Ніцавім

З Божою допомогою ми з вами починаємо читати тижневу главу Ніцавім. Отже, Моше збирає весь народ Ізраїля для оновлення, перезаключення завіту перед входженням у країну Ізраїля і починає свою промову. Продовження цієї промови ми тут і будемо читати, з 9 вірша 29 розділу нашої книги Дварім.

Тут присутні всі – від начальників до простолюдинів. Слово кулехе́м означає усі ви, і дуже важливо його зрозуміти. З одного боку, народ Ізраїля, звісно, складається з персоналій, з індивідів: з мене, вас і всіх інших, кожна людина самобутня і цінна сама по собі. З іншого боку, народ Ізраїля – це велике єдине ціле, єдиний організм. Один з ізраїльських учителів, Гілель га-Закен, любив говорити: «Ім ейн ані́ лі – мі лі? Якщо не я для себе, то хто для мене?» Якщо я не подбаю про своє здоров'я, про свій духовний розвиток, про свою освіту, про свою святість, про свої стосунки зі Всевишнім – хто ще про це подбає? Але, з іншого боку, він продовжував і говорив: «Ім ані́ рак бішвілі́ – ма ані́? Але якщо я тільки для себе, для чого я такий потрібен?» Дуже часто люди роблять помилку, коли вони думають: «Я спасений, я отримав мир з Богом, у мене все чудово». А для чого ти спасений? Для чого Бог тебе спас? Для чого ти такий святий і праведний, якщо ти не несеш, не ділишся цим світлом з іншими? Свічка під посудиною, навіщо ти потрібна? І кожен з Ізраїля взаємопов'язаний з усіма іншими, все пов'язане в єдине ціле, в єдиний народ. І саме всі разом як народ ви стоїте перед Всевишнім.

Слово шивтехе́м можна перекласти і як коліна ваші, а іноді два слова, рашехе́м шивтехе́м, перекладаються як голови колін. Але це не дуже узгоджується з граматикою івриту, і, найімовірніше, слово шивтехе́м треба перекладати як похідне від слова ше́вет (скіпетр) – знак влади, тобто начальники ваші.

Тут немає когось неважливого. Ми не можемо сказати: «Подумаєш, сліпа кишка. Мало того, що вона кишка, вона ще й сліпа», і зневажливо ставитися до цього органу. Ні про підшлункову залозу, ні про щитоподібну, ні про якийсь малий орган ми не можемо говорити зневажливо. Хвороба будь-якого з органів позначиться на всьому організмі, на всьому Ізраїлі. І тут усі стоять разом. Можливо, десь у побуті ці люди перебувають на різних соціальних рівнях. У стоянні перед Всевишнім вони єдині. І вони зібралися для того:

Раніше ми читали про Аврагама (Берешит 15:10,17), що укладення завіту відбувалося між розсічених тіл тварин. Ми читаємо і в пророка Їрмеягу (34:18) про завіт: «…який вони уклали переді Мною тим телям, яке розсікли вони надвоє і між частинами якого вони пройшли». І, мабуть, словосполучення лааво́р біври́т (пройти, провести в завіт) залишилося як сталий вираз. Так само багато хто розуміє, що перехід через море був як свого роду перехід через розсічене тіло моря, і хрещення (занурення), коли людина проходить через воду, теж щось подібне. Це образи, можна їх приймати, можна не приймати, але такий вираз існує.

Що означає через закляття? Можна так пояснити: з одного боку – обітниця, з іншого боку – ала́ (закляття, прокляття), те, що належить людині, якщо вона порушить закон, тобто закляття, прокляття завіту.

Господь уклав завіт, у якому є благословення, захист. Ми прочитали всі ці благословення. І є прокляття, які можуть наздогнати того, хто цього завіту не дотримується. Не можна взяти із завіту щось одне.

 Є така складність, це питання мені часто ставлять. Справді, Всевишній обіцяв Праотцям, Аврагаму, Іцхаку і Яакову, що виведе народ з Єгипту, приведе його в Землю обітовану і дасть йому цю Землю в спадщину. Але не було жодної мови про Тору, про якийсь закон, який народ мав би отримати. І звідси виникає складність: чому народ Ізраїля вийшов з Єгипту, зібрався йти в країну, пішов у країну, і раптом – на́ тобі, дарування Тори, якісь вимоги, про які не було попередньої обітниці, попередньої угоди з Праотцями. І тут є певне пояснення. Для того і потрібен завіт, щоб збулася обітниця: «Я буду їм Богом, вони будуть Моїм народом». У цій обітниці й міститься обіцянка дати Свої закони і устави. Будь-який цар, будь-хто, кого ми ставимо царем над собою, дає нам свої закони і устави. І тому Всевишній так реалізує Свою обітницю Аврагаму, Іцхаку і Яакову.

Про що йдеться? Ми вже відзначали в 29 розділі, що в Посланні до євреїв говориться про те, що Леві, будучи в стегнах Аврагама, ніби дав десятину Малкі-Цедеку (сама історія описана в 14 розділі книги Берешит). Леві ще не народився тоді, але в стегнах Аврагама він уже є. І так само ми, нащадки тих, хто стояв тоді на горі Синай, ми були в стегнах батьків, і, будучи в стегнах, ми ніби стояли перед Всевишнім на горі Синай і теж уклали завіт на Синаї. Але й так само ми уклали і завіт, про який ідеться тут: ми в цьому брали участь, будучи всередині своїх батьків.

Це почасти продовження попереднього речення, через зв'язку тому що (кі). Тому що народ, який стоїть зараз перед Моше, насправді в Єгипті не був, те покоління померло. Але, будучи в стегнах своїх батьків, воно пережило всі єгипетські страждання і пам'ятає все, що там, у Єгипті, відбувалося. Тому ви пам'ятаєте, те покоління пам'ятає, що було в Єгипті, і ми пам'ятаємо, що було в Єгипті. Ми говоримо про себе: «Він вивів нас з Єгипту, не предків наших, а нас вивів з Єгипту в стегнах наших предків». І так само ми стоїмо і беремо участь у цій угоді, про яку тут ідеться.

Слово ґілулеге́м – це, найімовірніше, гра слів. Ґлу́ль – це кулька гною, а елі́ль– це божок, ідол. Дуже часто ми читаємо таку гру слів: ґілулеге́м – це «гноєбоги» їхні. Ви бачили їхніх божків, пам'ятаєте, як вони поводилися, у вас це залишилося в пам'яті: не тільки Єгипет, не тільки чудеса, а й це теж залишилося. І, можливо, у когось залишилася ще й схильність до них.

Болиголов і полин – це приклади отруйних рослин, які завдають шкоди людині й додають гіркоти до всього.

Тобто людина подумає: «Зі мною цього точно не станеться, це інших наздожене прокляття, а мене – ні».

Фраза додасться напоєння до втамованого – досить дивний вираз, і є багато способів його перекласти. Можна сказати так: додасться злочин на злочин, додасться втамування однієї пристрасті до втамування іншої. Це ніби попередження з боку Всевишнього за всі ті гріхи людини, які Всевишній довго терпів. Скажімо, коли Всевишній довго терпить гріхи, то над людиною висить, сучасною мовою кажучи, умовне покарання, її засуджено умовно. Коли ж людина додає гріх ідолопоклонства, то додає до умовного покарання покарання за ідолопоклонство і отримує по повній.

Страшне покарання. Адже люди переживали за те, чи відбудеться їхня справа, чи залишиться їхній маєток, їхня спадщина, чи зможуть вони виховати дітей. І ось покарання: Господь зітре ім'я. Усе, що з цією людиною могло б бути пов'язане, буде знищено.

Тобто не всі коліна, а саме це коліно буде виділене на зло. Тут уже йдеться про ціле коліно, тому що коліно – це той максимум, про який Моше тут говорить: якщо не весь народ, то коліно.

Увесь наділ цього коліна буде притчею во язицех в усіх народах, туристи дивитимуться і дивуватимуться.

Знаєте, часто нам кажуть не жити з оглядкою на те, що скажуть люди. Але народ Ізраїля, про який Всевишній сказав: «Ви – Мої свідки, ви – Мій народ», повинен нести світло світові. І він стає свідком перед світом, перед Всевишнім. Коли Моше заступається за народ, він каже Всевишньому: «Що скажуть люди, якщо Ти знищиш цей народ, що подумають інші народи?» Ідеться про відповідальність Ізраїля за те, щоб бути свідком для інших народів, щоб люди в Ізраїля чогось навчалися. І люди можуть навчатися на прикладі процвітання Ізраїля, якщо Ізраїль благословенний. Люди також можуть навчатися на прикладі зовсім не процвітання Ізраїля, якщо Ізраїль не чинить за законами Тори.

Отже, народи прийдуть, і здивуються, і скажуть: «За що ж такий гнів вилився на цю землю?»

Народ, будь-яке коліно, будь-яка людина стає свідком перед усім світом, перед іншими народами в тому, що, якщо ти з Богом, ти благословенний, якщо ти без Бога, ти проклятий і готовий понести на собі всю тяжкість не тільки покарання, а й неправдивого свідчення.

Приховане перебуває в юрисдикції Бога нашого, а те, що ми бачимо, ті злочини, які ми бачимо – в юрисдикції створеної нами судової системи, це добре розписано в усій Торі: якщо ми бачимо злочини людей, ми повинні їх судити.

Це кінець 29 розділу, і ми продовжимо читати з 1 вірша 30 розділу.

У буквальному сенсі, звісно, ідеться про те, що євреї, ізраїльтяни утримуються серед народів. І саме їх Господь звільнить і поверне. У переносному сенсі – всі ті позитивні якості, все те добре, все те, до чого ми призначені, що утримується в полоні наших гріхів, нашої нечистоти – все це поверне Господь. І так теж можна розуміти.

Дуже важливо знати і пам'ятати: немає становища, немає ситуації, з якої не можна повернутися. Навіть якщо людина сидить у вертепі, курить опій і оточена непристойними людьми, але якщо в цей момент вона звертається до Господа з самої глибини глибин, то Господь відповідає, одразу ж є відповідь. Це не означає, що, як за натисканням кнопки, все одразу стане добре і все різко зміниться. Але почнеться рух в інший бік. Він може бути дуже важким, дуже болісним і довгим, але він почнеться одразу ж. З будь-якого рівня падіння, з будь-якого рівня деградації є можливість повернутися до Всевишнього. Він Сам тебе поверне, досить звернути до Нього своє серце. Тобі не доведеться йти до Нього від краю небес, Він Сам тебе звідти поверне, тільки зверни до Нього серце.

Це вже звернення до всього народу. І щодо всього народу Ізраїля це діє: хоч як би глибоко народ Ізраїля не впав, хоч як би народ Ізраїля не деградував, не асимілювався, не звернувся до чужих богів, не вдарився б у комунізм та інші ідеології – у той момент, коли народ Ізраїля трішки відкриває своє серце Всевишньому, народ Ізраїля повертається в країну. Всевишній може зібрати, Він сильний зібрати, і ми свідки цього чуда, яке сталося: народ повернувся на свою землю не просто після двотисячолітньої відсутності, а після найстрашнішого геноциду, коли величезну частину народу було знищено. Мені довелося бачити чоловіка, який розповідав, як він повернувся на руїни Варшавського гетто, сидів там і думав, що він найостанніший на землі єврей, що це – все, кінець, єврейський народ знищено. Але цей чоловік дізнався, на щастя, що він помилявся. Він приїхав до Ізраїлю, створив в Ізраїлі велику родину і дуже багато розповідав про Варшавське гетто, про служіння в підпіллі, про чудеса, які творить Всевишній, Оживитель мертвих. І, природно, Він може оживляти і живих, повертати їх у землю. Скажу ще раз, що це не завжди солодкий процес. Це може бути болісно і дуже болісно. Процес виправлення може йти з болем, зі стражданнями, але цей процес буде йти, і Всевишній буде виправляти, хай навіть це буде боляче. Коли б ми Його не покликали, з якого б стану до Нього не закликали – Він може, Він сильний не просто повернути і відновити, а дати більше.

Часто ми з легкістю вимовляємо цю фразу – обрізане серце. Коли обрізають дорослу людину, обрізають її крайню плоть, то біль після обрізання може тривати днів три. Важко буває ходити, бувають якісь ускладнення, але загалом за три дні біль минає. Обрізання серця, операція на відкритому серці живої людини, яке опирається, – це болісно, не сприймайте це легко. Тут є і допомога педагогічна, в обрізанні потомства. Ми самі можемо змінюватися, рухатися, але як часто наші діти, наші сини і доньки не йдуть нашим шляхом. Тут Всевишній говорить: «І тебе наставлю, і потомство твоє наставлю, але через обрізання серця, через операцію на відкритому, живому вашому серці, яке опирається».

Коли ти починаєш повертатися до Творця, починаєш чинити тшуву, то Господь насамперед зцілює тебе духовно. Це духовне зцілення не означає перетворення людини на праведника. Людина залишається з якимись своїми дилемами, з якимись своїми складнощами, але Господь робить людину достатньо здоровою, щоб вона могла дотримуватися Тори, відійти, піти від своїх залежностей, від своєї прив'язаності до інших богів.

Люди думали, що буде успіх, що є благословення в утисканні народу Ізраїля, що вони можуть його гнобити і Всевишній, мабуть, десь цьому радіє, бо так цьому Ізраїлю і треба. Вони, ці євреї (трикрапка, непотрібне – закреслити, відсутнє – вписати)… Але Всевишній говорить: «Я покараю тих, хто ворогував з тобою і ненавидів тебе. Навіть якщо Я тебе караю, навіть якщо ти вигнаний і розсіяний серед народів, які злі до тебе, то це їхнє зло – гріх, це злочин проти Мене, і Я їх покараю».

І 11 вірш пояснює, чому ми в будь-який момент можемо повернутися до Всевишнього.

Тобто це не якась складна, важко зрозуміла наука, яку неможливо засвоїти. Вона не схована і не прихована, і не треба ставати надлюдиною, щоб осягнути її.

Тору дано народу Ізраїля, і добре було б, звісно, мати ще й одкровення, особливо одкровення Всевишнього. Але для того, щоб дотримуватися Тори, не потрібні одкровення: Тора – ось вона, вже є. Ми можемо виконувати ці заповіді, ми знаємо, чого від нас Всевишній хоче, Він нам це вже відкрив. Не треба чекати якихось ще пророцтв – все вже зрозуміло. Виконуй те, що сказано тут, не чекай якихось додаткових одкровень.

Ми не можемо сказати: ось там, в Ізраїлі, можна було б дотримуватися. Там Єрусалим, там багато єші́в, багато вчителів. Ні. У будь-якому місці землі: і у Франкфурті-на-Майні, і в Гельсінкі, і в Монте-Карло, і в Сеулі, на Дніпрі і на Міссурі ти можеш цієї заповіді дотримуватися. Вона не на небесах, вона не за морем, вона не далека від тебе, вона не незбагненна, вона не недосяжна.

Господь обріже твоє серце. Господь дасть тобі всі можливості. І не треба чекати якихось одкровень згори, якихось пророків, які прийдуть і приведуть тебе до дотримання Тори. Все вже готово, щоб ти за Торою жив.

Будь-який завіт передбачає можливість отримувати благословення і отримувати прокляття.

Ти входиш не просто в країну – ти входиш у Святу країну, в країну, яку дає тобі Господь, – у дім Господній, по суті. І якщо ти почнеш поклонятися іншим богам, перестанеш бачити це благо, якого Господь тебе сорок років навчав, то почнеться твій шлях назад, почнеться руйнування. Ти будеш рухатися в бік смерті.

Від самого початку світобудови Всевишній створив небо і землю, тому небо і земля – це вся повнота Творіння. Постійно, щосекунди, в кожну мить свого життя вибирай життя, щоб жив ти і насіння твоє.

Підбиваючи певний підсумок усієї цієї промови, Моше говорить: «Вибери життя, вибери любов до Всевишнього. Нехай тебе рухає любов до Всевишнього, щоб мати життя, і не просто мати життя, а мати життя в цій особливій країні, яку Господь Бог дав тобі в спадщину, про що обіцяв, про що клявся Аврагаму, Іцхаку, Яакову. Але навіть якщо раптом ти будеш під прокляттям, будеш розсіяний, будеш поклонятися іншим богам, жити серед інших народів і майже розчинишся в них – будь-якої миті ти зможеш звернути серце своє до Всевишнього. Усі ці прокляття потрібні для того, щоб ти звернувся серцем і повернувся, а не для того, щоб ти загинув. І Господь очистить, відновить тебе, поверне тебе в землю, в якій ти будеш Йому служити. Вибери життя, вибирай життя постійно, щохвилини, щогодини. В усіх складних ситуаціях, вибираючи, чи чинити за Торою, чи якось інакше, вибирай життя, дій з любові до Творця. Нехай тебе рухає любов до Творця, така любов, яка більша за страх, щоб боятися не Його гніву, а боятися засмутити Його, щоб бути вдячним Йому, радіти разом з Ним, приносити Йому радість, щоб і Він радів тобою, як радів Отцями твоїми.

Ця частина — лише коментар, без біблійних віршів.

На самому початку нашої тижневої глави Ніцавім, з 9 вірша 29 розділу книги Дварім, ми читаємо: «Усі ви стоїте сьогодні (гайом) перед Господом, Богом вашим: начальники ваші в колінах ваших, старійшини ваші і наглядачі ваші, всі ізраїльтяни. Малолітні ваші і жінки ваші, і приходько твій, який серед табору твого, від того, хто рубає дрова твої, до того, хто черпає воду твою, щоб вступити тобі в союз, у завіт з Господом, Богом твоїм, у клятвений договір з Ним, який Господь, Бог твій, укладає з тобою сьогодні (гайом)».

 А з 13 вірша ми читаємо: «І не з вами одними укладаю я завіт цей і клятвений договір цей, з тими, хто стоїть нині (гайом) тут з нами перед Господом, Богом нашим, але й з тими, кого немає тут з нами нині (гайом)».

Протягом усієї глави Ніцавім і в наступній главі ми близько двадцяти разів зустрічаємо слово сьогодні (нині) – гайом. І можна сказати, що це найбільш провідне слово в нашій тижневій главі.

У Торі є дуже багато різних дат. Ми, звісно ж, з точністю до дня знаємо, коли, в який день календаря євреї вийшли з Єгипту. Ми знаємо, коли народ Ізраїля почав їсти ман. Ми знаємо дати багатьох інших подій. Але щодо того, про що написано в нашій тижневій главі, щодо укладення завіту немає конкретної дати. Так само Тора не вказує прямо дату дарування Тори на Синаї, її можна обчислити тим чи іншим способом, але прямо вона не вказана. У стосунках Ізраїля і Всевишнього не записано день одруження.

 Є така відома, ходяча байка. Дружина питає чоловіка: «Якщо я раптом захочу піти від тебе, чи будеш ти за мене боротися?» І він відповідає їй: «Я щодня за тебе борюся». У сімейному спілкуванні, в сімейному житті щодня потрібно виявляти любов до свого супутника життя, потрібно робити щось для збереження сімейного вогнища, сімейного союзу. Не тому, що він під загрозою розпаду, а тому, що він і живе, і існує саме цими зусиллями. Тому якщо ми говоримо про день весілля, про день поєднання, то цей день поєднання (подружжя або народу Ізраїля зі Всевишнім) відбувається щодня. І не стоїть питання, що сьогодні Всевишній робить для нас. Питання в тому, що сьогодні ми робимо одне для одного, що сьогодні ми робимо для Всевишнього. Тому слово гайом означає, що саме сьогодні, як у перший день, як у день весілля, ми повинні відчувати вступ у завіт, повинні відчувати свіжість цих стосунків, новизну цих стосунків – не потім, не колись, а саме сьогодні.

Є місяць тишрей, сьомий місяць, у якому дуже багато дат: День трубного звуку, потім піст сьомого місяця, потім День спокути, потім свято Кущів. Багато розмов, багато вчень є у зв'язку з кожним із цих свят, і є певна робота, яка має робитися в ці свята. У нас свято – це найробочіший день.

Але водночас є і повсякдення. Є повсякдення, яке і називається гайом – буденність, сьогодні. І залишається питання: а що відбувається сьогодні, коли день не святковий, не шаббат і не новомісяччя? Що ми в цей день робимо для наших стосунків зі Всевишнім? І Тора тут нам говорить через Моше, що в цих стосунках кожен день це як день одруження. І коли ми читаємо це слово, гайом, сьогодні, ми повинні розуміти, що воно стосується безпосередньо і нашого сьогоднішнього дня.

Ця частина — лише коментар, без біблійних віршів.

Назва нашої тижневої глави Ніцавім, саме слово ніцаві́м, перекладається як ви стоїте, від дієслова ніца́в (стояти). Слово стояти на іврит можна перекласти різними способами, але Моше використовує саме це дієслово. І хоча російською мовою різні івритські слова можуть перекладатися словом стоять, зазначу, що в біблійному івриті немає синонімів: кожне слово має певні відтінки. Ось про відтінки цього слова я і хотів би поговорити, придивитися докладніше до слова ніцаві́м.

Насамперед це слово використовується щодо стояння на горі Синай. І перша алюзія, яка виникає в читача, – це нагадування про завіт або певною мірою це відновлення, оновлення Синайського завіту. Але тут Моше говорить ви стоїте всі і перелічує і соціальні статуси, і вікові статуси. І тим самим показує нам, що завіт тут укладається не так, як на Синаї, коли завіт укладався з кожним індивідуально, кожен сам ніби укладав завіт зі Всевишнім. Тут же не тільки кожен укладає завіт, а й весь народ як народ, як громада, укладає завіт зі Всевишнім. Крім того, що існує народ, існує ще й громада, і саме щодо народу як громади у Всевишнього є план. І тому й ті, хто згодом народиться в цьому народі, ті, хто ще не народився тоді, уже ніби стоять цим стоянням, про яке Моше говорить. І сам Моше скаже, що ті, хто ще не з нами, все одно тут з нами вже потенційно стоять. Це перше розуміння, яке виникає при найпростішому погляді на слово ніцаві́м.

Крім того, корінь слова ніцаві́м, йуд-ца́ді-бет, використовується для слова сталий, стійкий. Тобто ніца́в означає міцно, на повний зріст стояти. Це не просто так – стояти перед начальством, особливо перед царем. Ну, сьогодні такі доволі ліберальні, демократичні часи. А раніше, як школяр перед учителем, як працівник, який завинив, перед начальником, треба було, похиливши голову, опустивши погляд додолу, стояти й не підводити очей. Всевишній говорить: «У Моєму завіті ви стоїте переді Мною міцно, ви стоїте з піднятою головою. Мій завіт допускає можливість міцно стояти». Чийсь раб може бути невільним, може стояти, похнюпившись. Раб же Господній вільний, де дух Господній, там свобода. Тому слово ніцаві́м означає (можливо, на відміну від дуже близького за значенням слова омді́м), що міцно, рівно, не згинаючись, не сутулячись, не соромлячись, ви стоїте перед Всевишнім, вказує на природу стосунків людини зі Всевишнім.

У книзі Рут розповідається про те, як бос, прагнучи допомогти Рут, дав вказівку людині, яка приставлена (ніца́в) до женців, тобто використовується те саме слово. Іншими словами, ви приставлені один до одного як камені в кладці, які розташовані щільно один до одного, і якщо один пішов криво, то й уся кладка перекоситься. Як кажуть, усі ізраїльтяни, всі члени Божого народу відповідальні один за одного.

Ми не можемо сказати: «А, мені неважливо, що́ мій сусід їсть у себе на кухні – це його приватна кухня, його приватна справа». Так, це його кухня, його приватна справа, його стосунки зі Всевишнім, але я відповідаю і за його дії на його кухні, в кімнаті кімнат, у кліті клітей. Моя байдужість, моє все одно, може мати наслідки і для мене, тому що в Божому народі ми взаємопов'язані, ми пов'язані в єдине ціле. І знову це говорить про те, що ми існуємо не тільки як окремі люди, ми пов'язані в єдине цілісне тіло або, як камені, в єдиний цілісний Храм, де один камінь, що розхитався, може призвести до того, що розхитається вся стіна. Так ми приставлені один до одного, і ми несемо відповідальність за іншого, щоб донести до нього якісь моральні, духовні цінності. Ми несемо за це відповідальність. Це не означає, звісно, що треба переступати межу іншого і втручатися в чуже життя. Треба знаходити золоту середину між дотриманням меж і відповідальністю за іншого.

Ось ще одне значення кореня слова стояння (ніца́в). Це слово мацева́ – як пам'ятник, як надгробок, як якийсь меморіал. Ви – меморіал. Тобто часто ми бачимо в Писанні, що ставлять десь камені на згадку про щось, про якусь подію. Народ Ізраїля стоїть – це люди стоять, це камені стоять. Тобто людина смертна, і лідер смертний, Моше смертний, і Єгошуа бен Нун смертний, і керівники епохи, царі, влада, правителі. Все може змінюватися, але народ – вічний.Певною мірою кожен із тих, хто стоїть, – він пам'ятник, тому що він має стосунок до вічності, має стосунок до вічного життя. Тому Тора, Слово Боже – це книга з довгим сюжетом, у якому не завжди одразу видно кінець, не завжди одразу видно, що якась сюжетна лінія закривається, а іноді, можливо, вона закриється через багато століть. Ніхто не вічний, а народ Ізраїля вічний. Вічність наперед визначена, спасіння наперед визначене народу Ізраїля як громаді – не кожному з народу Ізраїля, а народу Ізраїля як меморіалу, як вічному пам'ятнику, народу, який збереже у вічності свою належність до Всевишнього, свої взаємини зі Всевишнім, у цьому наперед визначене спасіння. Тому ви стоїте не тільки тут і сьогодні, але ви стоїте тут і завжди, тобто тут і сьогодні для вас починається вічність. Це ще один відтінок слова ніцаві́м.

І ще одне значення, про яке можна сказати. Сьогодні, коли розподіляються ролі в тих чи інших виставах або фільмах, коли людині визначається якась роль, то кажуть: ви визначені на якусь роль, влаштовані, налаштовані на якусь роль, поставлені на якусь роль. У кожної людини є якась місія, на виконання якої її поставлено, є певне завдання, до виконання якого її приставлено. Тобто ви тут зараз стоїте, і в кожного з вас є своє завдання в розгортанні цього Божественного плану. Для кожного з вас є щось, що тільки ви можете зробити, є тільки ваша якась маленька музична партія, гра в епізоді або якась довга сюжетна лінія, неважливо, без якої не буде єдиного цілого.

Так, ми органи одного тіла, але в кожного органу є свої завдання. Так само в кожної людини є свої завдання, і кожна людина в певному сенсі незамінна, у неї є своя роль, своє завдання, кожна людина для чогось створена. І ви всі створені для якихось завдань, ви всі корисні, ви всі задіяні у виконанні Божественного плану. Мабуть, найправильніше буде так сказати. Сьогодні ви всі стоїте, і тут ніхто не зайвий, нікого не можна прибрати, нікого не можна викреслити з цього списку, всі задіяні, ви всі потрібні, від найбільшого до найменшого. Неважливо, яка у вас посада, який у вас соціальний статус, ви всі потрібні.

Ось такі грані дуже коротко, пунктиром, щодо слова ніцаві́м. Дивовижна мова іврит, дивовижна мова Тори, де, повторюся, немає синонімів і в кожного слова є свої особливі значення, які, попри схожість, завжди відрізняються одне від одного.

Ця частина — лише коментар, без біблійних віршів.

Читайте також главу Кі-Таво, бесіду про завіти, бесіду про Елул і виправлення і тижневі глави Тори.