1. Тижневі глави
  2. Ваїкра
  3. Бехукотай

בְּחֻקֹּתַי

Бехукотай

благословення і відповідальність

Тижнева глава
33 з 54
Вірші
Ваїкра 26:3–27:34
Частини
4
Час читання
46 хв

позначає місця, де переклад навмисно відступає від російського оригіналу. Натисніть, щоб побачити примітку.

Бехукотай – тижнева глава про благословення, наслідки порушення заповідей і повернення до завіту. У стенограмі Алекса Бленда розглядаються розділи 26–27 книги Ваїкра, включно з обітницями та присвяченим майном. Текст Тори подано івритом із транслітерацією, перекладомВ оригіналі сказано, що текст Тори подано «з російським перекладом». Тут написано просто «з перекладом», бо ця сторінка українська. і авторським тлумаченням.

Думайте самі, вирішуйте самі

Ваїкра 26:3–26

З Божою допомогою ми з вами починаємо вивчати тижневу главу Бехукотай. У нашій бесіді йтиметься про благословення, які отримає народ Ізраїля, якщо дотримуватиметься заповідей Божих у Святій землі, і, борони Боже, про прокляття, які народ Ізраїля може отримати, якщо не йтиме за ними. Отже, давайте читати з 3 вірша 26 розділу.

אִם־בְּחֻקֹּתַי תֵּלֵכוּ וְאֶת־מִצְוֹתַי תִּשְׁמְרוּ וַעֲשִׂיתֶם אֹתָם׃

ім-бехуккота́й теле́ху ве'ет-міцвота́й тішмеру́ ва'асіте́м ота́м

3 Якщо за законами Моїми ходитимете (тобто будуватимете життя за Моїми законами, крокуватимете по життю з Моїми законами) і берегтимете Мої заповіді та виконуватимете їх,

וְנָתַתִּי גִשְׁמֵיכֶם בְּעִתָּם וְנָתְנָה הָאָרֶץ יְבוּלָהּ וְעֵץ הַשָּׂדֶה יִתֵּן פִּרְיוֹ׃

венататті́ ґішмехе́м бе'ітта́м венатена́ га'а́рец євула́ ве'е́ц гассаде́ їтте́н пір'йо

4 Тоді Я дощі ваші дам у визначений їхній час, і земля дасть максимальний урожай, і дерево польове дасть свої плоди.

Для сільського господарства, як і для будь-якої справи, необхідно, щоб усі обставини складалися зручним чином. Для сільського господарства – це дощ у потрібний момент, вітер у потрібний момент, сонце в потрібний момент: сільське господарство залежить від багатьох природних явищ. Але й у будь-якому бізнесі, в будь-якій справі, якою ми займаємося, важливо, щоб обставини складалися сприятливим для нас чином. І Всевишній каже: «Якщо ви живете за Моїми законами, то світ піде вам назустріч, від клімату до якихось дрібниць». Сам світ намагатиметься відповісти вам усіма своїми силами, сам світ буде зацікавлений у вашому успіху. І дерево, і земля з повеління Всевишнього самі намагатимуться додавати якесь своє зусилля, для того щоб ми отримували максимальний плід.

וְהִשִּׂיג לָכֶם דַּיִשׁ אֶת־בָּצִיר וּבָצִיר יַשִּׂיג אֶת־זָרַע וַאֲכַלְתֶּם לַחְמְכֶם לָשֹׂבַע וִישַׁבְתֶּם לָבֶטַח בְּאַרְצְכֶם׃

вегіссі́ґ лахе́м да́йіш ет-баці́р уваці́р яссі́ґ ет-за́ра ва'ахальте́м лахмехе́м ласо́ва вішавте́м лаве́тах бе'арцехе́м

5 І коли ви будете молотити, молотьба ваша триватиме до збору винограду, а збір винограду триватиме до сівби, і будете їсти хліб свій досхочу, і будете жити в країні своїй безпечно.

Це два компоненти щастя й успіху. Добре бути багатою країною, але багата країна, будь-яке багате господарство, будь-яка багата людина перебуває в постійному страху, що на її багатство хтось може зазіхнути. На багату країну можуть нападати, робити набіги й намагатися її пограбувати. Тут Всевишній каже: «Ви житимете заможно і не переживатимете за своє багатство».

וְנָתַתִּי שָׁלוֹם בָּאָרֶץ וּשְׁכַבְתֶּם וְאֵין מַחֲרִיד וְהִשְׁבַּתִּי חַיָּה רָעָה מִן־הָאָרֶץ וְחֶרֶב לֹא־תַעֲבֹר בְּאַרְצְכֶם׃

венататті́ шало́м ба'а́рец ушхавте́м ве'е́н махарі́д вегішбатті́ хая́ ра'а́ мін-га'а́рец вехе́рев ло-та'аво́р бе'арцехе́м

6 Я дам мир на землі, будете спати, і не буде у вас страху уві сні; усуну всіх злих (диких) тварин із вашої країни, і меч не пройде по землі вашій.

Скільки разів доводиться чути від фермерів, від людей, які займаються сільським господарством, що вони так працювали, але прийшов тхір і поїв усіх їхніх курей, або ще щось таке стається. Тут усунення злих тварин зроблено з волі Всевишнього, без участі людини, без її втручання в баланс природи. Наприклад, пам'ятаєте знаменитий китайський експеримент, коли китайці спробували знищити горобців, які, на їхню думку, з'їдали посіви? У результаті китайці знищили майже 2 мільярди горобців і першого року рапортували про те, що врожай зріс. Але з'ясувалося, що комахи, яких горобці теж їдять, знищують більше посівів. Коли підросла сарана та інші комахи, яких горобці знищували, у Китаї почався голод і загинуло 30 мільйонів людей. Так закінчилася одна з найвідоміших кампаній Мао Цзедуна. Але у Всевишнього інші методи. Саме Всевишній може гармонійно, як Господар, втрутитися в природу, прибрати диких тварин так, щоб сільському господарству була користь.

І Всевишній, який тримає в руках серця всіх царів, так може розпорядитися Своєю владою, що ніхто не захоче нападати на країну Ізраїля. Але навіть якщо почнуться якісь війни, то вороги, які спробують на вас напасти, не зможуть проникнути у вашу країну, тому що ви переслідуватимете їх і обернете їх на втечу, про що ми читаємо далі.

וּרְדַפְתֶּם אֶת־אֹיְבֵיכֶם וְנָפְלוּ לִפְנֵיכֶם לֶחָרֶב׃

урдафте́м ет-оєвехе́м венафелу́ ліфнехе́м леха́рев

7 І будете переслідувати ворогів ваших, і падати будуть перед вами від меча.

Не від вашого меча падатимуть, падатимуть від меча перед вами, тобто вони плутатимуться між собою, буде в них сум'яття, і вони переб'ють одне одного. Є кілька битв в історії, більше в європейській історії, коли траплялося таке, що в тумані чи сп'яну солдати билися й побивали одне одного. Під час австрійсько-турецької війни біля міста Карансебеш 17 вересня 1788 року кілька австрійських солдатів, які напилися, влаштували бійку, до якої приєдналася, за легендою, вся армія. На ґрунті безладу і чуток, що це напали турки, частина армії була розсіяна і зазнала людських і матеріальних втрат. Це приклад того, яке сум'яття може бути в армії, коли її солдати божеволіють. І таке сум'яття Всевишній обіцяє посіяти в арміях ворогів, які спробують напасти на Ізраїль.

וְרָדְפוּ מִכֶּם חֲמִשָּׁה מֵאָה וּמֵאָה מִכֶּם רְבָבָה יִרְדֹּפוּ וְנָפְלוּ אֹיְבֵיכֶם לִפְנֵיכֶם לֶחָרֶב׃

верадефу́ мікке́м хаміша́ ме'а́ уме'а́ мікке́м ревава́ їрдо́фу венафелу́ оєвехе́м ліфнехе́м леха́рев

8 П'ятеро з вас переслідуватимуть сотню, а сотня з вас оберне назад десять тисяч, і падатимуть перед вами вороги ваші від меча.

Таким чином співвідношення сил буде 1:20, тобто кожна людина оберне назад 20 воїнів. Причому коментатори кажуть, що це п'ять простих мужиків від сохи: не воїни, не якісь качки́, не герої.

І далі вже сотня оберне назад ревава́ – це таке число, яке іноді перекладають як тьма або десять тисяч людей. Тобто, коли ми зберемося в сотню, наша сила діятиме вже не в простій прогресії. Коли нас сотня, ми не в 20 разів сильніші, ніж коли нас п'ятеро, ми у багато разів сильніші. Коли ми разом, ми сильніші. Це дуже важливо, і я неодноразово про це кажу: всенародні спільні дії мають дуже велику вагу.

І знову ми читаємо тут перед вами, тобто вороги в метушні тікатимуть, падатимуть, плутаючись і воюючи одне з одним. Тут можна навести приклад з єврейської історії. Не так давно, під час однієї з воєн, єгипетські танки пройшли на ізраїльську територію в районі Синаю. Дві дівчини, які перебували на віддаленому блокпості на березі Червоного моря, пішли купатися, взагалі не знаючи, що почалися якісь воєнні дії. Вони купалися, і, оскільки вони були там самі, вони купалися в первозданному вигляді. І ось виходять вони з води й бачать, що прямо перед ними стоїть єгипетський танк. Зовсім незрозуміло, що відбувалося в цей момент у голові в дівчат, але ще менш зрозуміло, що відбувалося в голові в єгипетських солдатів, тому що танк розвертається і на повній швидкості зникає за горизонтом. Так вийшло, що тоді було взято в полон багато єгиптян, серед них і ці танкісти, і вони розповіли цю історію. Вони злякалися, тому що розсудили: «Дві єврейські дівчини, зовсім голі, так не може бути, тут якийсь підступ, це якась пастка, треба звідси швидше тікати», що вони й зробили – розвернулися й утекли.

І далі Всевишній продовжує Свої добрі обітниці.

וּפָנִיתִי אֲלֵיכֶם וְהִפְרֵיתִי אֶתְכֶם וְהִרְבֵּיתִי אֶתְכֶם וַהֲקִימֹתִי אֶת־בְּרִיתִי אִתְּכֶם׃

уфані́ті алехе́м вегіфреті́ етхе́м вегірбеті́ етхе́м вагакімоті́ ет-беріті́ іттехе́м

9 Я звернуся до вас (оберну обличчя Своє до вас), розплоджу вас і примножу вас, і Я підтримуватиму (виконуватиму) Свій завіт із вами (завіт про благословення народу Ізраїля).

Розплоджу і примножу вас – можна сказати, що це такий паралелізм: «Я зроблю так, що вас буде не просто більше, Я зроблю вас сильнішими, якщо ви цінуватимете цю єдність, якщо ви почнете не по п'ятеро переслідувати, а по сотні. Чим у бі́льші групи, чим у бі́льші товариства ви об'єднаєтеся, чим більше буде між вами єдності, тим більше вас ставатиме».

וַאֲכַלְתֶּם יָשָׁן נוֹשָׁן וְיָשָׁן מִפְּנֵי חָדָשׁ תּוֹצִיאוּ׃

ва'ахальте́м яша́н ноша́н веяша́н міппене́ хада́ш тоці́у

10 І будете їсти старе-прастаре, і все одно буде новий урожай, і ви будете змушені виносити старе, щоб включити нове.

Тобто у вас буде великий надлишок у всьому, ви ні в чому не знатимете нестачі, хіба що, може, в місцях для сховищ. Усі сховища ваші будуть переповнені настільки, що, коли буде новий урожай, у вас ще залишатиметься частина старого врожаю, його надовго вистачатиме.

וְנָתַתִּי מִשְׁכָּנִי בְּתוֹכְכֶם וְלֹא־תִגְעַל נַפְשִׁי אֶתְכֶם׃

венататті́ мішкані́ бетохехе́м вело-тіґ'а́ль нафші́ етхе́м

11 І Я дам житло Своє серед вас, і не буде душа Моя противитися вам (гидувати вами).

וְהִתְהַלַּכְתִּי בְּתוֹכְכֶם וְהָיִיתִי לָכֶם לֵאלֹהִים וְאַתֶּם תִּהְיוּ־לִי לְעָם׃

вегітгаллахті́ бетохехе́м вегаї́ті лахе́м лелогім ве'атте́м тігйю-лі́ ле'а́м

12 І Я ходитиму серед вас, і Я буду вам Богом, а ви будете Мені народом.

Господь каже: «Я постійно буду присутній у вашому народі, і дух Мій, отже, буде присутній серед вас і водитиме вас. Ви будете Моєю сім'єю, Моєю великою сім'єю будете ви. Я буду вам Богом, а ви будете Мені Моїм народом, Моїми родичами». Ми вже говорили про те, що в окропленні кров'ю жертовника, в цій частині жертвоприношень є поріднення з Богом.

אֲנִי יְהוָה אֱלֹהֵיכֶם אֲשֶׁר הוֹצֵאתִי אֶתְכֶם מֵאֶרֶץ מִצְרַיִם מִהְיֹת לָהֶם עֲבָדִים וָאֶשְׁבֹּר מֹטֹת עֻלְּכֶם וָאוֹלֵךְ אֶתְכֶם קוֹמְמִיּוּת׃

ані́ адона́й елогехе́м аше́р гоце́ті етхе́м ме'е́рец міцра́йім мігйот лаге́м аваді́м ва'ешбо́р мото́т уллехе́м ваоле́х етхе́м комемію́т

13 Я – Господь, Бог ваш, Який вивів вас із країни Єгипетської від того, що ви були рабами, і Я зламав ярмо (жердини) поневолення вашого, і прямими (з гордо піднятою головою, з прямою спиною) Я вивів вас.

Господь каже: «Ось свідчення того, що Я вже зробив. Я звільнив вас від усякого рабства, від усякої залежності, вивів вас із країни, яка вас поневолила повністю. Ви знаєте Мою силу, ви знаєте, на що Я здатний, яким великим може бути Моє благословення. Дотримуйтеся Моїх законів, слухайте Мої заповіді, і все у вас відбуватиметься вчасно. Живіть у Моєму часі: це шабба́т, це шміта́ (сьомий рік), це йовель (ювілейний рік)». Шміта́ – це час, коли все стає спільним: у мене нічого свого немає, і я готовий до цього. Ювілей – час, коли кожен повертає своє, коли я вже не можу залишатися чиїмось рабом і бути в чиїйсь залежності, я мушу вийти на волю, навіть якщо мені не хочеться, навіть якщо я звик до рабства. Адже рабство в ті часи (ми говоримо про єврейське рабство) трохи не таке, як ми собі уявляємо. Це існування найманого працівника, який працює за їжу, за скромну плату (можна порівняти з найманим працівником сьогодні). І раптом у ювілейний рік йому кажуть: «Іди і відкривай свій бізнес, починай свою справу, будь самозайнятим, будь самостійним, годуй себе сам. Закінчилися всі майстер-класи, які ти тут, у рабстві, отримав у людини, яка настільки добре керує своїм бізнесом, що в неї є наймані працівники. Тепер хочеш не хочеш – іди займайся своєю справою». Це дуже сміливе рішення, такий от вихід на волю, але його потрібно здійснити. І Всевишній каже: «Якщо ти в рамках, у ритмі Мого часу живеш, тобі все сприятиме на благо, весь світ». І це все часи Божі, часи, які у Всевишнього існують. І Всевишній каже: «Якщо ви все робитимете вчасно, то у вас усе відбуватиметься вчасно, сам світ піде вам назустріч, і свідчення тому, що Я – Господь, Який вивів вас із рабства, Я вже зламав над вами поневолення, ви вільні».

וְאִם־לֹא תִשְׁמְעוּ לִי וְלֹא תַעֲשׂוּ אֵת כָּל־הַמִּצְוֹת הָאֵלֶּה׃

ве'ім-ло́ тішмеу́ лі вело́ та'асу́ ет коль-гамміцво́т га'е́лле

14 А якщо ви не будете слухатися Мене і не будете виконувати всі ці заповіді,

וְאִם־בְּחֻקֹּתַי תִּמְאָסוּ וְאִם אֶת־מִשְׁפָּטַי תִּגְעַל נַפְשְׁכֶם לְבִלְתִּי עֲשׂוֹת אֶת־כָּל־מִצְוֹתַי לְהַפְרְכֶם אֶת־בְּרִיתִי׃

ве'ім-бехуккота́й тім'а́су ве'і́м ет-мішпата́й тіґ'а́ль нафшехе́м левільті́ асо́т ет-коль-міцвота́й легафрехе́м ет-беріті́

15 Якщо згидуєте Моїми законами, якщо душі вашій опротивіють закони Мої, щоб не робити і щоб порушувати завіт Мій,

אַף־אֲנִי אֶעֱשֶׂה־זֹּאת לָכֶם וְהִפְקַדְתִּי עֲלֵיכֶם בֶּהָלָה אֶת־הַשַּׁחֶפֶת וְאֶת־הַקַּדַּחַת מְכַלּוֹת עֵינַיִם וּמְדִיבֹת נָפֶשׁ וּזְרַעְתֶּם לָרִיק זַרְעֲכֶם וַאֲכָלֻהוּ אֹיְבֵיכֶם׃

аф-ані́ е'есе-зо́т лахе́м вегіфкадті́ алехе́м бегала́ ет-гашахе́фет ве'ет-гаккадда́хат мехалло́т ена́йім умдіво́т на́феш узра'те́м ларі́к зар'ахе́м ва'ахалу́гу оєвехе́м

16 Я теж так учиню з вами: віддам вас у владу страху, і хвороби, і гарячки, яка поїдає очі та катує душу, і будете ви марно сіяти своє насіння, і їстиме його ворог ваш.

Плоди від усього того, що ви робите, вам не дістануться. Увесь світ буде проти вас, і вороги ваші прийдуть і з'їдять те, що ви сієте.

וְנָתַתִּי פָנַי בָּכֶם וְנִגַּפְתֶּם לִפְנֵי אֹיְבֵיכֶם וְרָדוּ בָכֶם שֹׂנְאֵיכֶם וְנַסְתֶּם וְאֵין־רֹדֵף אֶתְכֶם׃

венататті́ фана́й бахе́м веніггафте́м ліфне́ оєвехе́м вераду́ вахе́м соне'ехе́м венасте́м ве'ен-роде́ф етхе́м

17 Я оберну до вас обличчя Своє, і будете ви вражені (можна сказати, вражені мором, вражені якоюсь епідемією) перед ворогами вашими, і правитимуть вами (володарюватимуть над вами насильно) ненависники ваші, будете втікати, навіть коли не буде переслідувача.

Ми говорили, що фраза: Я оберну до вас обличчя Своє – це частіше в позитивному контексті, але тут це зовсім не в позитивному контексті, тут це означає: «Я особисто вами займуся, Я розбиратимуся з вами. Ви опинитеся в ще гіршій ситуації, ніж вороги ваші, коли ви були б благословенні, коли сто ворогів утікали від п'ятьох людей. Тут ви втікатимете від власного страху без того, щоб хтось вас переслідував. Чому так? Тому що ви відчуватимете страх через те, що розірвали стосунки зі Мною, через Мою присутність у цьому світі».

וְאִם־עַד־אֵלֶּה לֹא תִשְׁמְעוּ לִי וְיָסַפְתִּי לְיַסְּרָה אֶתְכֶם שֶׁבַע עַל־חַטֹּאתֵיכֶם׃

ве'ім-ад-е́лле ло тішмеу́ лі веясафті́ леяссера́ етхе́м ше́ва аль-хаттотехе́м

18 Але якщо й тоді не послухаєте Мене, Я додам і посилю страждання ваші у сім разів за злочини ваші.

Може так обернутися, що ґалу́т (вигнання) замість 70 років триватиме 490 років. Можливо, це й було побоюванням Даніеля, про що він гаряче молився (9:4–19). Господь каже: «Якщо ви не послухаєтеся, попри покарання, Я не рік вам накину, не замість 7 років сидітимете 8, ні. Я вам дам 49 років, ви в 7 разів більше отримаєте покарання».

וְשָׁבַרְתִּי אֶת־גְּאוֹן עֻזְּכֶם וְנָתַתִּי אֶת־שְׁמֵיכֶם כַּבַּרְזֶל וְאֶת־אַרְצְכֶם כַּנְּחֻשָׁה׃

вешаварті́ ет-ґео́н уззехе́м венататті́ ет-шемехе́м каббарзе́ль ве'ет-арцехе́м каннехуша́

19 І Я зламаю всяку велич сили вашої, і Я зроблю небеса ваші, як залізо, і землю вашу, як мідь.

Тобто, з одного боку, небеса не дадуть жодної вологи, вони будуть як залізо, що не запотіває. З іншого боку, земля буде як мідна, тобто всі плоди, всі свої скарби, які ти в ній зберігатимеш, усе підгниватиме через те, що земля запотіватиме, як мідь, і ця волога все псуватиме.

וְתַם לָרִיק כֹּחֲכֶם וְלֹא־תִתֵּן אַרְצְכֶם אֶת־יְבוּלָהּ וְעֵץ הָאָרֶץ לֹא יִתֵּן פִּרְיוֹ׃

вета́м ларі́к кохахе́м вело-тітте́н арцехе́м ет-євула́ ве'е́ц га'а́рец ло їтте́н пір'йо

20 І марно витратиться ваша сила, і земля ваша не дасть плодів, і дерево земне не дасть плодів.

Тобто тут навпаки, земля з усіх сил опиратиметься вам. Якщо в 4 вірші ми читали, що навіть е́ц гассаде́ (польове дерево), тобто дерево-дичка, вам дасть плоди, то тепер сказано е́ц га'а́рец (дерево землі), яке в саду, навіть воно не даватиме плодів.

וְאִם־תֵּלְכוּ עִמִּי קֶרִי וְלֹא תֹאבוּ לִשְׁמֹעַ לִי וְיָסַפְתִּי עֲלֵיכֶם מַכָּה שֶׁבַע כְּחַטֹּאתֵיכֶם׃

ве'ім-телеху́ іммі́ ке́рі вело́ тову́ лішмо́а лі веясафті́ алехе́м макка́ ше́ва кехаттотехе́м

21 Якщо ви будете упиратися в ходінні проти Мене і не захочете слухати Мене, Я тоді дам ще семикратно вам удар за ваші гріхи.

Слово ке́рі іноді перекладають як випадково, тобто від випадку до випадку виконуватимете заповіді. Але інший і найімовірніший, як мені здається, тут переклад: якщо ви уперто ходитимете проти Мене, якщо ви віддалятиметеся від Мене.

וְהִשְׁלַחְתִּי בָכֶם אֶת־חַיַּת הַשָּׂדֶה וְשִׁכְּלָה אֶתְכֶם וְהִכְרִיתָה אֶת־בְּהֶמְתְּכֶם וְהִמְעִיטָה אֶתְכֶם וְנָשַׁמּוּ דַּרְכֵיכֶם׃

вегішлахті́ вахе́м ет-хая́т гассаде́ вешіккела́ етхе́м вегіхрі́та ет-бегемтехе́м вегім'і́та етхе́м венаша́мму дархехе́м

22 І Я нашлю на вас звірів польових, і вони зроблять вас бездітними, і Я знищуватиму худобу вашу, і Я зменшу число ваше, і спорожніють дороги ваші.

Слово шхо́ль (утрата, смерть дітей) означає батьківське сирітство, цього слова немає в російській мові. В івриті є слово ято́м (той, хто втратив батьків) і слово шаку́ль (той, хто втратив дітей), цьому слову немає в російській мові синоніма. Ці тварини знищать ваших дітей, і зроблять вас батьками, які втратили дітей, зроблять вас бездітними, сиротами за дітьми вашими.

וְאִם־בְּאֵלֶּה לֹא תִוָּסְרוּ לִי וַהֲלַכְתֶּם עִמִּי קֶרִי׃

ве'і́м-бе'е́лле ло тіввасеру́ лі вагалахте́м іммі́ ке́рі

23 Але якщо навіть цього ви не послухаєтеся і будете йти проти Мене,

וְהָלַכְתִּי אַף־אֲנִי עִמָּכֶם בְּקֶרִי וְהִכֵּיתִי אֶתְכֶם גַּם־אָנִי שֶׁבַע עַל־חַטֹּאתֵיכֶם׃

вегалахті́ аф-ані́ іммахе́м беке́рі вегіккеті́ етхе́м ґам-а́ні ше́ва аль-хаттотехе́м

24 Я теж віддалятимуся від вас і каратиму вас усемеро.

וְהֵבֵאתִי עֲלֵיכֶם חֶרֶב נֹקֶמֶת נְקַם־בְּרִית וְנֶאֱסַפְתֶּם אֶל־עָרֵיכֶם וְשִׁלַּחְתִּי דֶבֶר בְּתוֹכְכֶם וְנִתַּתֶּם בְּיַד־אוֹיֵב׃

вегеветі́ алехе́м хе́рев ноке́мет некам-бері́т вене'есафте́м ель-арехе́м вешілла́хті де́вер бетохехе́м веніттатте́м беяд-оє́в

25 Наведу на вас (принесу вам) меч (меч помсти за порушення завіту), і зберетеся в міста ваші, і тоді Я туди пошлю епідемію на вас, і віддані будете в руки ворога.

בְּשִׁבְרִי לָכֶם מַטֵּה־לֶחֶם וְאָפוּ עֶשֶׂר נָשִׁים לַחְמְכֶם בְּתַנּוּר אֶחָד וְהֵשִׁיבוּ לַחְמְכֶם בַּמִּשְׁקָל וַאֲכַלְתֶּם וְלֹא תִשְׂבָּעוּ׃

бешіврі́ лахе́м матте-ле́хем (опору хлібну) ве'афу́ е́сер наші́м лахмехе́м бетанну́р еха́д вегеші́ву лахмехе́м баммішка́ль ва'ахальте́м вело́ тісба́у

26 Я заберу у вас усі ваші запаси хліба, і десять жінок будуть пекти хліб в одній печі, і будете відмірювати хліб на вагу, і будете їсти, і не будете насичуватися.

Тобто все сільське господарство, на яке ви спиралися (дослівно написано мате́ – посох або опора), забере Господь. І буде у вас так мало хліба і такий дорогий буде хліб, що пекарі будуть суворо-суворо міряти, відмірювати вам хліб, як за карткової системи.

Для чого Всевишній дає такі покарання? Це просто жорстокий Отець, який карає всіх неслухняних, карає всіх тих, хто з Ним не згоден, і всіх тих, хто відступає від Його волі? Чи все-таки тут є щось інше, щось інше за цим стоїть? Ми часто бачимо, що людина звертається до Всевишнього в той момент, коли, як сказано в книзі Дварім, «твоє життя висітиме перед твоїми очима», коли людина впадає у відчай і розуміє, що тільки Всевишній може їй допомогти. Немає ні банківського рахунку, ні друзів, ні якоїсь допомоги від природи: нізвідки, крім як від Всевишнього, людина не може чекати допомоги. Ми спостерігаємо це і часто знаємо зі свідчень людей, що саме в такий момент людина звертається до Всевишнього. І навпаки, коли в людини є якесь майно, якесь багатство, щось, за що можна зачепитися, то людина і віру свою, і уповання своє спрямовує на це: «Слава Богу, в мене є сто тисяч доларів у банку. Слава Богу, в мене є три квартири, і, якщо що, я зможу їх здавати. Слава Богу, в мене є багаті родичі, які, якщо що, допоможуть». Тобто, з одного боку, слава Богу за це, а з другого боку, слава Богу, що я вже не мушу тільки на Бога уповати. І дуже рідко в такій ситуації можна почути: «Слава Богу, в мене є Бог, є Бог, який мене не покине». І виходить, що часто людина 90% свого уповання спрямовує на себе і десь 10% – на Всевишнього. І це наша реальність, реальність, зокрема, віруючих людей. Тому Всевишній каже, що, якщо майно людини, якщо те, що вона має, її багатство якесь, її якась сила, якщо все це дозволяє їй набратися сміливості й відійти від Всевишнього, забути, що Всевишній – це наш Бог і ми Його народ, забути, що уповання має бути 100% на Нього, то Всевишній поступово забирає всяку впевненість, яка стоїть між нами і Ним. Якщо все це, як якір, дозволяє нам триматися за цей світ і не уповати на Нього, тоді ми й отримуємо відповідні результати, тоді Всевишній починає бити наших ідолів, які нас від Нього віддаляють. Але, якщо наше майно сприймається як Його благословення, наближає нас до Нього, воно зростатиме і множитиметься, і ми багатітимемо і прославлятимемо Його своїм майном, своїм достатком.

Довга дорога до дому

Ваїкра 26:27–46

З Божою допомогою ми продовжуємо вивчати тижневу главу Бехукотай і читатимемо 26 розділ із 27 вірша. Всевишній продовжує говорити про ті покарання і прокляття, які переслідуватимуть народ Ізраїля, якщо народ уперто не дотримуватиметься Його волі.

וְאִם־בְּזֹאת לֹא תִשְׁמְעוּ לִי וַהֲלַכְתֶּם עִמִּי בְּקֶרִי׃

ве'ім-безо́т ло тішмеу́ лі вагалахте́м іммі́ беке́рі

27 І якщо ви і в цьому не послухаєтеся Мене і будете вперто противитися Мені,

וְהָלַכְתִּי עִמָּכֶם בַּחֲמַת־קֶרִי וְיִסַּרְתִּי אֶתְכֶם אַף־אָנִי שֶׁבַע עַל־חַטֹּאתֵיכֶם׃

вегалахті́ іммахе́м бахамат-ке́рі веїссарті́ етхе́м аф-а́ні ше́ва аль-хаттотехе́м

28 Я з гнівною впертістю вчиню проти вас, і Я катуватиму вас у сім разів за ваші гріхи.

וַאֲכַלְתֶּם בְּשַׂר בְּנֵיכֶם וּבְשַׂר בְּנֹתֵיכֶם תֹּאכֵלוּ׃

ва'ахальте́м беса́р бенехе́м увса́р бенотехе́мУ російському рядку транслітерації написано «бенетехем», але в івриті тут «бенотехем» («ваших дочок»), тому транслітерацію подано за івритом. тохе́лу

29 І будете їсти плоть синів своїх, і плоть дочок своїх будете їсти.

Траплялися в історії Ізраїля такі страшні події. Є про це згадка і в Танаху, і мідраші розповідають про це. Це, на жаль, мало місце і в ХХ столітті, і траплялося в німецьких концентраційних таборах. Це дуже страшна ситуація.

Мідраш розповідає про чоловіка на ім'я Дуек бен Йосеф, який залишив по собі багату спадщину своїй вдові. У тієї була маленька дитина, і вона щоразу жертвувала в Храмі кількість золота, еквівалентну її вазі, і, крім того, багато ще жертвувала. Але, коли сталася облога Єрусалима, вона змушена була з'їсти свою дитину. Мідраш каже, що Їрмеягу оплакував її і питав: «Як таке може бути?!» І з небес відповіли: «А як може бути, що когена вбивають у Храмі?» Йдеться, звичайно, про кров Зхар'ї, якого було вбито на подвір'ї Храму за наказом царя Йоаша (2 книга Діврей гаЯмім, 24:21). Багато нещасть такого роду траплялося з народом Ізраїля.

וְהִשְׁמַדְתִּי אֶת־בָּמֹתֵיכֶם וְהִכְרַתִּי אֶת־חַמָּנֵיכֶם וְנָתַתִּי אֶת־פִּגְרֵיכֶם עַל־פִּגְרֵי גִּלּוּלֵיכֶם וְגָעֲלָה נַפְשִׁי אֶתְכֶם׃

вегішмадті́ ет-бамотехе́м вегіхратті́ ет-хамманехе́м венататті́ ет-піґрехе́м аль-піґре́ ґіллулехе́м веґа'ала́ нафші́ етхе́м

30 І Я знищу висоти ваші, і Я знищу (знесу під корінь) сонячники ваші, і Я дам трупи ваші на руїни ідолів ваших (на кришиво з ваших ідолів), і погидує душа Моя вами.

Висоти – маленькі гірки, пагорби, сопки використовувалися для поклоніння іншим богам. Хама́н – це рідкісне слово, яке вживається тут і в книзі Діврей гаЯмім і, мабуть, означає місце поклоніння сонцю (хоча немає даних, що за часів дарування Тори в Ізраїлі існував культ поклоніння сонцю, він виник пізніше).

Ще одне дуже цікаве слово ґілулехе́м. Річ у тім, що ідол в івриті – це елі́ль, і можна було б сказати елільлехе́м (ідоли ваші). Але Всевишній тут використовує гру слів: ґалу́л – це кульки гною, таким чином можна сказати, що ґілулехе́м – це не ідоли ваші, а гноєбоги ваші.

Мідраш розповідає історію про пророка Еліягу, який одного разу зустрів дуже хворого і опухлого хлопчика, що лежав на купі якогось сміття. Пророк Еліягу спитав його: «Хлопчику, ти чий? У тебе є батьки?» І хлопчик відповів: «Ні, в мене нікого не залишилося. Я тут сам, і мені страшно». І пророк Еліягу сказав йому: «Хлопчику, я можу навчити тебе молитви, яка тобі допоможе. Повтори за мною: «Шма́ їсрае́ль адона́й елоге́йну адона́й еха́д – Слухай, Ізраїлю, Господь, Бог наш, Бог один!» Але хлопчик сказав: «Ні, я цього не скажу. Мої батьки ніколи не вимовляли ім'я цього Бога, і я не стану його вимовляти». Хлопчик дістав з-за пазухи якогось маленького божка, поцілував його і тут же помер.

На жаль, ми знаємо, що всі види ідолопоклонства стали дуже поширені в Ізраїлі в період Першого Храму. Це часто збиває з пантелику людей, які читають Танах і кажуть: «Не могло бути такого в Ізраїлі, як ви кажете, тому що ось же ясно написано, що Тора це забороняє!» Але потрібно розуміти і пам'ятати, що народ Ізраїля не дотримувався або не завжди дотримувався заповідей Тори. І навіть навпаки, можна сказати, що майже ніколи весь Ізраїль за Торою не жив. Ми живі завдяки милості та довготерпінню Всевишнього. Тому, коли ви намагаєтеся припустити, що чогось не було, тому що Тора це забороняє, з цим треба бути обережними. Правила забороняють перехід дороги на червоне світло. Ви що, жодного разу не бачили людей, які переходять вулицю на червоне світло? Ізраїль був ще більш бунтівним щодо заповідей Всевишнього.

Отже, Всевишній каже: «Я знищу ваші капища і кину ваші трупи на руїни цих капищ».

וְנָתַתִּי אֶת־עָרֵיכֶם חָרְבָּה וַהֲשִׁמּוֹתִי אֶת־מִקְדְּשֵׁיכֶם וְלֹא אָרִיחַ בְּרֵיחַ נִיחֹחֲכֶם׃

венататті́ ет-арехе́м хорба́ вагашіммоті́ ет-мікдешехе́м вело́ арі́ях бере́ях ніхохахе́м

31 І на руїни Я перетворю міста ваші, і зроблю порожніми святилища ваші (тут уже святилища, де поклоняються Самому Всевишньому), і Я не буду чути їхнього запаху.

וַהֲשִׁמֹּתִי אֲנִי אֶת־הָאָרֶץ וְשָׁמְמוּ עָלֶיהָ אֹיְבֵיכֶם הַיֹּשְׁבִים בָּהּ׃

вагашіммоті́ ані́ ет-га'а́рец вашамему́ але́га оєвехе́м гайошеві́м ба

32 І країну (землю) вашу Я спустошу, і дивуватимуться ваші вороги, які оселяться в ній.

Покарання наростає, і вже немає не тільки зв'язку з Богом, а й зв'язку з країною немає. Всевишній каже: «А навіщо Мені на Святій землі народ, який не живе у святості, який Мені не поклоняється?»

Фразу вашамему́ але́га оєвехе́м гайошеві́м ба можна перекласти двома способами. Перший: і дивуватимуться, вражатимуться мірі руйнування, яке сталося, ті ваші вороги, які оселяться на вашій землі. Вони побачать і скажуть: «Які великі міста були тут, які сади були тут, чому все це загинуло?» А інакше можна зрозуміти так: вона (земля) буде порожня і для ваших ворогів, які оселяться тут після вас. Навіть ворогам вашим вона не даватиме нічого. Вони намагатимуться, але нічого не зможуть із землі витягти.

וְאֶתְכֶם אֱזָרֶה בַגּוֹיִם וַהֲרִיקֹתִי אַחֲרֵיכֶם חָרֶב וְהָיְתָה אַרְצְכֶם שְׁמָמָה וְעָרֵיכֶם יִהְיוּ חָרְבָּה׃

ве'етхе́м езаре́ ваґґої́м вагарікоті́ ахарехе́м ха́рев вегаєта́ арцехе́м шемама́ ве'арехе́м їгю́ хорба́

33 А вас я розсію (розкидаю) серед народів, і прийде меч спустошення за вами. І буде земля ваша в запустінні, і міста ваші в руїнах.

אָז תִּרְצֶה הָאָרֶץ אֶת־שַׁבְּתֹתֶיהָ כֹּל יְמֵי הֳשַּׁמָּה וְאַתֶּם בְּאֶרֶץ אֹיְבֵיכֶם אָז תִּשְׁבַּת הָאָרֶץ וְהִרְצָת אֶת־שַׁבְּתֹתֶיהָ׃

аз тірце́ га'а́рец ет-шаббетоте́га коль єме́ гошамма́ ве'атте́м бе'е́рец оєвехе́м аз тішба́т га'а́рец вегірца́т ет-шаббетоте́га

34 Тоді буде задоволена земля своїми суботами, у всі дні порожнечі своєї земля суботуватиме, коли ви в країні ворогів своїх; тоді суботуватиме земля.

Земля задовольнить своє бажання суботувати: «Якщо ви не даєте землі відпочивати раз на сім років, то Я дам їй відпочивати. Я дам їй усі ті роки субот, яких ви не дотримувалися. І відповідно до вашого недотримання суботи для землі ви отримаєте покарання, а земля отримає своє право на суботу». Всевишній ніби каже нам тут: «Моя земля все одно житиме за Моїми законами, Мої закони все одно здійсняться. З вашою участю – вам на благословення, без вашої участі – вам на прокляття. Але Моя воля, Мій закон здійсниться. Вирішуйте самі: чи хочете ви, щоб цей закон став благословенням для вас, чи ви хочете, щоб це стало вам прокляттям? Хочете ви жити за Моїми законами чи хочете бути караними за Моїми законами? Будете ви частиною проблеми чи частиною розв'язання проблеми? Вирішувати вам».

כָּל־יְמֵי הָשַּׁמָּה תִּשְׁבֹּת אֵת אֲשֶׁר לֹא־שָׁבְתָה בְּשַׁבְּתֹתֵיכֶם בְּשִׁבְתְּכֶם עָלֶיהָ׃

коль-єме́ гошамма́ тішбо́т ет аше́р ло-шавета́ бешаббетотехе́м бешівтехе́м але́га

35 Увесь час спустошення земля суботуватиме за ті роки, що не суботувала, за те, що ви не суботували на ній, коли жили на ній.

וְהַנִּשְׁאָרִים בָּכֶם וְהֵבֵאתִי מֹרֶךְ בִּלְבָבָם בְּאַרְצֹת אֹיְבֵיהֶם וְרָדַף אֹתָם קוֹל עָלֶה נִדָּף וְנָסוּ מְנֻסַת־חֶרֶב וְנָפְלוּ וְאֵין רֹדֵף׃

веганніш'арі́м бахе́м вегеветі́ мо́рех більвава́м бе'арцо́т оєвеге́м верада́ф ота́м коль але́ нідда́ф венасу́ менусат-хе́рев венафелу́ ве'е́н роде́ф

36 А тим, хто виживе з вас, Я дам м'якість серця в країні ворогів ваших, і переслідуватиме їх звук листка, що шелестить по землі, і будуть утікати вони, як від меча, і будуть падати, хоча ніхто їх не переслідує.

Я вже говорив і повторю тут ще раз: м'якість серця – це не те, що російською мовою називається м'якосердий або добрий. М'якість серця – це боязкість, не обов'язково в негативному сенсі, це просто людська якість. Розповідається, що перед війною коген ґадоль проходив перед військом і говорив: «Той, хто слабкий серцем, рах лібо́ (м'якосердий), хай іде додому». М'якосердість споріднена з боязкістю, це якість, яка в людини є. Не завжди з нею обов'язково боротися й долати її для того, щоб виходити на війну, але, коли Всевишній пом'якшує серце в такому сенсі, як тут, людина починає жити страхами.

וְכָשְׁלוּ אִישׁ־בְּאָחִיו כְּמִפְּנֵי־חֶרֶב וְרֹדֵף אָיִן וְלֹא־תִהְיֶה לָכֶם תְּקוּמָה לִפְנֵי אֹיְבֵיכֶם׃

вехашелу́ іш-бе'ахі́в кеміппене-хе́рев вероде́ф а́йін вело-тігйе́ лахе́м текума́ ліфне́ оєвехе́м

37 І плутатимуться брат із братом, ніби втікають від меча, а насправді їх ніхто не переслідуватиме; і не буде вам можливості піднятися і протистояти ворогам вашим.

Тобто Всевишній каже: «Я вселю у вас цю м'якість серця і постійне відчуття переслідування, постійне відчуття, що за вами хтось женеться». Це відчуття, з яким живе грішник: постійне очікування суду, постійне очікування чогось, що може на нього обрушитися.

וַאֲבַדְתֶּם בַּגּוֹיִם וְאָכְלָה אֶתְכֶם אֶרֶץ אֹיְבֵיכֶם׃

ва'авадте́м баггої́м ве'ахела́ етхе́м е́рец оєвехе́м

38 І загубитеся серед язичників, і поїсть вас країна ворогів ваших.

Що означає будете губити одне одного в країні язичників? Це означає асиміляцію, народ розчиниться, змішається з іншими народами, це й зараз відбувається: коли народ повертається в країну, ми це бачимо. Дуже багато людей розсіялося, загубилося. Один брат живе в Америці, інший – в Австралії, і припинилися стосунки, перервалися зв'язки. Скільки братів і сестер, батьків і дітей знаходять зараз одне одного. Скільки людей, які втратили свої єврейські документи, намагаються відновитися, намагаються дізнатися: «А чи єврей я взагалі?» Колись їхні предки через гоніння сховали, втратили або зробили собі інші документи, а діти досі через це страждають.

וְהַנִּשְׁאָרִים בָּכֶם יִמַּקּוּ בַּעֲוֹנָם בְּאַרְצֹת אֹיְבֵיכֶם וְאַף בַּעֲוֹנֹת אֲבֹתָם אִתָּם יִמָּקּוּ׃

веганніш'арі́м бахе́м їмма́кку ба'авона́м бе'арцо́т оєвехе́м ве'а́ф ба'авоно́т авота́м ітта́м їмма́кку

39 А ті, хто залишиться, розтануть (ослабнуть) за гріхи свої в країнах ворогів своїх, і навіть за гріхи батьків своїх танутимуть.

Те, що людина не може повернутися на шлях Всевишнього в країні чужій, відбивається і на її дітях. Ми можемо побачити покоління, які відходять від єврейства, які тікають у якісь інші релігії. І ми бачимо центри буддизму і центри інших релігій, і раптом виявляється, що їх очолюють люди з прізвищем Коен або з прізвищем Кац. І це невигадані історії.

וְהִתְוַדּוּ אֶת־עֲוֹנָם וְאֶת־עֲוֹן אֲבֹתָם בְּמַעֲלָם אֲשֶׁר מָעֲלוּ־בִי וְאַף אֲשֶׁר־הָלְכוּ עִמִּי בְּקֶרִי׃

вегітвадду́ ет-авона́м ве'ет-аво́н авота́м бема'ала́м аше́р ма'алу-ві́ ве'а́ф ашер-галеху́ іммі́ беке́рі

40 І визнають (раптом усвідомлять) свій гріх і гріх батьків своїх, у шахрайстві їхньому, коли вони шахраювали (обманювали Мене, обманювали Мою довіру) і коли бунтували вони проти Мене,

אַף־אֲנִי אֵלֵךְ עִמָּם בְּקֶרִי וְהֵבֵאתִי אֹתָם בְּאֶרֶץ אֹיְבֵיהֶם אוֹ־אָז יִכָּנַע לְבָבָם הֶעָרֵל וְאָז יִרְצוּ אֶת־עֲוֹנָם׃

аф-ані́ еле́х імма́м беке́рі вегеветі́ ота́м бе'е́рец оєвеге́м о-а́з їккана́ левава́м ге'аре́ль ве'а́з їрцу́ ет-авона́м

41 І за це Я противився їм, і привів їх у країну ворогів. І тоді скориться їхнє необрізане серце, і тоді відбудуть вони своє покарання (спокутують свою провину).

וְזָכַרְתִּי אֶת־בְּרִיתִי יַעֲקוֹב וְאַף אֶת־בְּרִיתִי יִצְחָק וְאַף אֶת־בְּרִיתִי אַבְרָהָם אֶזְכֹּר וְהָאָרֶץ אֶזְכֹּר׃

везахарті́ ет-беріті́ я'ако́в ве'а́ф ет-беріті́ їцха́к ве'а́ф ет-беріті́ аврага́м езко́р вега'а́рец езко́р

42 І Я згадаю завіт Свій з Яаковом, і завіт з Іцхаком, і завіт з Аврагамом, і про країну Я згадаю.

Ми знаємо, що завіт з Яаковом – завіт про охорону, про те, що Всевишній завжди буде з нами. А завіт з Аврагамом – це завіт про спасіння, одна з важливих частин єврейської історії. Це завіт, під час укладення якого Всевишній обіцяв Аврагамові, що виведе нас із вигнання. Це завіт, пов'язаний із поверненням із вигнання.

וְהָאָרֶץ תֵּעָזֵב מֵהֶם וְתִרֶץ אֶת־שַׁבְּתֹתֶיהָ בָּהְשַׁמָּה מֵהֶם וְהֵם יִרְצוּ אֶת־עֲוֹנָם יַעַן וּבְיַעַן בְּמִשְׁפָּטַי מָאָסוּ וְאֶת־חֻקֹּתַי גָּעֲלָה נַפְשָׁם׃

вега'а́рец те'азе́в меге́м веті́рец ет-шаббетоте́га богшамма́ меге́м веге́м їрцу́ ет-авона́м я́'ан ув'я́'ан бемішпата́й ма'а́су ве'ет-хуккота́й ґа'ала́ нафша́м

43 І країна, покинута ними, за час пустки своєї отримає задоволення за свої суботи. І вони відбудуть за свій гріх і за те, що вони гидували Моїми судами, і душі їхній були огидні закони Мої.

וְאַף־גַּם־זֹאת בִּהְיוֹתָם בְּאֶרֶץ אֹיְבֵיהֶם לֹא־מְאַסְתִּים וְלֹא־גְעַלְתִּים לְכַלֹּתָם לְהָפֵר בְּרִיתִי אִתָּם כִּי אֲנִי יְהוָה אֱלֹהֵיהֶם׃

ве'а́ф ґам-зо́т бігйота́м бе'е́рец оєвеге́м ло-ме'асті́м вело-ґе'альті́м лехаллота́м легафе́р беріті́ ітта́м кі ані́ адона́й елогеге́м

44 Але й незважаючи на це, коли вони були в країні ворогів своїх, Я не гидував ними і не гордував ними, щоб знищити їх, щоб порушити Мій завіт із ними; тому що Я – Господь, Бог їхній.

Всевишній каже: «Усе, що з вами станеться – і коли ви будете вигнані із землі, і коли ви будете покарані за свої гріхи, і коли ви будете, не дай Боже, поїдати своїх дітей – це все покарання, але вони завжди для вашого виправлення, для вашого повернення на Святу землю».

וְזָכַרְתִּי לָהֶם בְּרִית רִאשֹׁנִים אֲשֶׁר הוֹצֵאתִי־אֹתָם מֵאֶרֶץ מִצְרַיִם לְעֵינֵי הַגּוֹיִם לִהְיֹת לָהֶם לֵאלֹהִים אֲנִי יְהוָה:

везахарті́ лаге́м бері́т рішоні́м аше́р гоцеті-ота́м ме'е́рец міцра́йім ле'ене́ гаггої́м лігйот лаге́м лелогі́м ані́ адона́й

45 Я згадав для них завіт, який укладено з їхніми предками, яких Я вивів із країни Єгипетської перед очима всіх язичників, щоб бути їм Богом; Я – Господь.

Всевишній каже: «Я відправив цей народ свого часу у вигнання в Єгипет. І народ був у поневоленні, і в приниженні, і в зневазі в язичників. Але Я показав Свою силу на них і вивів їх, і не просто вивів їх, а вивів їх на очах у всіх язичників на славу Свою і на доказ усім, що це Мій народ. Я це згадаю, і Я так зроблю знову. Я не просто виведу цей народ із ґалу́ту (вигнання), не просто покараним скажу: „Гаразд, виходьте з кутка!“ Ні, Я виведу їх, як Я вивів їхніх предків з Єгипту на очах у всіх народів, щоб увесь світ побачив диво повернення Ізраїля на свою землю.

אֵלֶּה הַחֻקִּים וְהַמִּשְׁפָּטִים וְהַתּוֹרֹת אֲשֶׁר נָתַן יְהוָה בֵּינוֹ וּבֵין בְּנֵי יִשְׂרָאֵל בְּהַר סִינַי בְּיַד־מֹשֶׁה׃

е́лле гахуккі́м вегаммішпаті́м вегатторо́т аше́р ната́н адона́й бено́ уве́н бене́ їсра'е́ль бега́р сіна́й беяд-моше́

46 Ось закони, суди (устави) і вчення, які дав Господь між Ним і між синами Ізраїля на горі Синай рукою Моше.

Ми вже неодноразово говорили, що хукі́м (закони) – це взаємини зі Всевишнім, мішпаті́м (суди, устави) – це взаємини між людьми, але тут є ще й торо́т (вчення). Вчення – це навчання, методологія: як діяти, коли ми не знаємо конкретного закону, чим керуватися, як чинити в нових, незнайомих нам ситуаціях. Це настанова в нашій мудрості, щоб наша мудрість могла пізнавати і знаходити якісь нові рішення, коли немає конкретних вказівок. Це почуття праведності, почуття чистоти, до яких Всевишній нас підводить. Це договір про дружбу, співпрацю і про відновлення співпраці, якщо дружби не вийде, трудовий договір, який Всевишній передав і уклав через заступника Тори, повіреного Моше з усім народом Ізраїля.

Випробуй, що почому

Ваїкра 27:1–34

З Божою допомогою ми з вами закінчуємо вивчення глави Бехукотай і також закінчуємо вивчення книги Ваїкра. Ми читатимемо останній, 27 розділ книги з 1 вірша.


וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה לֵּאמֹר׃

вайдаббе́р адона́й ель-моше́ лемо́р

1 І говорив Господь Моше, кажучи:


דַּבֵּר אֶל־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל וְאָמַרְתָּ אֲלֵהֶם אִישׁ כִּי יַפְלִא נֶדֶר בְּעֶרְכְּךָ נְפָשֹׁת לַיהוָה׃

даббе́р ель-бене́ їсра'е́ль ве'амарта́ алеге́м іш кі яфлі́ не́дер бе'еркеха́ нефашо́т ладона́й

2 «Говори із синами Ізраїля і скажи їм: якщо людина складе обітницю, за оцінкою душі дасть Господу.

Тобто людина, перебуваючи в якійсь складній ситуації або просто так, пообіцяла Всевишньому не корову, не вола, а себе і сказала: «Якщо Ти мене врятуєш, якщо Ти мене визволиш, то я весь належатиму Тобі». Зрозуміло, люди не продаються, тим більше Господу: все й так належить Йому. І можна було б сказати, що він як той, хто присвятив себе Господу, піде на роботу в Храм і буде, можливо, перебувати в храмовому служінні за їжу, потрапляючи тим самим у рабство до когенів. Але Господь тут каже: «Викупи себе за оціночною вартістю».

Слово бе'еркеха́ (за оцінкою, е́рех – цінність, вартість) тут вживається трохи незвично, воно закінчується суфіксом присвійного займенника другої особи ха, тобто за твоєю оцінкою. Але воно перетворилося на усталену форму без суфікса і так вживатиметься впродовж усього розділу. У Танаху трапляється кілька випадків подібного вживання.

Отже, Всевишній каже, що не сама людина стає рабом, але вона дає якийсь грошовий еквівалент своєї здатності до роботи, своєї здатності до праці.


וְהָיָה עֶרְכְּךָ הַזָּכָר מִבֶּן עֶשְׂרִים שָׁנָה וְעַד בֶּן־שִׁשִּׁים שָׁנָה וְהָיָה עֶרְכְּךָ חֲמִשִּׁים שֶׁקֶל כֶּסֶף בְּשֶׁקֶל הַקֹּדֶשׁ׃

вегая́ ерке́ха газзаха́р міббе́н есрі́м шана́ ве'а́д бен-шіші́м шана́ вегая́ еркеха́ хаміші́м ше́кель ке́сеф беше́кель гакко́деш

3 І буде вартість чоловіка від двадцяти до шістдесяти років, і буде його вартість п'ятдесят шекелів срібла у святих шекелях.

Якщо перерахувати вартість срібла в одному святому шекелі, то вийде приблизно, десь 10 доларів (19,6 грама срібла по 0,5 долара), тобто співвідношення один до десяти. І тоді виходить, що чоловік віком від двадцяти до шістдесяти років має дати за себе викуп у 500 доларів.


וְאִם־נְקֵבָה הִוא וְהָיָה עֶרְכְּךָ שְׁלֹשִׁים שָׁקֶל׃

ве'ім-некева́ гі вегая́ еркеха́ шелоші́м ша́кель

4 А якщо це жінка, то її вартість буде тридцять шекелів.

Можна, звісно, обуритися і сказати: «Який страшний Бог, який цінує жінку менше за чоловіка». Але ми пам'ятаємо, що йдеться про здатність до праці. Якщо припустити, що жінці через її слабкість дається знижка, то все може виглядати по-іншому. Водночас ми маємо розуміти, що чоловік у ті часи був годувальником сім'ї, був тим, хто воює, захищає, здобуває, забезпечує. Тому природно, що заробіток чоловіка в ті часи був більшим, і викуп за чоловіка відповідно належить більший.


וְאִם מִבֶּן־חָמֵשׁ שָׁנִים וְעַד בֶּן־עֶשְׂרִים שָׁנָה וְהָיָה עֶרְכְּךָ הַזָּכָר עֶשְׂרִים שְׁקָלִים וְלַנְּקֵבָה עֲשֶׂרֶת שְׁקָלִים׃

ве'і́м міббен-хаме́ш шані́м ве'а́д бен-есрі́м шана́ вегая́ еркеха́ газзаха́р есрі́м шекалі́м веланнекева́ асе́рет шекалі́м

5 А якщо від п'яти років і до двадцяти років, буде вартість юнака двадцять шекелів, а дівчини – десять шекелів.


וְאִם מִבֶּן־חֹדֶשׁ וְעַד בֶּן־חָמֵשׁ שָׁנִים וְהָיָה עֶרְכְּךָ הַזָּכָר חֲמִשָּׁה שְׁקָלִים כָּסֶף וְלַנְּקֵבָה עֶרְכְּךָ שְׁלֹשֶׁת שְׁקָלִים כָּסֶף׃

ве'і́м міббен-хо́деш ве'а́д бен-хаме́ш шані́м вегая́ еркеха́ газзаха́р хаміша́ шекалі́м ка́сеф веланнекева́ еркеха́ шело́шет шекалі́м ка́сеф

6 А якщо від місячного віку до п'яти років, буде викуп за хлопчика п'ять шекелів срібла, а для дівчинки вартість три шекелі срібла.

Зазвичай, коли ми говоримо про дитину до п'яти років, це нагадування про те, який непростий був час. Викуп здійснюється з того моменту, як їй виповнюється місяць. Дожив до місяця – значить вижив. Далеко не всі доживали, тому оцінка дається з місячного віку.


וְאִם מִבֶּן־שִׁשִּׁים שָׁנָה וָמַעְלָה אִם־זָכָר וְהָיָה עֶרְכְּךָ חֲמִשָּׁה עָשָׂר שָׁקֶל וְלַנְּקֵבָה עֲשָׂרָה שְׁקָלִים׃

ве'і́м міббен-шіші́м шана́ вама́'ла ім-заха́р вегая́ еркеха́ хаміша́ аса́р ша́кель веланнекева́ асара́ шекалі́м

7 А якщо від шістдесяти років і вище, якщо це старець, то його викуп буде п'ятнадцять шекелів, а за старицю – десять шекелів.


וְאִם־מָךְ הוּא מֵעֶרְכֶּךָ וְהֶעֱמִידוֹ לִפְנֵי הַכֹּהֵן וְהֶעֱרִיךְ אֹתוֹ הַכֹּהֵן עַל־פִּי אֲשֶׁר תַּשִּׂיג יַד הַנֹּדֵר יַעֲרִיכֶנּוּ הַכֹּהֵן׃

ве'ім-ма́х гу ме'ерке́ха веге'емідо́ ліфне́ гаккоге́н веге'ері́х ото́ гаккоге́н аль-пі́ аше́р тассі́г яд ганноде́р я'аріхе́нну гаккоге́н

8 А якщо він бідний і не може викупити себе, поставлять його перед когеном, і дасть йому коген оцінку настільки, наскільки вистачить коштів у того, хто склав обітницю, так оцінить його коген.

Тора завжди милостива до тих, хто не може щось дати, не може щось пожертвувати. Якщо в людини не вистачає коштів, то ми маємо пам'ятати, Хто забезпечує когенів, Хто забезпечує весь світ. Всевишній – Найбагатший у світі спонсор когенів народу Божого, тому вони не повинні намагатися вимагати гроші в людей. Йдеться тут про людину, яка дає добровільну пожертву, добровільно передає якісь гроші, і коген може сказати їй: «Не так багато, стільки не треба, дай менше, щоб твій бюджет не постраждав». Я знаю, що є інші варіанти, і доводилося чути, коли на якихось зібраннях людей закликають пообіцяти, скласти обітниці Всевишньому: «Я принесу стільки-то і стільки-то». А потім починають за них молитися, щоб Бог дав їм можливість ці «стільки-то і стільки-то» принести, а якщо в них не виходить, то називають їх боржниками. А от тут ми бачимо, що Тора пропонує зовсім інший шлях: навіть якщо людина вже щось пообіцяла, коген може і має їй сказати: «У тебе немає? Дай менше, дай стільки-то і стільки-то». Тора піклується не тільки про когена, а й про людину, яка дає пожертву. Коген існує заради цих людей, а не навпаки, не ці люди заради когена.


וְאִם־בְּהֵמָה אֲשֶׁר יַקְרִיבוּ מִמֶּנָּה קָרְבָּן לַיהוָה כֹּל אֲשֶׁר יִתֵּן מִמֶּנּוּ לַיהוָה יִהְיֶה־קֹּדֶשׁ׃

ве'ім-бегема́ аше́р якрі́ву мімме́нна корба́н ладона́й коль аше́р їтте́н мімме́нну ладона́й їгйе-ко́деш

9 А якщо він складе обітницю принести в жертву якусь тварину з тих, яких приносять у жертву Господу, то все, що він дасть Господу, буде святим.


לֹא יַחֲלִיפֶנּוּ וְלֹא־יָמִיר אֹתוֹ טוֹב בְּרָע אוֹ־רַע בְּטוֹב וְאִם־הָמֵר יָמִיר בְּהֵמָה בִּבְהֵמָה וְהָיָה־הוּא וּתְמוּרָתוֹ יִהְיֶה־קֹּדֶשׁ׃

ло яхаліфе́нну вело-ямі́р ото́ тов бера́ о-ра́ бето́в ве'ім-гаме́р ямі́р бегема́ бівгема́ вегая-гу́ утмурато́ їгйе-ко́деш

10 Не обміняє його і не поміняє доброго на поганого або навпаки, а якщо все-таки поміняв, якщо підмінить худобинку худобинкою, то і цей, і заміна його будуть святими.

Тобто, якщо людина сказала: «Ось цього баранчика я принесу в жертву», вона не може його поміняти. Не можна сказати: «Занадто жирно буде на жертву цього баранчика, дам-но я якогось гіршого», або навпаки сказати: «Соромно перед очима Всевишнього з'явитися з таким баранчиком, можна щось краще взяти». Ні, намір сам по собі дати щось Всевишньому – уже благо. Тому якої якості баранчика пообіцяв, такого й приноси в жертву.

А якщо я все ж спробую поміняти і скажу: «Ні, цей баранчик не дуже добрий, принесу я якогось кращого», або навпаки: «Цей баранчик занадто добрий, принесу-но я якогось гіршого», то тоді давай обох приноси в жертву.


וְאִם כָּל־בְּהֵמָה טְמֵאָה אֲשֶׁר לֹא־יַקְרִיבוּ מִמֶּנָּה קָרְבָּן לַיהוָה וְהֶעֱמִיד אֶת־הַבְּהֵמָה לִפְנֵי הַכֹּהֵן׃

ве'і́м коль-бегема́ теме'а́ аше́р ло-якрі́ву мімме́нна корба́н ладона́й веге'емі́д ет-габбегема́ ліфне́ гаккоге́н

11 А якщо це нечиста тварина, від якої не приноситься жертва Господу, поставить той, хто приносить, цю тварину перед когеном,

Хто знає, які тільки роботи виконуються в храмовому служінні, і цілком можливо, що знайдеться місце для осла чи для коня. І ті, хто управляє святинями, можуть просто продати цю тварину. Крім того, йдеться про дари когенам, і в когена може бути своє господарство.


וְהֶעֱרִיךְ הַכֹּהֵן אֹתָהּ בֵּין טוֹב וּבֵין רָע כְּעֶרְכְּךָ הַכֹּהֵן כֵּן יִהְיֶה׃

веге'ері́х гаккоге́н ота́ бен тов уве́н ра ке'еркеха́ гаккоге́н кен їгйе́

12 І оцінить її коген – добра вона чи погана; як оцінить її коген, так і буде.

Чому це важливо, щоб коген її оцінював? Навіщо оцінювати конячку чи ослика, якого я подарував?


וְאִם־גָּאֹל יִגְאָלֶנָּה וְיָסַף חֲמִישִׁתוֹ עַל־עֶרְכֶּךָ׃

ве'ім-ґа'о́ль їґ'але́нна веяса́ф хамішіто́ аль-ерке́ха

13 Але, якщо має намір викупити його, додасть п'яту частину до оцінки.

Виходить, що я ніби подарував спочатку тварину Храму, а потім забираю, і це негарно виходить – передумувати. Тому як неустойку я маю дати п'яту частину від оцінки. Як визначається п'ята частина? За однією версією можна сказати, що є чотири чверті: ціле ділиться на чотири чверті, тобто чотири частини по 25%. Я додаю п'яту частину до чотирьох, тобто додаю 25%, і виходить 125% від оцінки когена. За іншою версією, є п'ять частин у цілому, кожна частина по 20%. І коли я додаю шосту частину до п'яти, виходить 120% від оцінки. Рахують по-різному, але в будь-якому разі я маю додати, щоб забрати те, що я вирішив присвятити Господу, щоб це не виглядало так, що я просто передумав.


וְאִישׁ כִּי־יַקְדִּשׁ אֶת־בֵּיתוֹ קֹדֶשׁ לַיהוָה וְהֶעֱרִיכוֹ הַכֹּהֵן בֵּין טוֹב וּבֵין רָע כַּאֲשֶׁר יַעֲרִיךְ אֹתוֹ הַכֹּהֵן כֵּן יָקוּם׃

ве'і́ш кі-якді́ш ет-бето́ ко́деш ладона́й веге'еріхо́ гаккоге́н бен тов уве́н ра ка'аше́р я'арі́х ото́ гаккоге́н кен яку́м

14 А якщо людина присвятила дім свій святинею Господу, оцінить його коген – добрий він чи поганий; як оцінить його коген, так і буде.


וְאִם־הַמַּקְדִּישׁ יִגְאַל אֶת־בֵּיתוֹ וְיָסַף חֲמִישִׁית כֶּסֶף־עֶרְכְּךָ עָלָיו וְהָיָה לוֹ׃

ве'ім-гаммакді́ш їґ'а́ль ет-бето́ веяса́ф хаміші́т кесеф-еркеха́ ала́в вегая́ ло

15 Якщо той, хто присвячує, захоче викупити свій дім, додасть до нього п'яту частину вартості, і буде це його.

Той самий принцип, що й з твариною.


וְאִם מִשְּׂדֵה אֲחֻזָּתוֹ יַקְדִּישׁ אִישׁ לַיהוָה וְהָיָה עֶרְכְּךָ לְפִי זַרְעוֹ זֶרַע חֹמֶר שְׂעֹרִים בַּחֲמִשִּׁים שֶׁקֶל כָּסֶף׃

ве'і́м місседе́ ахуззато́ якді́ш іш ладона́й вегая́ еркеха́ лефі́ зар'о́ зе́ра хо́мер се'орі́м бахаміші́м ше́кель ка́сеф

16 А якщо від свого поля (від родового маєтку) присвятить людина Всевишньому, буде його вартість за його посівом: за о́мер (міру) ячменю платиться 50 шекелів срібла.

Тобто якщо на цьому полі можна посіяти 8 мір, то 50 x 8 = 400 шекелів коштуватиме це поле.


אִם־מִשְּׁנַת הַיֹּבֵל יַקְדִּישׁ שָׂדֵהוּ כְּעֶרְכְּךָ יָקוּם׃

ім-мішена́т гайове́ль якді́ш саде́гу ке'еркеха́ яку́м

17 Якщо він присвятить його від ювілейного року – як оціниш його, так і буде (поле вважатиметься за повною своєю вартістю).


וְאִם־אַחַר הַיֹּבֵל יַקְדִּישׁ שָׂדֵהוּ וְחִשַּׁב־לוֹ הַכֹּהֵן אֶת־הַכֶּסֶף עַל־פִּי הַשָּׁנִים הַנּוֹתָרֹת עַד שְׁנַת הַיֹּבֵל וְנִגְרַע מֵעֶרְכֶּךָ׃

ве'ім-аха́р гайове́ль якді́ш саде́гу вехішав-ло́ гаккоге́н ет-гакке́сеф аль-пі́ гашані́м ганнотаро́т ад шена́т гайове́ль веніґра́ ме'ерке́ха

18 А якщо після ювілейного року присвятить він своє поле, розрахує йому коген вартість грошову за ціною років, які залишилися до ювілейного року, підрахує йому цей термін до ювілейного року і знизить вартість.

Тобто, якщо ми сказали, що поле коштує 400 шекелів до ювілейного року, це 8 шекелів на рік. Минуло 10 років – і поле коштуватиме на 80 шекелів дешевше, вже 320 шекелів.


וְאִם־גָּאֹל יִגְאַל אֶת־הַשָּׂדֶה הַמַּקְדִּישׁ אֹתוֹ וְיָסַף חֲמִשִׁית כֶּסֶף־עֶרְכְּךָ עָלָיו וְקָם לוֹ׃

ве'ім-ґа'о́ль їґ'а́ль ет-гассаде́ гаммакді́ш ото́ веяса́ф хаміші́т кесеф-еркеха́ ала́в века́м ло

19 Якщо той, хто присвячує, захоче викупити своє поле, додасть до нього п'яту частину вартості, і буде воно його.


וְאִם־לֹא יִגְאַל אֶת־הַשָּׂדֶה וְאִם־מָכַר אֶת־הַשָּׂדֶה לְאִישׁ אַחֵר לֹא יִגָּאֵל עוֹד׃

ве'ім-ло́ їґ'а́ль ет-гассаде́ ве'ім-маха́р ет-гассаде́ ле'і́ш ахе́р ло-їґґа'е́ль од

20 А якщо він не викупить це поле або якщо коген продасть це поле іншій людині, не може вже викупити.

Тобто якщо я присвятив поле, передав його когенові в розпорядження і не викупив його протягом якогось часу, а коген за цей час вирішив, що поле йому не потрібне, а от гроші потрібні, і він це поле продав, то все, я вже не можу прийти і викупити моє поле в цьому випадку.


וְהָיָה הַשָּׂדֶה בְּצֵאתוֹ בַיֹּבֵל קֹדֶשׁ לַיהוָה כִּשְׂדֵה הַחֵרֶם לַכֹּהֵן תִּהְיֶה אֲחֻזָּתוֹ׃

вегая́ гассаде́ бецето́ вайове́ль ко́деш ладона́й кісде́ гахе́рем лаккоге́н тігйе́ ахуззато́

21 І буде це поле під час ювілейного року святинею Господу, як поле, яке відчужене, когенові буде цей маєток.

Можна було очікувати, що в ювілейний рік поле до мене повернеться, але – ні. Повторимо, щоб зрозуміти: якщо я дав, присвятив свій маєток когенові, то я можу його викупити. Але якщо я його не викупив або якщо коген продав його комусь, то я вже не зможу його викупити, і в ювілейний рік це поле стає вічним володінням когена, до мене воно не повернеться.


וְאִם אֶת־שְׂדֵה מִקְנָתוֹ אֲשֶׁר לֹא מִשְּׂדֵה אֲחֻזָּתוֹ יַקְדִּישׁ לַיהוָה׃

ве'і́м ет-седе́ мікнато́ аше́р ло місседе́ ахуззато́ якді́ш ладона́й

22 А якщо придбане поле, яке не його маєток, присвятить Господу,

Тут ідеться про таку ситуацію: я купив у когось поле до ювілейного року (ми пам'ятаємо, що землю не можна купити у вічне користування), і я вирішив його присвятити Господу. У цьому випадку, звісно, коген не може його забрати, тому що поле ж фактично не моє, точніше, воно моє тільки на якийсь час.


וְחִשַּׁב־לוֹ הַכֹּהֵן אֵת מִכְסַת הָעֶרְכְּךָ עַד שְׁנַת הַיֹּבֵל וְנָתַן אֶת־הָעֶרְכְּךָ בַּיּוֹם הַהוּא קֹדֶשׁ לַיהוָה׃

вехішав-ло́ гаккоге́н ет міхса́т га'еркеха́ ад шена́т гайове́ль вената́н ет-га'еркеха́ байом гагу́ ко́деш ладона́й

23 Коген підрахує вартість поля до ювілейного року, і цього ж дня дасть вартість цього поля у святиню Господу.

Саме поле я не передаю, я можу ним користуватися й далі. Я ніби викуповую в когена вартість його оренди за оціночною вартістю до ювілейного року і цього ж дня даю ці гроші у святиню Господу.

Тут можна здивуватися, тут уже настав час здивуватися, і запитати: «Навіщо взагалі все це робиться? Про які випадки йдеться? Чому раптом людина присвячує Всевишньому то баранчика, то вівечку, то кізочку, то дерево, то дім, то поле? Звідки взагалі все це?» І треба зупинитися і зрозуміти, що народ живе поруч зі Всевишнім і постійно відчуває благодать Всевишнього, відчуває милість Всевишнього. І тому, відчуваючи у відповідь любов до Всевишнього, народ сам хоче пожертвувати, дати щось від себе Тому, від Кого він отримує і духовний, і матеріальний хліб. Ми живемо в суспільстві, в якому нас привчають жертвувати, і нам часто вчителі кажуть: «Давайте, жертвуйте, жертвуйте!» Але Тора говорить про те, що є люди, у яких давати, щось пожертвувати Всевишньому – це спонукання серця. І на цій добросердості, на добрих серцях людей насамперед будується вся храмова економіка.


בִּשְׁנַת הַיּוֹבֵל יָשׁוּב הַשָּׂדֶה לַאֲשֶׁר קָנָהוּ מֵאִתּוֹ לַאֲשֶׁר־לוֹ אֲחֻזַּת הָאָרֶץ׃

бішна́т гайове́ль яшу́в гассаде́ ла'аше́р кана́гу ме'ітто́ ла'ашер-ло́ ахузза́т га'а́рец

24 У ювілейний рік це поле повернеться до того, у кого я це поле купив.

Для господаря поля ситуація не змінюється: він би отримав його в будь-якому разі назад у ювілейний рік.

וְכָל־עֶרְכְּךָ יִהְיֶה בְּשֶׁקֶל הַקֹּדֶשׁ עֶשְׂרִים גֵּרָה יִהְיֶה הַשָּׁקֶל׃

вехоль-еркеха́ їгйе́ беше́кель гакко́деш есрі́м ґера́ їгйе́ гаша́кель

25 І вся оцінка буде у святих шекелях, і кожен шекель важитиме двадцять ґер.

Один ґер – це приблизно один грам срібла. Всевишній каже: є єдиний стандарт з оцінки, і це не в юанях, не в єнах, не в рублях. Усе відбувається в храмових (святих) шекелях, одиницю оцінки неможливо змінити, жодних валютних махінацій провернути тут не вийде – у нас усе чесно.


אַךְ־בְּכוֹר אֲשֶׁר־יְבֻכַּר לַיהוָה בִּבְהֵמָה לֹא־יַקְדִּישׁ אִישׁ אֹתוֹ אִם־שׁוֹר אִם־שֶׂה לַיהוָה הוּא׃

ах-бехо́р аше́р євукка́р ладона́й бівгема́ ло-якді́ш іш ото́ ім-шо́р ім-се́ ладона́й гу

26 Але первісток, який буде Господу з худоби, не буде його присвячувати людина: якщо це бик і якщо це вівця – Господу вони.

Будь-який первісток худоби, який народився в мене, уже належить Господу. І те, що Господу вже належить, як сказав Господь: «Мені – всі первістки», я не можу Йому присвятити, первістки вже Йому присвячені, я маю ставитися до них як до присвячених. Тому я не можу сказати: «Якщо в цієї корови народиться теляточко, я його присвячу Всевишньому». Ні, воно вже присвячене Всевишньому – це не моє, і я не можу це роздавати.


וְאִם בַּבְּהֵמָה הַטְּמֵאָה וּפָדָה בְעֶרְכֶּךָ וְיָסַף חֲמִשִׁתוֹ עָלָיו וְאִם־לֹא יִגָּאֵל וְנִמְכַּר בְּעֶרְכֶּךָ׃

ве'і́м баббегема́ гаттеме'а́ уфада́ ве'ерке́ха веяса́ф хамішіто́ ала́в ве'ім-ло́ їґґа'е́ль венімка́р бе'ерке́ха

27 А якщо це з нечистої худоби, я можу викупити її за її вартість, додавши п'яту частину, а якщо я її не викуплю, то буде продано за свою вартість.

Можна було б подумати, що тоді – окей, і первісток коня, і первісток віслюка чи первісток верблюдиці теж присвячені Господу, тобто я міг би подумати, що й первістків нечистих тварин теж не можна Всевишньому присвячувати. Пам'ятаємо, що 11 вірш уже розповів нам про присвячення нечистої тварини. І тут Тора говорить про первістків таких тварин для того, щоб я зрозумів, що з нечистої тварини я можу присвячувати первістків Всевишньому. Знову-таки в господарстві може виявитися корисним верблюденя, віслючок або лоша, і тому, якщо я пожертвував первістка з нечистих тварин, я можу викупити його за його вартість, додавши п'яту частину. Храмові або когенські скарбники можуть їх продати за їхньою вартістю, і якщо не я їх викупив, то все, поїзд пішов, я вже їх викупити не зможу.


אַךְ־כָּל־חֵרֶם אֲשֶׁר יַחֲרִם אִישׁ לַיהוָה מִכָּל־אֲשֶׁר־לוֹ מֵאָדָם וּבְהֵמָה וּמִשְּׂדֵה אֲחֻזָּתוֹ לֹא יִמָּכֵר וְלֹא יִגָּאֵל כָּל־חֵרֶם קֹדֶשׁ־קָדָשִׁים הוּא לַיהוָה׃

ах коль-хе́рем аше́р яхарі́м іш ладона́й мікколь-ашер-ло́ ме'ада́м увгема́ умісседе́ ахуззато́ ло їммахе́р вело́ їґґа'е́ль коль-хе́рем кодеш-кадаші́м гу ладона́й

28 Але все закляте, що закляне людина Господу з усього, що в неї: і від людини, і від худоби, і від поля, і від маєтку не продасть і не викупить, усе закляте – це святиня Господу.

Тут ідеться про ситуацію, коли я заздалегідь щось Господу присвятив, чого я ще не маю. Наприклад, якщо воїни кажуть: «Коли ми ввійдемо в якесь місто, то все майно, яким ми там заволодіємо, буде святинею Господу», то от це не можна продати, викупити чи обміняти. Якщо я знайшов у захопленому місті якусь коштовну посудину, якийсь предмет чи якусь людину (як на ті часи), я не можу їх ні викупити, ні продати: це все святиня Господу, і це ніяк не обговорюється.


כָּל־חֵרֶם אֲשֶׁר יָחֳרַם מִן־הָאָדָם לֹא יִפָּדֶה מוֹת יוּמָת׃

коль-хе́рем аше́р яхора́м мін-га'ада́м ло їппаде́ мот юма́т

29 Кожен, хто заклятий із людей, не може бути викуплений, смертю помре.

Я знаю, що сьогодні є багато різних конвенцій і законів, які говорять про те, що треба брати полонених, утримувати полонених і не можна вбивати мирних жителів. Тора передбачає дещо інше ставлення. Якщо ми, воїни, перед боєм сказали: «Ми ввійдемо в місто і вб'ємо там усіх (як каже Танах, усіх, хто мочиться до стіни), знищимо всіх у місті, якщо ми його візьмемо», то все буде закляте Всевишньому: нічого й нікого не можна ні продати, ні обміняти, ні викупити. Можливо, правильно буде сказати, що з тих стосунків людство виросло: як сьогодні заборонено рабство, так і заборонено вбивство беззбройних полонених.

А Тора продовжує говорити про храмову економіку. Ми говорили про те, що́ дається людиною добровільно, але є й певні зобов'язання.


וְכָל־מַעְשַׂר הָאָרֶץ מִזֶּרַע הָאָרֶץ מִפְּרִי הָעֵץ לַיהוָה הוּא קֹדֶשׁ לַיהוָה׃

вехоль-ма'са́р га'а́рец міззе́ра га'а́рец міппері́ га'е́ц ладона́й гу ко́деш ладона́й

30 Уся десятина землі: з посівів землі і від плодів дерев – Господу, це святиня Господня.

Десятина з усіх плодів землі – це те, що житель країни Ізраїля зобов'язаний віддавати левитам. Дуже важливо тут пам'ятати, що це наша заповідь, наш обов'язок перед Господом, перед Всевишнім. Ні перед рабином, ні перед учителем, ні перед пастором, ні перед кимось іще, а саме перед Господом. Оскільки не всі живуть в Ізраїлі, і Храму сьогодні немає, і левитського служіння сьогодні немає, нам відкривається в серці те, як присвячувати ці гроші Господу. Звісно, добре підтримувати вчителів, будь-який учитель існує завдяки підтримці, але вибір – за серцем людини.


וְאִם־גָּאֹל יִגְאַל אִישׁ מִמַּעַשְׂרוֹ חֲמִשִׁיתוֹ יֹסֵף עָלָיו׃

ве'ім-ґа'о́ль їґ'а́ль іш мімма'асро́ хамішіто́ йосе́ф ала́в

31 А якщо людина хоче викупити свою десятину, то до її вартості п'яту частину додасть.

Якщо в мене виросли яблука, і я зібрав 200 кілограмів яблук, то по 5 шекелів за кілограм мій урожай коштуватиме 1000 шекелів. І якщо я хочу замість яблук дати гроші, то я маю доплатити п'яту частину (як ми сказали, це може бути 1200 шекелів або 1250 шекелів), я маю додати грошей.

Примітка в дужках: буває ситуація, коли я перекуповую чужу десятину. Наприклад, я бачу, що мій сусід Хаїм виростив 100 кілограмів яблук і віддає врожай у десятину. Я можу сказати когенові: «Я викуповую». Навіщо це мені? Можливо, для того, що я хочу у своєму цеху зробити більше варення, або для того, щоб це самому з'їсти, не важливо. У цьому випадку я викуповую чужу десятину за закупівельною вартістю, тобто я не маю додавати до неї п'яту частину: адже я не передумав, я просто викуповую, таке право є.


וְכָל־מַעְשַׂר בָּקָר וָצֹאן כֹּל אֲשֶׁר־יַעֲבֹר תַּחַת הַשָּׁבֶט הָעֲשִׂירִי יִהְיֶה־קֹּדֶשׁ לַיהוָה׃

вехоль-ма'са́р бака́р вацо́н коль ашер-я'аво́р та́хат гаша́вет га'асірі́ їгйе-ко́деш ладона́й

32 І вся десятина від великої худоби і дрібної худоби, усе, що пройде десятим під жезлом (посохом), буде святинею Господу.

Коли я заганяю овець у загін, вони в мене стрибають через паркан, я їх рахую (як рахують овець перед сном), і кожна десята, яка пройшла під жезлом, – Господу. Я не вибираю жирнішу, або худішу, або білішу, або темнішу. Я кожного десятого у випадковому порядку присвячую Всевишньому.

לֹא יְבַקֵּר בֵּין־טוֹב לָרַע וְלֹא יְמִירֶנּוּ וְאִם־הָמֵר יְמִירֶנּוּ וְהָיָה־הוּא וּתְמוּרָתוֹ יִהְיֶה־קֹדֶשׁ לֹא יִגָּאֵל׃

ло євакке́р бен-то́в лара́ вело́ єміре́нну ве'ім-гаме́р єміре́нну вегая-гу́ утмурато́ їгйе-ко́деш ло їґґа'е́ль

33 Не вибиратиме між поганим і добрим і не підмінить його, а якщо він усе-таки підмінить його – і той, і інший будуть святинею, без права викупу».

І останній вірш нашої глави, останній вірш книги Ваїкра:


אֵלֶּה הַמִּצְוֹת אֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה אֶל־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל בְּהַר סִינָי׃

е́лле гамміцво́т аше́р цівва́ адона́й ет-моше́ ель-бене́ їсра'е́ль бега́р сіна́й

34 Ось це заповіді, які заповів Господь Моше для синів Ізраїля на горі Синай.

Це заповіді, які Господь повелів Моше передати синам Ізраїля. Ми вже не вперше зустрічаємося із застереженням на горі Синай, хоча народ уже пішов від гори Синай, уже й Намет Зустрічі стоїть, і багато що ще сталося. Але ми бачимо, і я про це говорив: Тора не завжди дається в хронологічному порядку, в Торі немає суворої хронології, і це один із таких прикладів. Це заповіді, які Моше отримав від Всевишнього на горі Синай.

А ми закінчили з Божою допомогою книгу Ваїкра. Складна книга, сподіваюся, що з Божою допомогою вона стала трохи ближчою, трохи зрозумілішою. Слава Богу за цю можливість – кожного року перечитувати Тору, кожного року відкривати щось нове для себе. Велика справа – закінчення якоїсь книги, якогось трактату, дехто навіть свято з цього приводу влаштовує. Благословенний Всевишній, який дає мудрість своїй крові й плоті. Хвала Всевишньому, Милостивому Богу!

Бехукотай: пов'язані бесіди

Ця частина — лише коментар, без біблійних віршів.

Для продовження: глава Бегар про суботній рік і ювілей, благословення і прокляття в Дварім 28, бесіда про завіти і тижневі глави Тори.

Російський оригінал: alexblend.com
Цей переклад зроблено за допомогою ШІ, і він потребує подальшого мовного редагування та коректури носіями мови.

Коментарі

Запитання й думки щодо цієї глави. Кожен коментар прочитують перед публікацією.

    Повідомити про помилку

    Що не так? Повідомлення отримає лише команда, воно не публікується.

    Зміст цієї глави

    1. На початок
    2. 1Думайте самі, вирішуйте самі 26:3–26
    3. 2Довга дорога до дому 26:27–46
    4. 3Випробуй, що почому 27:1–34
    5. 4Бехукотай: пов'язані бесіди

    Пошук у всіх тижневих главах цією мовою. Стрілки вибирають, Enter відкриває.

      Вигляд

      Показувати
      Друга мова

      З'являється під кожним абзацом.

      Розмір шрифту
      Колір

      Зберігається на цьому пристрої.