмі, приносить жертву, про яку тут ідеться, найпершу жертву. Він приносить цю жертву, десяту частину ефи тонкого пшеничного борошна, у день свого помазання і тільки один раз у житті. Мабуть, кожна людина будь-якої професії пам'ятає свій перший день роботи, свій перший раз. Зубний лікар напевно пам'ятає свого першого клієнта. І таксист, мабуть, пам'ятає, як перший раз хтось сів до нього в машину. Будь-яка людина, незалежно від професії, має спогад, зворушливе переживання, пов'язане з цим першим разом. Для когена, для будь-якого когена, перший раз – це ось ця сама жертва, про яку тут ідеться. Вона й назву таку отримала – корба́н хіну́х (жертва посвячення).

Отже, будь-який коген може принести цю жертву тільки один раз у житті, перший раз буває тільки один раз. Але разом з тим ми читаємо тут, що це має бути жертва постійна для Всевишнього: половина її для ранку, половина – для вечора. Коген помазаний (коге́н гамаши́ях) має чинити сю постанову навіки. Як же так? Справді, рядовий коген, який почав служіння в Храмі, приносить цю жертву тільки один раз. На відміну від нього первосвященник (коген гамаши́ях, коген ґадо́ль), найголовніший з усіх когенів, має приносити цю жертву вранці і ввечері. Вранці і ввечері він приносить жертву першого разу – жертву посвячення. Щодня двічі на день він має починати служити, як уперше, повертатися до первісної любові до Всевишнього, до первісного хвилювання, до того самого трепету цього першого разу. Має постійно воскрешати свої стосунки зі Всевишнім, які можуть увійти в рутину і перетворитися на буденність, затертися. Саме в первосвященника існує така велика небезпека, тому саме йому велено приносити таку жертву двічі на день, щоб пам'ятати чистоту стосунків зі Всевишнім.

Мій добрий знайомий, який обіймав дуже високу політичну посаду, мав якось перенести операцію, і йому запропонували, щоб його оперував якийсь міністр або якийсь академік. Але він сказав на це: «Ні, я не хочу, щоб мене оперували міністри й академіки. Ці міністри й академіки вже багато років не тримали в руці ножа. Я хочу, щоб мене оперував простий хірург, який щодня проводить такі операції, він зможе зробити операцію як слід. А ці міністри й академіки вже забули, як оперувати, через те, що надто довго займаються теорією».

Всевишній подбав про те, щоб первосвященник постійно був у формі, постійно повертався й оновлював свої стосунки з Богом, щоб у царині досвіду спілкування він був як наймолодший, як той, хто тільки почав, як той, у кого ще свіжі й гарячі стосунки зі Всевишнім. Так первосвященник весь час залишається молодим. Ця заповідь також стосується і нас. Ми маємо можливість щодня, ким би ми себе не вважали, ким би нас не шанували (пастором, рабином, служителем чи апостолом), щодня вранці й увечері приносити таку жертву. Цього треба навчитися.

Цав: продовжити вивчення

Ця частина — лише коментар, без біблійних віршів.

Пов'язані матеріали: стенограма глави Ваїкра, одяг священника, бесіда про помазання і усі тижневі глави Тори.

Для службового користування

Настанови персоналу

Священники на карантині

Тора за 5 хвилин

Цав: продовжити вивчення

Вигляд