Везот габраха

Отже, ми будемо читати з Божою допомогою найостаннішу тижневу главу Тори, главу, яка називається Везот габраха, і почнемо з 1 вірша 33 розділу.

Що означає а ось? Було благословення перше, благословення Яакова. Перед смертю Патріарх Яаков благословив народ Ізраїля, народ, який названий його власним ім'ям. Кожне коліно отримало своє благословення. І прийшов Моше, який дав Ізраїлеві Тору, і він теж благословляє народ Ізраїля. Відповідно, першим було благословення Яакова, а ось друге благословення, благословення Моше. Зрозуміло, обидва благословення – це благословення Всевишнього, який благословляє народ і через Яакова, і через Моше.

Варто зупинитися й уважно подивитися на ці два слова, іш гаелогі́м. Найпростіший переклад, і теж, до речі, цілком точний, це справді чоловік Божий. З іншого боку, можна тут побачити складне слово людинобог або богочоловік, тобто людина, яка підкорила свою волю, всі свої бажання Божественній волі, всю себе віддала на служіння і через себе відкривала божественне. Тому Моше може бути названий іш гаелогі́м у такому сенсі. Важко сказати про пропорції присутності божественного і людського в Моше. Ми любимо говорити: 100% Бог, 100% людина або 50% Бог, 50% людина. Коментатори мідрашів говорять про Моше так: вище пояса Бог, нижче пояса людина. І це зовсім незрозуміло, і на те воно так і сказано, тут велика таємниця боголюдства. І цілком можливо, що тут є натяк на те, що Моше – це богочоловік. Ніхто в Торі не названий таким титулом. У Писанні далі – так, сімдесят п'ять разів згадується це визначення, не один раз воно застосоване щодо Моше. Але і щодо пророків так говориться: у той момент, коли людина підкоряє свою волю Всевишньому, можна сказати, що вона стає іш гаелогі́м – чоловіком Божим або людинобогом.

Отже, Моше благословляє народ Ізраїля. Моше, чоловік Божий, благословляє синів Ізраїля перед своєю смертю. Для чого це потрібно? Чому це важливо? У 1 розділі нашої книги Дварім ми з вами читали про те, що Моше каже народові Ізраїля: «Через вас я покараний, через вас Всевишній карає мене». Чому через вас? Адже сказано було: «Ви не освятили Моє ім'я», це покарання, яке дано було Моше і Агаронові. Моше і Агарон не витягли Ізраїль на потрібний рівень, це провина і Моше, і Агарона. Але й частка провини народу Ізраїля є в тому, що так вийшло. І тут як примирення, як змирення з Божою волею Моше благословляє Ізраїль перед своєю смертю. Це дуже схоже на слова Єшуа Машиаха, на те саме прости їм, Отче, бо не відають, що творять. Моше благословляє народ Ізраїля, з яким він стільки мучився, панькався, няньчився, від якого стільки всього отримав, через який зрештою був покараний.

Це все географічні точки, усі вони знаходяться в пустелі Синай. По-різному розуміють цей географічний опис. Є коментатори, сучасні коментатори, біблійні критики, які кажуть, що люди вірили, що Бог живе десь на півдні, і Він з півдня прийшов, такий собі Бог-південець. Інші кажуть: «Це різні народи, яким Святий, благословенний Він пропонував Тору, але вони від неї відмовлялися, і тоді Всевишній прийшов до народу Ізраїля». Можна зрозуміти це і як якісь ключові події в єврейській історії, які відбувалися у відповідних місцях під час ходіння пустелею. А можна зрозуміти це як те, що як вихор, з усіх боків, одночасно з усіх боків, з армією прийшов Всевишній. Тобто можна зрозуміти це так: Моше описує картину, як з усіх боків до Ізраїля підійшли міріади ангелів під час дарування Тори.

Об слово ешда́т (або окремо, еш дат) розбивається дуже багато коментаторів і тлумачів, тому ми зараз не будемо в нього заглиблюватися. Тобто з правої руки Всевишнього прийшло світло Тори. Таким чином Моше згадує, можливо, одкровення народові Ізраїля на Синаї, але це ж і рятівна дія Всевишнього щодо єврейського народу в будь-який момент.

Це теж доволі важкий для перекладу вірш. Я даю лише один з варіантів перекладу, перекладів може бути багато.

Слово, яке тут використовується, дабероте́ха, використовується також у Тегілім 110, у 4 вірші: «Клявся Господь і не розкається: ти священник навіки за клятвою, за реченням (аль-дівраті́) Малкі-Цедека (за чином Малкі-Цедека)», тобто це клятва.І, можливо, тут проглядається паралель з Машиахом, зі схилянням усіх народів світу в імені Машиаха.

Під час одкровення про те, що всі народи світу схилять коліно своє за обітницею, Моше заповів нам, громаді Яакова, Тору у спадщину.

Єшурун (вони побачать, вони узрять), як ми вже говорили, це одне з імен Ізраїля, та назва Ізраїля, яка відповідає його прийдешній місії.

Далі починаються благословення, починаються з Ре'увена, як з первістка.

Можна пояснити це двояко. Ре'увен, як ми пам'ятаємо, піднявся на постіль свого батька, і є суперечка про те, що там відбувалося. Так чи інакше, Яаков його свого часу не благословив. Тут народ оновлюється, і Моше його благословляє. Ми не бачимо в переписах, що Ре'увен якось нечисленний. Коліно Ре'увена бере собі частину землі в дуже особливому місці, і це наражає його на велику небезпеку. Можливо, Моше тут говорить і про захист коліна Ре'увена.

Єгуда за натурою своєю воїн, він буде багато воювати за весь Ізраїль. І тут Моше молиться і каже: «Поверни його до народу свого. Повертайся, будь ласка, Єгудо, повертайся живим, повертайтеся, воїни коліна Єгуди. Хоча у вас багато бійців, нехай вони всі вистоять, нехай Всевишній буде захистом усім вам».

Усі твої здібності бачити, розбиратися, вникати, допомагати людям, усе те, чим наділені левити й когени як частина коліна Леві – усе це для хе́сед, для милості. Тут перелічені місця, де Ізраїль мав конфлікт зі Всевишнім.

Тут ідеться про те, що левити після гріха з золотим телям стали пліч-о-пліч з Моше і пройшлися табором, не зважаючи на особи. Якщо людина віддалилася в бік ідолопоклонства, то має бути покарана, незважаючи на те що це брат. Це потрібно для його виправлення. І левити діяли, не зважаючи на особи. Це те саме, як помічено, що перефразовує Єшуа Машиах, який сказав: «Той, хто виконує волю Отця Мого, той Мені і брат, і сестра, і батько, і мати», це те саме, що тут Моше говорить у благословенні левитам. Це важливо, коли левити чинять суд, коли коген чинить суд, ухвалює якісь рішення. Коген, який поставлений волею-неволею вирішувати певні питання в Ізраїлі, ухвалювати серйозні рішення, має відокремлюватися від родинних зв'язків і шукати того, хто шукає правди Божої. Як написано: це́дек це́дек тірдо́ф – до справедливості, до справедливості прагни. Це має, звичайно ж, стосунок до коганім.

Це повторення, паралелізм. Тобто зрозуміло, що левити будуть навчати Яакова Тори та Ізраїль судів, просто це така поетична форма.

Тут знову Моше молиться про захист левитів.

У коліні Біньяміна знаходиться Храм (Бейт гаМікдаш). Моше бажає, щоб він існував довго і довго, і довго в коліні Біньяміна і щоб сам Біньямін був під постійним Божественним захистом.

Під Йосефом тут мається на увазі, звичайно ж, обидва коліна синів Йосефа, ми це далі побачимо. Ме́ґед – це ла́сощі, смаколики, які дають у подарунок, тому можна сказати, що це підношення; але водночас і солодощі, тобто солодкі дари. Безодня, яка внизу дає джерела, руди та інше.

Тут Всевишній асоціюється з Тим, Хто був у кущі, що не згорає. Іноді про людину кажуть: «Бог його в тім'ячко поцілував». Йосеф виявився виділеним або обраним з-поміж братів ще тоді, коли його батько, Яаков, купив йому кето́нет пасі́м (особливу сорочку, чи то з довгими рукавами, чи то смугасту) – одяг, що виділяв його з-поміж інших. Це породило ненависть до нього братів. І не тільки це, а й сни, які він їм розповідав, і доноси на них батькові. І (як каже мідраш) унаслідок цього Храм не був побудований у його наділі, тільки Мішкан простояв деякий час у Шило. Але Йосеф умів змінюватися, умів бути з Богом і показувати іншим, що він з Богом, зумів і братів своїх змінити, привести до тшуви́ і зрештою подбав про прожиток, про процвітання народу Ізраїля в Єгипті на довгий час. І за це його земля, його наділ, його нащадки благословенні щедрим з усіх поглядів наділом.

В Ефраїма особлива доля, ми про це знаємо, і коліно його значно численніше, ніж коліно Менаше.

Була своєрідна співпраця між коліном Звулуна і коліном Іссахара. За деякими версіями, коліно Іссахара вивчало Тору або займалося вирощуванням плодів, а коліно Звулуна, відповідно, їздило і торгувало. Тоді виходить, що завдяки тому, що коліно Звулуна утримувало тих, хто вивчає Тору (вони могли спокійно вивчати Тору), воно мало заслугу, ніби і вони також вивчають Тору. Тобто у Звулуна було таке фінансове служіння, він (згідно з тією версією, про яку ми говоримо) допомагав фінансово з усього свого обороту коліну Іссахара, підтримував Іссахара в його вивченні Тори, в його заняттях святими справами. Допомагаючи комусь робити свою справу: вчитися, проповідувати і так далі, Звулун і сам мав у цьому нагороду, розділяючи її з тим, кому допомагає. Це одна з версій, як я сказав. Але, найімовірніше, в найпростішому розумінні це була така комерція: ми виробляємо, ви продаєте.

Коліно Звулуна буде їздити й казати народам: «Ось наші товари». Увесь світ буде дивуватися й дивитися, які ж круті в цих євреїв технології. А євреї будуть казати: «Приїжджайте до нас! Поклоніться нашому Богові!» Так будуть працювати в парі Звулун та Іссахар. Побачивши, наскільки передові, наскільки високі технології, які прекрасні фрукти, що їх приносить Звулун, народи світу потягнуться до народу Ізраїля і, звичайно, в Храм до Бога Ізраїля.

У Ґада справді територія з опцією на розширення. І якщо треба, Ґад може «вивести свій бронепоїзд із запа́сної колії» і напасти, і розірвати будь-якого ворога.

Про що йдеться? Про те, що Ґад побачив свій наділ по той бік Йордану. Слова хелька́т мехоке́к можна зрозуміти як могила законодавця, могила Моше. Ґад отримав наділ там, де буде прихована могила Моше, Моше спокійно про це говорить. Даючи наділи за Йорданом, сказав Моше цим колінам: «Ви спочатку йдіть і воюйте на загальній війні, а потім повертайтеся й отримуйте свій наділ». І Ґад зробив це.

Дан – той, у кого наділ у районі сучасного Тель-Авіва (цей район так і називається – Ґуш-Дан, грудка поселень у коліні Дановому). Довгий час це коліно не могло повністю захопити свої території, доки Дан, можна сказати, не підріс, не вискочив з Башану і не захопив усе, що йому належить.

У наділі Ашера, в бік Лівану, справді прекрасно ростуть маслини, тому там розвинене виробництво оливкової олії.

Моше закликає постійний захист Всевишнього на Ашера, він постійно перебуватиме під захистом Всевишнього.

З 26 вірша Моше переходить від благословень до прославлення Всевишнього.

Моше говорить тут, що немає жодної влади, крім влади Всевишнього, немає жодної влади сильнішої за владу Всевишнього, немає і не було ніколи. Він від самого початку – Бог, і тому задум, який може здійснитися, це тільки Його задум.

Це обітниця щедрого, ситого, багатого існування Ізраїля на своїй землі. Будь-яка ситість, будь-який достаток супроводжується тим, що на тебе можуть напасти. Але Ізраїль, який уповає на Всевишнього, житиме в безпеці й процвітатиме.

Тут закінчується благословення Моше народові Ізраїля, кожному коліну, згідно з його природою, окремо, і всьому народові в цілому.

Це кінець 33 розділу, і ми продовжимо читати найостанніший, 34 розділ книги Дварім, з 1 вірша.

До речі, досі дуже добрі фініки з тих країв, з району Єрихона і Мертвого моря.

Зазвичай, коли я читаю Тору, я намагаюся відчути, що відчувають ті, про кого я читаю. Вжитися, пережити разом з героєм те, що він відчуває. Мені страшенно важко пережити разом з Моше те, що він бачить країну, що він, власне, зробив свою справу: він привів народ Ізраїля і знає, що Господь має план щодо цього народу, але сам Моше туди не ввійде. Які почуття в нього всередині? Тільки радість чи радість, змішана з тугою? Я не знаю. Єшуа Машиах (Єв. Йоханана 8:56) говорить про Аврагама: «Аврагам побачив цей день і зрадів». Чи зрадів Моше? Чи тільки зрадів? Чи в цьому є гіркота? Ось я зараз помру! Як узагалі почувається людина, яка помре зараз за заповіддю Божою? Так багато складного, так важко мені зрозуміти Моше, що я, мабуть, нічого тут не буду коментувати особливо.

Є різні суперечки про те, що сатана хотів узяти його тіло і вознести на небеса, щоб усі побачили, що він возноситься живий, або хотів зробити мавзолей для поклоніння йому. Про це говорять багато мідрашів, про це згадує апостол Єгуда, коли говорить про суперечку архангела Михаїла із сатаною. Але тут ми читаємо, що все звершилося з волі Господньої, Моше похований у долині Моаву, навпроти Бейт-Пе'ора. І це велике благословення, тому що місце поховання не стало об'єктом поклоніння, якихось чарівних церемоній і тому подібного.

Я просто не знаю, що тут коментувати. Кожного разу, читаючи про смерть Моше, я засмучуюся, ніби він тільки зараз помер. Ви вже мені вибачте це моє мовчання.

Не встав, не піднявся жоден пророк, подібний до Моше, який би сотворив такі чудеса.

На цьому закінчується остання глава і закінчується вся Тора. Ми з Божою допомогою пройшли цей шлях. Благословенний Господь, який підтримував, укріплював нас і дав нам дожити до цього часу.

Ця частина — лише коментар, без біблійних віршів.

З Божою допомогою ми завершуємо вивчення Тори, читаємо останній тижневий уривок, який називається Везот габраха.

У нашому уривку Моше перед своїм відходом благословляє кожне коліно Ізраїля за його природою, відповідно до його призначення. Це не просто благословення, це, звичайно ж, ще й пророцтво. У 18 вірші 33 розділу ми читаємо особливе пророцтво для коліна Звулуна: «А про Звулуна сказав: Радій (сема́х), Звулуне, виходу твоєму, а Іссахаре – у наметах твоїх».

Саме коліно Звулуна, єдине з усіх колін, отримує таке благословення – радіти. Ви б хотіли радіти? Я ось, наприклад, радіти дуже люблю. Коліно Звулуна отримує благословення радіти при виході. Коліно Звулуна справді дуже часто подорожуватиме. Це коліно купців, мореплавців, людей, які мають бути готові до креативності, до імпровізації, постійно вигадувати щось нове, шукати нові підходи. Коліно, яке не живе спокійно ні тілом, ні душею і весь час шукає якісь нові шляхи.

Так було в ті часи. І сьогодні багато євреїв, багато хто з народу Ізраїля живуть саме як коліно Звулуна. У нас дуже багато «звулунових» якостей, нам треба постійно кудись виходити. У нашій історії, ми знаємо, і Рівка виходить, і Лея виходить, і історія наша починається з виходу з Єгипту. Ми, євреї, у цьому сенсі знамениті «виходяги», у нас усе на виході побудовано. Людина або виходить із землі своєї, з країни своєї, або виходить за межі себе, долаючи свої можливості, свої здібності, стаючи кращою.

Цікаве і слово сімха́ (радість), яке тут використовується. Насправді слово сімха́ співзвучне зі словом цміха́ (ріст, проростання). Тобто радіти і рости – це слова, що мають дві однакові літери кореня (мем-хет): як рослина росте, так і людина цоме́ах, росте і радіє. Ще одне розуміння слова радість – це світіння. Воно може означати і світитися, і зростати у світлі, збільшувати своє світіння, світіння навколо себе – ну, так чи інакше, рости. Радіти – означає рости, а рости – означає радіти.

У чому ж благословення Звулуна? Щоразу, вигадуючи щось нове, щоразу, рухаючись, розв'язуючи якусь задачку, стикаючись із чимось при виході зі свого намету, можна знайти причини для того, щоб розвиватися, щоб рости. Бог не послав Звулуна у світ, щоб він радів, сидячи на березі моря в шезлонгу і думаючи про прекрасне. Не послав Він і нас у світ по спокійну, мирну, тиху радість відпочинку в ексклюзивному готелі чи в готелі для гірського туризму. Він послав нас у світ неспокою, щоб у ньому, виходячи, шукати приводи для радості. Привід для радості – це час, коли ми виросли, коли ми впоралися з якимось новим завданням, щось у собі подолали, щось нове вивчили, коли ми відкріплюємося від старого. І наша мрія – це наша мрія про майбутнє, наше прагнення змінити світ, наше прагнення вийти за рамки себе сьогоднішнього і прийти до себе завтрашнього, щоб завтра рухатися далі до себе післязавтрашнього. У цьому суть благословення Звулуна, і сьогодні, як я хотів би сказати, воно актуальне для всіх в Ізраїлі, тому що ми всі багато в чому «Звулуни». Рухайся вперед, іди, змінюйся – ось такий висновок з останньої глави Тори.

Цікаво, що в першому слові Тори, у слові береші́т, зашите слово іш, людина. І в останньому слові Тори, Ісраель, також зашите слово іш, людина. Як кажуть, уся Тора загалом про те, як бути Людиною.

Хотілося б підняти келих (хоча б гранатового соку) і відсвяткувати, це справді віха. Ми з вами пройшли дуже серйозний шлях. Відсвяткуйте, справа того варта.

Ця частина — лише коментар, без біблійних віршів.

Читайте також главу Гаазіну, главу Ваєлех, главу Берешит і тижневі глави Тори.