Пікудей – завершення Мішкану

позначає місця, де переклад навмисно відступає від російського оригіналу. Натисніть, щоб побачити примітку.

Пікудей – тижнева глава про завершення Мішкану. Алекс Бленд розбирає звіт про використані матеріали, приймання роботи, встановлення намету і тему «Мішкан і Машиах». Стенограма містить текст Тори івритом, транслітерацію, переклад, авторські коментарі та гафтару з першої книги Мелахім.

Пікудей: про облік

Шмот 38:21–31

אֵלֶּה פְקוּדֵי הַמִּשְׁכָּן מִשְׁכַּן הָעֵדֻת אֲשֶׁר פֻּקַּד עַל־פִּי מֹשֶׁה עֲבֹדַת הַלְוִיִּם בְּיַד אִיתָמָר בֶּן־אַהֲרֹן הַכֹּהֵן׃

е́лле фекуде́ гаммішка́н мішка́н га'еду́т аше́р пукка́д аль-пі́ моше́ авода́т гальвії́м бея́д ітама́р бен-агарон гаккоген

21 Ось звітність щодо Мішкану, Мішкану свідчення, звіт, який був підготовлений за повелінням Моше рукою Ітамара, сина Агарона, священника.

Ми говорили про дивовижне слово поке́д. Поке́д – це я керую, відвідую, перевіряю, командую, беру в заставу і в цьому випадку даю звіт. Дуже складне для перекладу слово саме тому, що значення його розтікаються і змінюються.

Два рази ми бачимо повторення слова Мішкан, Мішкан. Коментатори бачать у цьому натяк на те, що Мішкан ніби двічі братимуть у заставу. Коли народ Божий не відповідає своєму призначенню, не розкриває повністю світло Всевишнього в цьому світі, коли світло не розкрите повністю, то в цьому приємному для ворогів напівмороці вони можуть напасти і зруйнувати, знищити храм. Коментатори кажуть: «Що робить людина, яка ворогує з царем, яка зла на царя?» Царя їй не дістати, цар далеко, і він сильний. Тоді людина йде на площу і бачить там статую царя. Але насправді навіть статую царя вона не може зруйнувати, і тоді вона просто дряпає цю статую. Ось руйнування храмів – це подібне (так мідраш порівнює) до подряпин на статуї. Так розуміють подвійне повторення слова Мішкан. Ми, читачі, зазвичай не проходимо повз, якщо те чи інше слово два рази поспіль повторюється в Торі. Але можна списати це на те, що тут просто такий літературний прийом.

Хочеться тут зробити невеликий черговий ліричний відступ і сказати, для чого взагалі потрібен такий мідраш. Чому комусь знадобилося слово Мішкан, що повторюється, читати таким чином, в історичній перспективі? Для того, щоб показати нам, навчити нас, що за все доводиться давати звіт. Окрім того, що Тора тут наводить суворий звіт, який Моше доручив підготувати Ітамарові, синові Агарона, про всі витрачені матеріальні цінності, про все те, що зібрано, що і куди витрачено, так само є звіт не про створення Мішкану, а про саме існування Мішкану. Наскільки Мішкан, Мішкан земний, Храм, який стояв, або Мішкан, яким є наше тіло як місце нашого служіння Всевишньому, наскільки він виправдовує своє існування, наскільки ми повністю, правильно, чесно використовуємо свої ресурси? У цьому ми теж повинні дати звіт – і народ Божий загалом, і кожен із народу окремо. І мідраш говорить, власне, на цю важливу тему, лише використовуючи тут подвійне написання слова Мішкан, Мішкан Моше і наш особистий Мішкан. Можна по-різному розуміти це подвоєння, але такий сенс справді актуальний для всіх нас.

Рукою Ітамара – мається на увазі під керівництвом, під началом. Слово руководство і в російській мові походить від слів рука і водить, водить руками.

Ми говорили, що слово ітама́р у сучасному івриті сприймається у зв'язку зі словом тама́р (фінік). Насправді до фініків це не має жодного стосунку, а пов'язане з арамейським і́тмар або мемра́ (у пізній арамейській), або логос, слово. Тобто одного з синів Агарона звали Слово. Можна припустити, що це прославлення того самого Слова, яке стане плоттю. Приблизно в ті самі часи, набагато північніше, у Лівані, існував храм поклоніння Слову.

וּבְצַלְאֵל בֶּן־אוּרִי בֶן־חוּר לְמַטֵּה יְהוּדָה עָשָׂה אֵת כָּל־אֲשֶׁר־צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

увцал'е́ль бен-урі́ вен-ху́р лематте́ єгуда аса́ ет коль-ашер-цівва́ адона́й ет-моше́

22 І Бецалель, син Урі, сина Хура з коліна Єгуди (або з табору Єгуди) зробив усе, як заповідав Господь Моше.

וְאִתּוֹ אָהֳלִיאָב בֶּן־אֲחִיסָמָךְ לְמַטֵּה־דָן חָרָשׁ וְחֹשֵׁב וְרֹקֵם בַּתְּכֵלֶת וּבָאַרְגָּמָן וּבְתוֹלַעַת הַשָּׁנִי וּבַשֵּׁשׁ׃

ве'ітто́ аголі'а́в бен-ахісама́х лематте-да́н хара́ш вехоше́в вероке́м баттехе́лет ува'аргама́н увтола́'ат гашані́ уваше́ш

23 А разом з ним Оголі'ав, син Ахісамаха з коліна Дана, який займається різьбленням і ткацтвом, і вишиванням по блакитній тканині, по багряниці, по алій тканині, і по тонкому льону.

כָּל־הַזָּהָב הֶעָשׂוּי לַמְּלָאכָה בְּכֹל מְלֶאכֶת הַקֹּדֶשׁ וַיְהִי זְהַב הַתְּנוּפָה תֵּשַׁע וְעֶשְׂרִים כִּכָּר וּשְׁבַע מֵאוֹת וּשְׁלֹשִׁים שֶׁקֶל בְּשֶׁקֶל הַקֹּדֶשׁ׃

коль-газзага́в ге'асу́й ламмелаха́ бехо́ль меле́хет гакко́деш вайгі́ зега́в гаттенуфа́ те́ша ве'есрі́м кікка́р ушва́ мео́т ушлоші́м ше́кель беше́кель гакко́деш

24 Усього золота, яке було призначене для роботи, в усьому святому служінні, було: золота піднесення 29 кікарів (талантів) і 730 шекелів святими шекелями.

Якщо брати до уваги ті міри ваги, які наводить один із відомих єврейських коментаторів рабі Моше бен Маймон (Рамбам), то виходить, що золота було зібрано 1228 кілограмів. Багато хто сперечається з цією цифрою, хоча й інші цифри будуть приблизно в цій самій області, такого самого порядку. Ще кажуть, що золота мало бути набагато більше; тим не менш, якщо ґрунтуватися на уявленні про міри ваги, які існували в той час, приблизно ось така картина вимальовується.

וְכֶסֶף פְּקוּדֵי הָעֵדָה מְאַת כִּכָּר וְאֶלֶף וּשְׁבַע מֵאוֹת וַחֲמִשָּׁה וְשִׁבְעִים שֶׁקֶל בְּשֶׁקֶל הַקֹּדֶשׁ׃

вехе́сеф пекуде́ га'еда́ ме'а́т кікка́р ве'е́леф ушва́ мео́т вахаміша́ вешів'і́м ше́кель беше́кель гакко́деш

25 І срібло, яке здала громада – 100 кікарів (талантів) і 1775 шекелів святими шекелями.

100 талантів і 1775 святих шекелів – це приблизно 4225 кілограмів срібла. Срібла було зібрано набагато більше, ніж золота.

І в 26 вірші ми читаємо міні-звіт про те, звідки срібло взялося.

בֶּקַע לַגֻּלְגֹּלֶת מַחֲצִית הַשֶּׁקֶל בְּשֶׁקֶל הַקֹּדֶשׁ לְכֹל הָעֹבֵר עַל־הַפְּקֻדִים מִבֶּן עֶשְׂרִים שָׁנָה וָמַעְלָה לְשֵׁשׁ־מֵאוֹת אֶלֶף וּשְׁלֹשֶׁת אֲלָפִים וַחֲמֵשׁ מֵאוֹת וַחֲמִשִּׁים׃

бе́ка лаггульго́лет махаці́т гаше́кель беше́кель гакко́деш лехо́ль га'ове́р аль-гаппекуді́м міббе́н есрі́м шана́ вама́'ла лешеш-мео́т е́леф ушло́шет алафі́м вахаме́ш мео́т вахаміші́м

26 По беці (міра ваги в півшекеля) з кожної людини, півшекеля від святого шекеля, з кожного, хто входить до рахунку із синів Ізраїля (і Тора пояснює це), від 20 років і старше – 603 тисячі 550 (людей).

Не так давно під час розкопок на Храмовій горі було знайдено гирі, і деякі з них були з позначкою «бека».

Від 20 років і старше – це вік людей, що входять до підрахунку під час перепису, тобто дорослих, повнолітніх, готових до служіння людей, дієздатна частина народу Ізраїля. Саме вони були зобов'язані принести по півшекеля срібла на будівництво Мішкану. І що ж було зроблено з усього цього срібла?

וַיְהִי מְאַת כִּכַּר הַכֶּסֶף לָצֶקֶת אֵת אַדְנֵי הַקֹּדֶשׁ וְאֵת אַדְנֵי הַפָּרֹכֶת מְאַת אֲדָנִים לִמְאַת הַכִּכָּר כִּכָּר לָאָדֶן׃

вайгі́ ме'а́т кікка́р гакке́сеф лаце́кет ет адне́ гакко́деш ве'е́т адне́ гаппаро́хет ме'а́т адані́м лім'а́т гаккікка́р кікка́р ла'а́ден

27 І було: 100 кікарів (талантів) срібла було витрачено на те, щоб відлити підніжжя для Святого і підніжжя для завіси; зі 100 кікарів (талантів) – 100 підніжь, по кікару (таланту) на підніжжя.

וְאֶת־הָאֶלֶף וּשְׁבַע הַמֵּאוֹת וַחֲמִשָּׁה וְשִׁבְעִים עָשָׂה וָוִים לָעַמּוּדִים וְצִפָּה רָאשֵׁיהֶם וְחִשַּׁק אֹתָם׃

ве'ет-га'е́леф ушва́ гаммеот вахаміша́ вешів'і́м аса́ ваві́м ла'аммуді́м веціппа́ рашеге́м вехіша́к ота́м

28 А з 1775 шекелів зробив гачки для стовпів і покрив їхній верх, і зробив їх з обрамленнями.

וּנְחֹשֶׁת הַתְּנוּפָה שִׁבְעִים כִּכָּר וְאַלְפַּיִם וְאַרְבַּע־מֵאוֹת שָׁקֶל׃

унхо́шет гаттенуфа́ шів'і́м кікка́р ве'альпа́їм ве'арба́-меот ша́кель

29 А міді зібрано 70 кікарів і 2400 шекелів (трохи більше трьох тонн).

וַיַּעַשׂ בָּהּ אֶת־אַדְנֵי פֶּתַח אֹהֶל מוֹעֵד וְאֵת מִזְבַּח הַנְּחֹשֶׁת וְאֶת־מִכְבַּר הַנְּחֹשֶׁת אֲשֶׁר־לוֹ וְאֵת כָּל־כְּלֵי הַמִּזְבֵּחַ׃

вая́'ас ба ет-адне́ петах о́гель мо'е́д ве'е́т мізба́х ганнехо́шет ве'ет-міхба́р ганнехо́шет аше́р-ло ве'е́т коль-келе́ гаммізбе́ях

30 І зробив з неї підніжжя для входу в Намет зустрічі, і мідний жертовник, і мідну решітку його, і всі інструменти жертовника.

וְאֶת־אַדְנֵי הֶחָצֵר סָבִיב וְאֶת־אַדְנֵי שַׁעַר הֶחָצֵר וְאֵת כָּל־יִתְדֹת הַמִּשְׁכָּן וְאֶת־כָּל־יִתְדֹת הֶחָצֵר סָבִיב׃

ве'ет-адне́ гехаце́р саві́в ве'ет-адне́ ша́'ар гехаце́р ве'е́т коль-їтдо́т гаммішка́н ве'ет-коль-їтдо́т гехаце́р саві́в

31 І підніжжя для двору навколо, і підніжжя для воріт двору, і всі кілочки для Мішкану, і всі кілочки двору навколо.

Для чого Тора наводить нам усю цю історію, такий докладний звіт? Мабуть, це нам урок щодо ставлення до зібраних пожертв у громаді, коли хтось оголошує збір на якийсь захід, на будівництво чогось, на створення чогось. Народ одностайно приносить, і потім до шекеля (це приблизно 33 грами в тих вимірах, які тут наводяться) дається звіт про те, що і як було використано. Моше поставив людину, Ітамара, сина Агарона, на те, щоб зайнятися обліком, підрахувати і дати звіт громаді. Недостатньо було сказати: «Ви нам здавали – ось вам Мішкан, усе за техзавданням збудовано». Ні, крім того, тут дано повний і докладний звіт про виконану роботу і витрачені матеріали (золото, срібло і мідь).

Приймальна комісія

Шмот 39:1–43

Ми вже прочитали про те, що після закінчення робіт з будівництва Мішкану Моше призначив Ітамара, сина Агарона, підготувати повний і вичерпний звіт про всі використані дорогоцінні метали, з усього, що народ зібрав. Ітамар цей звіт підготував і, власне, сам звіт ми теж прочитали. У нашому уривку Тора повертається до звіту про виготовлений одяг для священства (докладну інструкцію ми читали в 28 розділі) і про завершення всіх робіт з облаштування Мішкану.

וּמִן־הַתְּכֵלֶת וְהָאַרְגָּמָן וְתוֹלַעַת הַשָּׁנִי עָשׂוּ בִגְדֵי־שְׂרָד לְשָׁרֵת בַּקֹּדֶשׁ וַיַּעֲשׂוּ אֶת־בִּגְדֵי הַקֹּדֶשׁ אֲשֶׁר לְאַהֲרֹן כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

умін-гаттехе́лет вега'арґама́н ветола́'ат гашані́ асу́ віґде-сера́д лешаре́т бакко́деш вая'асу́ ет-біґде́ гакко́деш аше́р ле'агаро́н ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

1 А з блакитної тканини, з багряної тканини і з алої тканини зробили службовий одяг (покривний одяг, можна сказати, спецодяг) для служіння у Святому і зробили святий одяг (окремий одяг для тих, хто призначений входити у Святе Святих), який для Агарона; зробили це, як заповідав Господь Моше.

וַיַּעַשׂ אֶת־הָאֵפֹד זָהָב תְּכֵלֶת וְאַרְגָּמָן וְתוֹלַעַת שָׁנִי וְשֵׁשׁ מָשְׁזָר׃

вая́'ас ет-га'ефо́д зага́в техе́лет ве'арґама́н ветола́'ат шані́ веше́ш мошза́р

2 Майстер, умілець, виготовив ефод (ми назвали його жилетом) із золота, блакитної нитки, багряної нитки, алої нитки і лляної нитки, скручених разом.

Як поєднувалося золото з нитками? Кожна нитка скручувалася вшестеро: блакитна нитка, багряна нитка, ала нитка і льон. І потім вони ще обкручувалися, у них впліталася сьома – золота нитка. Тобто ми маємо техе́лет (блакитну нитку), арґама́н (багряну нитку), тола́'ат шані́ (алу нитку) і льон, кожен колір скручувався з шести ниток і змішувався із золотою ниткою. Усього виходить чотири рази по сім, така «двадцятивосьмерна» нитка виходила.

У 3 вірші – опис виготовлення золотих ниток:

וַיְרַקְּעוּ אֶת־פַּחֵי הַזָּהָב וְקִצֵּץ פְּתִילִם לַעֲשׂוֹת בְּתוֹךְ הַתְּכֵלֶת וּבְתוֹךְ הָאַרְגָּמָן וּבְתוֹךְ תּוֹלַעַת הַשָּׁנִי וּבְתוֹךְ הַשֵּׁשׁ מַעֲשֵׂה חֹשֵׁב׃

вайраккеу́ ет-пахе́ газзага́в векіцце́ц петілі́м ла'асо́т бето́х гаттехе́лет увто́х га'арґама́н увто́х тола́'ат гашані́ увто́х гаше́ш ма'асе́ хоше́в

3 І розплющували вони, і нарізали з цих золотих листів тоненькі нитки, щоб вплітати ці золоті нитки в блакитні, в багряні, і алі, і в лляні мудрим, майстерним чином.

Тобто перетворювали золото на кований тонкий-тонкий листочок, сьогодні сказали б – на сусальне золото. Слово пті́ль (мн. число птілі́м) означає нитку, або фітильок (російське слово фитиль походить від цього самого слова). Майстри розплющували золото в найтонші листи і з них, як локшину, нарізали тонкі-тонкі нитки, які можна було сплести з іншими нитками і таким чином виткати спільну тканину. Кажуть, що золото дуже важко вплести в тканину. По всьому світу в давнину існував, загалом, один метод створення тканини із золотом, яка називалася оксамит або парча, коли золота нитка змішувалася, спліталася з шістьма іншими нитками.

כְּתֵפֹת עָשׂוּ־לוֹ חֹבְרֹת עַל־שְׁנֵי קִצְווֹתוֹ (קְצוֹתָיו) חֻבָּר׃

кетефо́т асу-ло́ ховеро́т аль-шене́ кецота́в хубба́р

4 Зробили йому плечі, вони були прикріплені з двох боків і з'єднували між собою передню і задню частину ефода.

Якщо повернутися до паралелі ефода з бронежилетом, то ніби зробили йому лямки (мабуть, це слово буде зрозумілішим). Це лямки, які знаходяться з двох боків і які з'єднують передню і задню частину ефода.

וְחֵשֶׁב אֲפֻדָּתוֹ אֲשֶׁר עָלָיו מִמֶּנּוּ הוּא כְּמַעֲשֵׂהוּ זָהָב תְּכֵלֶת וְאַרְגָּמָן וְתוֹלַעַת שָׁנִי וְשֵׁשׁ מָשְׁזָר כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

вехе́шев афуддато́ аше́р ала́в мімме́нну гу кема'асе́гу зага́в техе́лет ве'арґама́н ветола́'ат шані́ веше́ш мошза́р ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

5 І всі пояски ефода, які на ньому, зроблені з нього ж (тобто всі зав'язки і всі ремені ефода зроблені як одне ціле з ним), з усіх перелічених ниток: із золотих ниток, блакитних ниток, багряних ниток, алих ниток і з льону, переплетених, як заповідав Господь Моше.

וַיַּעֲשׂוּ אֶת־אַבְנֵי הַשֹּׁהַם מֻסַבֹּת מִשְׁבְּצֹת זָהָב מְפֻתָּחֹת פִּתּוּחֵי חוֹתָם עַל־שְׁמוֹת בְּנֵי יִשְׂרָאֵל׃

вая'асу́ ет-авне́ гашо́гам мусаббо́т мішбецо́т зага́в мефуттахо́т піттухе́ хота́м аль-шемо́т бене́ їсра'е́ль

6 І зробили камені з онікса, в золотих рамках, на яких, як на печатці, вирізьблені імена синів Ізраїля.

Ми говорили, що коген носить на своїх погонах, на своїх еполетах (не тільки на нагруднику) імена синів Ізраїля за народженням їхнім, у порядку їхнього народження: шість імен з одного боку, шість імен з іншого боку.

וַיָּשֶׂם אֹתָם עַל כִּתְפֹת הָאֵפֹד אַבְנֵי זִכָּרוֹן לִבְנֵי יִשְׂרָאֵל כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

вая́сем ота́м аль кітфо́т га'ефо́д авне́ зіккаро́н лівне́ їсра'е́ль ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

7 І поклав їх на плечі ефода, камені пам'ятування синів Ізраїля, як заповідав Бог Моше.

Про те, для чого це потрібно, ми вже теж говорили в 28 розділі, коли розбирали устрій когенського одягу. Повторимо, що священник має пам'ятати, що він входить у Святе Святих не сам по собі, не як якийсь чиновник, а входить як той, хто предстоїть за народ Ізраїля. У Святому Святих чи у Святому (куди б він не входив на посаді священника) він предстоїть за всі коліна Ізраїля, тому його погони – це сини Ізраїля.

וַיַּעַשׂ אֶת־הַחֹשֶׁן מַעֲשֵׂה חֹשֵׁב כְּמַעֲשֵׂה אֵפֹד זָהָב תְּכֵלֶת וְאַרְגָּמָן וְתוֹלַעַת שָׁנִי וְשֵׁשׁ מָשְׁזָר׃

вая́'ас ет-гахо́шен ма'асе́ хоше́в кема'асе́ ефо́д загав техе́лет ве'арґама́н ветола́'ат шані́ веше́ш мошза́р

8 І зробив хо́шен (або нагрудник) такої ж тканої роботи, як ефод (і знову ми бачимо перелік тих самих скручених ниток): золота, блакитна, і багряна, і ала, і тонкий льон.

רָבוּעַ הָיָה כָּפוּל עָשׂוּ אֶת־הַחֹשֶׁן זֶרֶת אָרְכּוֹ וְזֶרֶת רָחְבּוֹ כָּפוּל׃

раву́а гая́ кафу́ль асу́ ет-гахо́шен зе́рет орко́ везе́рет рохбо́ кафу́ль

9 Він був квадратний, хо́шен робився складеним удвоє, розміри квадрата зе́рет на зе́рет.

Досягалося це тим, що прямокутник тканини складався вдвоє, таким чином виходив квадрат зі стороною, що дорівнює зе́рет. Зе́рет – це міра довжини, що дорівнює трьом долоням (або половині лікця), а долоня, своєю чергою, дорівнює приблизно 8 сантиметрам. Тобто квадрат виходив зі стороною 24-25 сантиметрів.

וַיְמַלְאוּ־בוֹ אַרְבָּעָה טוּרֵי אָבֶן טוּר אֹדֶם פִּטְדָה וּבָרֶקֶת הַטּוּר הָאֶחָד׃

ваймал'у-во́ арба'а́ ту́ре а́вен тур о́дем пітда́ уваре́кет гатту́р га'еха́д

10 І наповнення його зробили з чотирьох рядів каменів, перший камінь о́дем (сердолік), другий камінь пітда́ (смарагд), третій камінь уваре́кет (і топаз), один ряд.

וְהַטּוּר הַשֵּׁנִי נֹפֶךְ סַפִּיר וְיָהֲלֹם׃

вегатту́р гашені́ но́фех саппі́р веягало́м

11 Другий ряд: но́фех (гранат), сапі́р (сапфір), веягало́м (і алмаз).

וְהַטּוּר הַשְּׁלִישִׁי לֶשֶׁם שְׁבוֹ וְאַחְלָמָה׃

вегатту́р гашеліші́ ле́шем шево́ ве'ахла́ма

12 А третій ряд: ле́шем (циркон), шево́ (агат), веахда́ма ( і аметист).

וְהַטּוּר הָרְבִיעִי תַּרְשִׁישׁ שֹׁהַם וְיָשְׁפֵה מוּסַבֹּת מִשְׁבְּצוֹת זָהָב בְּמִלֻּאֹתָם׃

вегатту́р гареві'і́ тарші́ш шо́гам веяшефе́ мусаббо́т мішбецо́т зага́в беміллу'ота́м

13 А четвертий ряд: тарші́ш (аквамарин), шо́гам (онікс), веяшефе́ (і яшма); перед тим, як бути вставленими в хо́шен, вони обрамлені золотом (дослівно: обкладені золотом вони в наповненні їхньому).

Можна й потрібно сказати, що існує дуже багато різних думок щодо каменів, якими наповнювали ефод. Це відбувається тому, що багато назв каменів не збереглися. Ми не маємо традиції, про які насправді камені йдеться. Таке слово, наприклад, як пітда́ взагалі неможливе в івриті, це явно якесь не івритське слово. І коли ми користуємося тим чи іншим методом відновлювати, ми користуємося ним на підставі вивчення мов, на підставі різних глибоких досліджень. Я спеціально наводжу різні варіанти, щоб показати, що одного варіанту немає, що тут немає якоїсь єдиної традиції, що ми не дуже добре в цих самих каменях розбираємося.

У місті Єрусалимі, на вулиці Яффо, майже біля самих Яффських воріт, у такій дивовижній маленькій крамничці каменів, яка в юності здавалася мені чарівною, працював старий (або здавався мені тоді старим) єврей, у якого полиці були заставлені книжками про камені і самими каменями. Він усе життя присвятив обробці каменів і написанню книжок про камені, зокрема і про камені в нагрудниках. І він розповів мені про те, що в молодості своїй, в Алжирі, він написав книжку, де – ну цілком точно – встановив значення всіх каменів, які в нагруднику використовувалися. Минуло років 15, і він написав іншу книжку, де багато що переглянув, але вже цього разу цілком точно встановив камені, які знаходяться в нагруднику. Минуло ще 20 років, і він зрозумів, що ми не знаємо, не можемо встановити, які камені були в нагруднику. Якщо вивчати природу каменів, то багато каменів підходять різним колінам; та й що ми знаємо про коліна? Якщо вивчати назви, то плутанина з ними неймовірна. Отже, людина, яка в наш час знала, мабуть, про камені в єврейській традиції більше, ніж будь-хто інший, розповідала нам, молодим, що це – загадка століття, що там за камені на нагруднику. Він дарував нам напівдорогоцінні камені, що для нас було доторком до таємниці. І це залишилося для мене загадкою, відповідь на яку я хотів би знайти. Але розумію, що це одна з тих численних загадок, до якої мені не знайти відгадки.

וְהָאֲבָנִים עַל־שְׁמֹת בְּנֵי־יִשְׂרָאֵל הֵנָּה שְׁתֵּים עֶשְׂרֵה עַל־שְׁמֹתָם פִּתּוּחֵי חֹתָם אִישׁ עַל־שְׁמוֹ לִשְׁנֵים עָשָׂר שָׁבֶט׃

вега'авані́м аль-шемо́т бене-їсра'е́ль ге́нна шете́м есре́ аль-шемота́м піттухе́ хота́м іш аль-шемо́ лішне́м аса́р ша́вет

14 А камені – за іменами синів Ізраїля, дванадцять за числом імен їхніх, вирізьблені печаткою, кожен на своєму камені, за дванадцятьма колінами.

וַיַּעֲשׂוּ עַל־הַחֹשֶׁן שַׁרְשְׁרֹת גַּבְלֻת מַעֲשֵׂה עֲבֹת זָהָב טָהוֹר׃

вая'асу́ аль-гахо́шен шаршеро́т ґавлу́т ма'асе́ аво́т зага́в таго́р

15 А на нагруднику зробили особливі ланцюги плетені, з чистого золота.

Тут мається на увазі верхній край нагрудника, а ланцюги, ми говорили вже про це, я повторю: це не ті, що складаються з ланок, окремих кілечок, а плетені, дорожчі ювелірні ланцюги.

וַיַּעֲשׂוּ שְׁתֵּי מִשְׁבְּצֹת זָהָב וּשְׁתֵּי טַבְּעֹת זָהָב וַיִּתְּנוּ אֶת־שְׁתֵּי הַטַּבָּעֹת עַל־שְׁנֵי קְצוֹת הַחֹשֶׁן׃

вая'асу́ шете́ мішбецо́т зага́в ушете́ таббе'о́т зага́в ваїттену́ ет-шете́ гаттабба'о́т аль-шене́ кецо́т гахо́шен

16 І зробили два гнізда (комірки) із золота і два золоті кільця, і помістили два кільця на два краї нагрудника.

וַיִּתְּנוּ שְׁתֵּי הָעֲבֹתֹת הַזָּהָב עַל־שְׁתֵּי הַטַּבָּעֹת עַל־קְצוֹת הַחֹשֶׁן׃

ваїттену́ шете́ га'авото́т газзага́в аль-шете́ гаттабба'о́т аль-кецо́т гахо́шен

17 І протягли (дослівно: дали) два плетені із золота ланцюги (про які ми вже сказали) крізь два кільця, які на краю хо́шена.

וְאֵת שְׁתֵּי קְצוֹת שְׁתֵּי הָעֲבֹתֹת נָתְנוּ עַל־שְׁתֵּי הַמִּשְׁבְּצֹת וַיִּתְּנֻם עַל־כִּתְפֹת הָאֵפֹד אֶל־מוּל פָּנָיו׃

ве'е́т шете́ кецо́т шете́ га'авото́т натену́ аль-шете́ гаммішбецо́т ваїттену́м аль-кітфо́т га'ефо́д ель-му́ль пана́в

18 А два (інші) кінці двох ланцюгів з'єднали з двома комірками, і приєднали їх до плечей ефода з його лицьового (переднього) боку.

וַיַּעֲשׂוּ שְׁתֵּי טַבְּעֹת זָהָב וַיָּשִׂימוּ עַל־שְׁנֵי קְצוֹת הַחֹשֶׁן עַל־שְׂפָתוֹ אֲשֶׁר אֶל־עֵבֶר הָאֵפֹד בָּיְתָה׃

вая'асу́ шете́ таббе'о́т зага́в ваясі́му аль-шене́ кецо́т гахо́шен аль-сефато́ аше́р ель-е́вер га'ефо́д ба́йта

19 І зробили два золоті кільця, і поставили (прикріпили) їх до нижнього краю (до поли́ нагрудника), який з нижнього боку ефода.

וַיַּעֲשׂוּ שְׁתֵּי טַבְּעֹת זָהָב וַיִּתְּנֻם עַל־שְׁתֵּי כִתְפֹת הָאֵפֹד מִלְמַטָּה מִמּוּל פָּנָיו לְעֻמַּת מֶחְבַּרְתּוֹ מִמַּעַל לְחֵשֶׁב הָאֵפֹד׃

вая'асу́ шете́ таббе'о́т зага́в вайїттену́м аль-шете́ хітфо́т га'ефо́д мілема́тта мімму́ль пана́в ле'умма́т махбарто́ мімма́'аль лехе́шев га'ефо́д

20 І зробили ще два золоті кільця, і помістили їх на два наплічні ремені ефода знизу, навпроти його лицьового боку, там, де в нього з'єднуються ремені, там, де є поясок ефода.

Тобто зробили ще пару кілець і помістили їх ззаду, навпроти лицьового боку ефода, як пряжки до ременів, у тому місці, де вони з'єднуються з ефодом над пояском.

וַיִּרְכְּסוּ אֶת־הַחֹשֶׁן מִטַּבְּעֹתָיו אֶל־טַבְּעֹת הָאֵפֹד בִּפְתִיל תְּכֵלֶת לִהְיֹת עַל־חֵשֶׁב הָאֵפֹד וְלֹא־יִזַּח הַחֹשֶׁן מֵעַל הָאֵפֹד כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

вайїркесу́ ет-гахо́шен міттаббе'ота́в ель-таббе'о́т га'ефо́д біфті́ль техе́лет лігйот аль-хе́шев га'ефо́д вело-їзза́х гахо́шен ме'а́ль га'ефо́д ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

21 І прив'язали хо́шен за кільця його до кілець ефода блакитною ниткою для того, щоб вона скріплювала ефод з нагрудником і щоб нагрудник не рухався по ефоду, як заповідав Господь Моше.

Тобто зробили ще одне кріплення з блакитної нитки, щоб нагрудник не рухався по ефоду, не ходив по животу когена, а весь час перебував на одному й тому самому місці.

З 22 вірша починається опис іншого елемента одягу – ме'і́ль (плаща), верхнього одягу, на який ефод надягається.

וַיַּעַשׂ אֶת־מְעִיל הָאֵפֹד מַעֲשֵׂה אֹרֵג כְּלִיל תְּכֵלֶת׃

вая́'ас ет-ме'і́ль га'ефо́д ма'асе́ оре́г келі́ль техе́лет

22 І зробив він ме'і́ль (плащ) повністю з блакитної тканини, щоб носити на ньому нагрудник роботи ткача.

וּפִי־הַמְּעִיל בְּתוֹכוֹ כְּפִי תַחְרָא שָׂפָה לְפִיו סָבִיב לֹא יִקָּרֵעַ׃

уфі-гамме'і́ль бетохо́ кефі́ тахра́ сафа́ лефі́в саві́в ло їккаре́я

23 А краї горловини ме'і́ль загорнуті всередину і прошиті (оброблені як оверлоком), щоб вона не розірвалася (не розпоролася, не обтріпалася).

וַיַּעֲשׂוּ עַל־שׁוּלֵי הַמְּעִיל רִמּוֹנֵי תְּכֵלֶת וְאַרְגָּמָן וְתוֹלַעַת שָׁנִי מָשְׁזָר׃

вая'асу́ аль-шуле́ гамме'і́ль ріммоне́ техе́лет ве'аргама́н ветола́'ат шані́ мошза́р

24 І по краю ме'і́ль зроблені гранатові яблука із суміші блакитного, багряниці й алого.

Ми говорили про те, що за певного освітлення червоний колір заломлюється, як синій. Тому можна показати особливу червоність, змішуючи червоний і синій кольори.

וַיַּעֲשׂוּ פַעֲמֹנֵי זָהָב טָהוֹר וַיִּתְּנוּ אֶת־הַפַּעֲמֹנִים בְּתוֹךְ הָרִמֹּנִים עַל־שׁוּלֵי הַמְּעִיל סָבִיב בְּתוֹךְ הָרִמֹּנִים׃

вая'асу́ фа'амоне́ загав таго́р вайїттену́ ет-гаппа'амоні́м бето́х гаріммоні́м аль-шуле́ гамме'і́ль саві́в бето́х гаріммоні́м

25 Зробили дзвіночки з чистого золота і чергували дзвіночки й гранати по краях ме'і́ль, по колу, по всьому подолу.

Ми вже говорили про те, що рімо́н (гранат) символізує повноту, це такий щільно набитий плід. Багато хто каже, є така легенда, такий переказ, що в ньому 613 зернят (за символічною кількістю заповідей). Інші кажуть, що просто народ Ізраїля може бути наповнений заповідями, як гранат, і тому порівнюється з гранатом. Дзвіночки ж, на відміну від граната, порожні. Якщо гранатові яблука символізують праведників народу Ізраїля, то дзвіночки символізують простолюдинів, хоча вони й із чистого золота. А хто такі простолюдини? Це люди, які не так глибоко знайомі з Торою, не в такій повноті дотримуються заповідей. І ви тільки не подумайте поганого: з цих двох типів народу, які символізуються дзвіночками й гранатами на полах одягу священника, я радий бути дзвіночком. Немає в них міцво́т (заповідей), немає в них заслуг, але вони теж належать до народу Ізраїля. Коли священник входить у Мішкан, він несе на собі і тих, і інших, і праведників, і тих, хто ще не такий праведний, хто лише якимись однією-двома своїми заслугами гримить і дзвенить, як дзвіночок.

26 вірш пояснює всю техніку:

ַּ
עֲמֹן וְרִמֹּן פַּעֲמֹן וְרִמֹּן עַל־שׁוּלֵי הַמְּעִיל סָבִיב לְשָׁרֵת כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

па'амо́н веріммо́н па'амо́н веріммо́н аль-шуле́ гамме'і́ль саві́в лешаре́т ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

26 Дзвіночок і гранат, дзвіночок і гранат по подолу ме'і́ль навколо, як заповідав Господь Моше.

Цей вірш, що часто повторюється в цьому розділі, – як заповідав Господь Моше – не такий уже й простий, як може здатися. Ми вперше бачимо приклад того, як передається традиція. Щось, що Моше отримав (навряд чи в нього була можливість записувати, стенографувати чи використовувати диктофон), він зміг передати мудрим людям. І мудрі люди, не бачачи того, що бачив Моше, не чуючи того, що чув Моше, виконали те, що Всевишній повелів Моше. Ми бачимо приклад якісного зв'язку, якісної передачі інформації від Всевишнього до виконавців і досконале виконання. Тому кожне таке свідчення – як заповідав Господь Моше – воно не просто так, воно справді дуже важливе. Чи так часто нам вдається все зробити так, як Господь нам заповідав?

וַיַּעֲשׂוּ אֶת־הַכָּתְנֹת שֵׁשׁ מַעֲשֵׂה אֹרֵג לְאַהֲרֹן וּלְבָנָיו׃

вая'асу́ ет-гаккотно́т шеш ма'асе́ оре́г ле'агаро́н ульвана́в

27 І зробив з льону сорочки ткацької роботи для Агарона і його синів.

וְאֵת הַמִּצְנֶפֶת שֵׁשׁ וְאֶת־פַּאֲרֵי הַמִּגְבָּעֹת שֵׁשׁ וְאֶת־מִכְנְסֵי הַבָּד שֵׁשׁ מָשְׁזָר׃

ве'е́т гамміцне́фет шеш ве'ет-па'аре́ гамміґба'о́т шеш ве'ет-міхнесе́ габба́д шеш мошза́р

28 І головний убір з тонкого льону (тюрбан для когена ґадоля), і розкішні головні убори для синів Агаронових з льону, і штани (нижня білизна) з лляної тканини, все зі скручених ниток.

וְאֶת־הָאַבְנֵט שֵׁשׁ מָשְׁזָר וּתְכֵלֶת וְאַרְגָּמָן וְתוֹלַעַת שָׁנִי מַעֲשֵׂה רֹקֵם כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

ве'ет-га'авне́т шеш мошза́р утхе́лет ве'аргама́н ветола́'ат шані́ ма'асе́ роке́м ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

29 І пояс зі скручених лляних ниток, і блакитної, і багряної, і алої, роботою вишивальника, як заповідав Господь Моше.

וַיַּעֲשׂוּ אֶת־צִיץ נֵזֶר־הַקֹּדֶשׁ זָהָב טָהוֹר וַיִּכְתְּבוּ עָלָיו מִכְתַּב פִּתּוּחֵי חוֹתָם קֹדֶשׁ לַיהוָה׃

вая'асу́ ет-ці́ц незер-гакко́деш зага́в таго́р вайїхтеву́ ала́в міхта́в піттухе́ хота́м ко́деш ладона́й

30 І зробили платівку із золота, і на ній написали (ви́гравіювали), як на печатці: «Святиня Господу».

וַיִּתְּנוּ עָלָיו פְּתִיל תְּכֵלֶת לָתֵת עַל־הַמִּצְנֶפֶת מִלְמָעְלָה כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

вайїттену́ ала́в петі́ль техе́лет лате́т аль-гамміцне́фет мільма́'ла ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

31 Зробили в ній отвір, пропустили крізь неї блакитну нитку, щоб вона верхньою своєю частиною кріпилася до тюрбана, як заповідав Господь Моше.

Золоту пластину на тюрбані первосвященника треба закріпити так, щоб вона спускалася згори, з головного убору на лоба йому, і на ній було б написано: «Святиня Господня» або «Святий Господу».

וַתֵּכֶל כָּל־עֲבֹדַת מִשְׁכַּן אֹהֶל מוֹעֵד וַיַּעֲשׂוּ בְּנֵי יִשְׂרָאֵל כְּכֹל אֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה כֵּן עָשׂוּ׃

ватте́хель коль-авода́т мішка́н о́гель мо'е́д вая'асу́ бене́ їсра'е́ль кехо́ль аше́р цівва́ адона́й ет-моше́ кен асу́

32 І завершилася вся робота в Мішкані, Наметі зустрічі, і зробили сини Ізраїля, як заповідав Господь Моше, так і зробили.

וַיָּבִיאוּ אֶת־הַמִּשְׁכָּן אֶל־מֹשֶׁה אֶת־הָאֹהֶל וְאֶת־כָּל־כֵּלָיו קְרָסָיו קְרָשָׁיו בְּרִיחוֹ (בְּרִיחָיו) וְעַמֻּדָיו וַאֲדָנָיו׃

ваяві́у ет-гаммішка́н ель-моше́ ет-га'о́гель ве'ет-коль-кела́в кераса́в кераша́в беріха́в ве'аммуда́в ва'адана́в

33 І принесли Мішкан до Моше: намет і всі його посудини, гачки його, стовпи його, засуви його, і стовпи його, і підніжжя його.

וְאֶת־מִכְסֵה עוֹרֹת הָאֵילִם הַמְאָדָּמִים וְאֶת־מִכְסֵה עֹרֹת הַתְּחָשִׁים וְאֵת פָּרֹכֶת הַמָּסָךְ׃

ве'ет-міхсе́ оро́т га'елі́м гам'оддамі́м ве'ет-міхсе́ оро́т гаттехаші́м ве'е́т паро́хет гаммаса́х

34 І покриття з обробленої шкіри оленів, і покриття зі шкіри техаші́м, і завісу.

Та́хаш – це тварина, про яку ми сказали, що ми про неї нічого не знаємо. Деякі кажуть, що це морська тварина, дюгонь. Інші кажуть, що це жираф. І такий розкид думок говорить про те, що ми не знаємо, що це.

אֶת־אֲרֹן הָעֵדֻת וְאֶת־בַּדָּיו וְאֵת הַכַּפֹּרֶת׃

ет-аро́н га'еду́т ве'ет-бадда́в ве'е́т гаккаппо́рет

35 Ковчег Завіту, і бруси його, і кришку його.

אֶת־הַשֻּׁלְחָן אֶת־כָּל־כֵּלָיו וְאֵת לֶחֶם הַפָּנִים׃

ет-гашульха́н ет-коль-кела́в ве'е́т ле́хем гаппані́м

36 Стіл, і всі його посудини, і хліби предложення.

אֶת־הַמְּנֹרָה הַטְּהֹרָה אֶת־נֵרֹתֶיהָ נֵרֹת הַמַּעֲרָכָה וְאֶת־כָּל־כֵּלֶיהָ וְאֵת שֶׁמֶן הַמָּאוֹר׃

ет-гамменора́ гаттегора́ ет-нероте́га неро́т гамма'араха́ ве'ет-коль-келе́га ве'е́т ше́мен гаммао́р

37 І чисту менору, і встановлювані світильники, і всі її посудини, і олію для освітлення.

וְאֵת מִזְבַּח הַזָּהָב וְאֵת שֶׁמֶן הַמִּשְׁחָה וְאֵת קְטֹרֶת הַסַּמִּים וְאֵת מָסַךְ פֶּתַח הָאֹהֶל׃

ве'е́т мізба́х газзага́в ве'е́т ше́мен гаммішха́ ве'е́т кето́рет гассаммі́м ве'е́т маса́х пе́тах га'о́гель

38 І золотий жертовник, і олію для помазання, і кадіння, і полог для входу в намет.

אֵת מִזְבַּח הַנְּחֹשֶׁת וְאֶת־מִכְבַּר הַנְּחֹשֶׁת אֲשֶׁר־לוֹ אֶת־בַּדָּיו וְאֶת־כָּל־כֵּלָיו אֶת־הַכִּיֹּר וְאֶת־כַּנּוֹ׃

ет мізба́х ганнехо́шет ве'ет-міхба́р ганнехо́шет ашер-ло́ ет-бадда́в ве'ет-коль-кела́в ет-гаккійор ве'ет-канно́

39 І жертовник мідний, і мідну решітку, яка з ним, і бруси його, і всі його приналежності і стіни його, і основу його.

אֵת קַלְעֵי הֶחָצֵר אֶת־עַמֻּדֶיהָ וְאֶת־אֲדָנֶיהָ וְאֶת־הַמָּסָךְ לְשַׁעַר הֶחָצֵר אֶת־מֵיתָרָיו וִיתֵדֹתֶיהָ וְאֵת כָּל־כְּלֵי עֲבֹדַת הַמִּשְׁכָּן לְאֹהֶל מוֹעֵד׃

ет кал'е́ гехаце́р ет-аммуде́га ве'ет-адане́га ве'ет-гаммаса́х леша́'ар гехаце́р ет-метара́в вітедоте́га ве'е́т коль-келе́ авода́т гаммішка́н ле'о́гель мо'е́д

40 І сітки для двору, стовпи двору, і підставки для стовпів його, і по́лог входу до двору, відтяжки, якими він натягується, і кілочки, і всі інструменти для роботи в Мішкані, Наметі зустрічі.

אֶת־בִּגְדֵי הַשְּׂרָד לְשָׁרֵת בַּקֹּדֶשׁ אֶת־בִּגְדֵי הַקֹּדֶשׁ לְאַהֲרֹן הַכֹּהֵן וְאֶת־בִּגְדֵי בָנָיו לְכַהֵן׃

ет-біґде́ гассера́д лешаре́т бакко́деш ет-біґде́ гакко́деш ле'агаро́н гаккоге́н ве'ет-біґде́ вана́в лехаге́н

41 І службовий одяг, і одяг для святого служіння Агарона-когена, і одяг синів його, щоб служити.

כְּכֹל אֲשֶׁר־צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה כֵּן עָשׂוּ בְּנֵי יִשְׂרָאֵל אֵת כָּל־הָעֲבֹדָה׃

кехо́ль ашер-цівва́ адона́й ет-моше́ кен асу́ бене́ їсра'е́ль ет коль-га'авода́

42 В усьому, як заповідав Господь Моше, так і зробили сини Ізраїля всю роботу.

וַיַּרְא מֹשֶׁה אֶת־כָּל־הַמְּלָאכָה וְהִנֵּה עָשׂוּ אֹתָהּ כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה כֵּן עָשׂוּ וַיְבָרֶךְ אֹתָם מֹשֶׁה׃

вая́р моше́ ет-коль-гаммелаха́ вегінне́ асу́ ота́ ка'аше́р цівва́ адона́й кен асу́ вайва́рех ота́м моше́

43 І побачив Моше всю цю роботу, і ось, зробили її як заповідав Господь, так і зробили, і благословив їх Моше.

Власне, мало що можу сказати я в коментарях до 39 розділу, тому що розділ повторює те, що ми вже багато разів говорили. Але знову можна звернути увагу на доскональність звітів, на точність виконання, хоча не було креслень, не було комп'ютерних схем, які можуть описати все в трьох вимірах. Не можна було показати викрійку і сказати: «Ось саме такий нагрудник Я хочу, ось саме це Я хочу». Але Всевишній наділив майстрів такою неймовірною інтуїцією, таким чуттям розуміння того, що потрібно зробити, що вони змогли виконати цю роботу. І я не впевнений, що хтось сьогодні за цими описами зможе точно цю роботу виконати. Можливо, це для нас урок відчування волі Всевишнього там, де немає креслень, немає доскональних схем. Ми часом просимо дуже детальної, дуже точної вказівки. І кажемо: «Скажи мені саме так, розкажи мені, повели мені, розкрий мені». А тут ми бачимо, як діє інтуїція людей, які горять бажанням, людей, які сповнені Духом Божим і хочуть служити Всевишньому.

Ми будували, будували

Шмот 40:1–38

Ми з вами сьогодні закінчуємо читати тижневу главу Пікудей і всю книгу Шмот, другу книгу Тори. Ітиметься в нашому уривку про події, які відбуваються після того, як умільці принесли Моше всі необхідні матеріали, все, з чого вже можна було збирати Мішкан. Моше прийняв роботу і благословив народ, і продовження цього ми читаємо в 40 розділі. Оскільки тут уже втретє повторюється те, що було сказано раніше, коментарів буде дуже мало, і здебільшого ми просто прочитаємо сам текст, не дуже пересипаючи його коментарями.

Отже, починаємо читати з 1 вірша 40 розділу.

וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה לֵּאמֹר׃

вайдаббе́р адона́й ель-моше́ лемо́р

1 І звертався Господь, і сказав Господь Моше, кажучи:

בְּיוֹם־הַחֹדֶשׁ הָרִאשׁוֹן בְּאֶחָד לַחֹדֶשׁ תָּקִים אֶת־מִשְׁכַּן אֹהֶל מוֹעֵד׃

бейом-гахо́деш гарішо́н бе'еха́д лахо́деш такі́м ет-мішка́н о́гель мо'е́д

2 «У день першого новомісяччя, в перший день місяця, встанови Намет зустрічі.

וְשַׂמְתָּ שָׁם אֵת אֲרוֹן הָעֵדוּת וְסַכֹּתָ עַל־הָאָרֹן אֶת־הַפָּרֹכֶת׃

весамта́ шам ет аро́н га'еду́т весаккота́ аль-га'аро́н ет-гаппаро́хет

3 І поставиш там Ковчег свідчення, і прикриєш його завісою.

וְהֵבֵאתָ אֶת־הַשֻּׁלְחָן וְעָרַכְתָּ אֶת־עֶרְכּוֹ וְהֵבֵאתָ אֶת־הַמְּנֹרָה וְהַעֲלֵיתָ אֶת־נֵרֹתֶיהָ׃

вегевета́ ет-гашульха́н ве'арахта́ ет-ерко́ вегевета́ ет-гамменора́ вега'алета́ ет-нероте́га

4 І принесеш туди стіл, і розклади все, що необхідно на нього розкласти, і принесеш менору́, і піднімеш (або розставиш у правильному порядку) її лампади.

У сучасному івриті слово лааро́х означає організовувати, підготувати, влаштовувати. У Тегілім 23 Давид каже, звертаючись до Всевишнього: «Господь, Пастир мій, накрий переді мною стіл (тааро́х лефана́й шульха́н)». Тут лааро́х шульха́н означає накривати стіл. Один з основних збірників з єврейського релігійного закону, написаний у XVI столітті найвідомішим, авторитетним мудрецем Йосе́фом Ка́ро, називається Шульха́н ару́х (накритий стіл), тому що, на думку автора, все у збірнику впорядковано в потрібному, відповідному вигляді, тільки прийди і візьми.

וְנָתַתָּה אֶת־מִזְבַּח הַזָּהָב לִקְטֹרֶת לִפְנֵי אֲרוֹן הָעֵדֻת וְשַׂמְתָּ אֶת־מָסַךְ הַפֶּתַח לַמִּשְׁכָּן׃

венататта́ ет-мізба́х газзага́в лікто́рет ліфне́ аро́н га'еду́т весамта́ ет-маса́х гаппе́тах ламмішка́н

5 І поставиш золотий жертовник для кадіння перед Ковчегом свідчення, із зовнішнього боку (за завісою, але навпроти Ковчега), і зробиш по́лог входу в Мішкан.

וְנָתַתָּה אֵת מִזְבַּח הָעֹלָה לִפְנֵי פֶּתַח מִשְׁכַּן אֹהֶל־מוֹעֵד׃

венататта́ ет мізба́х га'ола́ ліфне́ пе́тах мішка́н огель-мо'е́д

6 І зробиш жертовник всепалення перед входом у Намет зустрічі.

וְנָתַתָּ אֶת־הַכִּיֹּר בֵּין־אֹהֶל מוֹעֵד וּבֵין הַמִּזְבֵּחַ וְנָתַתָּ שָׁם מָיִם׃

венататта́ ет-гаккійор бен-о́гель мо'е́д уве́н гаммізбе́ях венататта́ шам ма́йім

7 І зробиш умивальник між Наметом зустрічі і жертовником, і наповниш його водою.

וְשַׂמְתָּ אֶת־הֶחָצֵר סָבִיב וְנָתַתָּ אֶת־מָסַךְ שַׁעַר הֶחָצֵר׃

весамта́ ет-гехаце́р саві́в венататта́ ет-маса́х ша́'ар гехаце́р

8 І встановиш двір навколо, і зробиш по́лог для входу у двір.

וְלָקַחְתָּ אֶת־שֶׁמֶן הַמִּשְׁחָה וּמָשַׁחְתָּ אֶת־הַמִּשְׁכָּן וְאֶת־כָּל־אֲשֶׁר־בּוֹ וְקִדַּשְׁתָּ אֹתוֹ וְאֶת־כָּל־כֵּלָיו וְהָיָה קֹדֶשׁ׃

велакахта́ ет-ше́мен гаммішха́ умашахта́ ет-гаммішка́н ве'ет-коль-ашер-бо́ векіддашта́ ото́ ве'ет-коль-кела́в вега́я ко́деш

9 І візьмеш олію помазання, і помажеш Мішкан, і все, що в ньому, і тим самим ти освятиш його, і всі його посудини, і він буде святим (усе це буде святим).

Моше маже олією помазання Мішкан і все, що в ньому, і це – завершення посвячення. Олія ніби приймає все помазане в особливу лігу, в категорію предметів, що належать до святості. Це стосується також і людей, і ми про це ще трохи пізніше згадаємо.

וּמָשַׁחְתָּ אֶת־מִזְבַּח הָעֹלָה וְאֶת־כָּל־כֵּלָיו וְקִדַּשְׁתָּ אֶת־הַמִּזְבֵּחַ וְהָיָה הַמִּזְבֵּחַ קֹדֶשׁ קָדָשִׁים׃

умашахта́ ет-мізба́х га'ола́ ве'ет-коль-кела́в векіддашта́ ет-гаммізбе́ях вегая́ гаммізбе́ях ко́деш кадаші́м

10 І помажеш жертовник всепалення і всі посудини його, і буде освячений цей жертовник, і буде цей жертовник святим для святого.

Володітиме цей жертовник великою святістю, так це можна в даному випадку витлумачити.

וּמָשַׁחְתָּ אֶת־הַכִּיֹּר וְאֶת־כַּנּוֹ וְקִדַּשְׁתָּ אֹתוֹ׃

умашахта́ ет-гаккійор ве'ет-канно́ векіддашта́ ото́

11 І помажеш ти умивальник і основу його, і освятиш його.

וְהִקְרַבְתָּ אֶת־אַהֲרֹן וְאֶת־בָּנָיו אֶל־פֶּתַח אֹהֶל מוֹעֵד וְרָחַצְתָּ אֹתָם בַּמָּיִם׃

вегікравта́ ет-агаро́н ве'ет-бана́в ель-пе́тах о́гель мо'е́д верахацта́ ота́м бамма́йім

12 І наблизиш Агарона і його синів до входу в Намет зустрічі, і обмиєш їх водою.

Ми говорили вже, що слово легакрі́в означає і наблизити, і принести в жертву. Курба́н (жертва) – це те, що наближає до Всевишнього, це «наближалка» тут. Саме Моше (хоча він і молодший брат Агарона, але все-таки перебуває на дуже почесній посаді в народі Ізраїля) обмиває священників. Виникає питання: чому священники не можуть самі обмитися? Можуть. Але завдання посвячення в тому, щоб вони були обмиті, обмиті саме Моше: це служіння Моше священникам. Зі свого боку, священник, яким би скромним він не був, як коген, повинен уміти приймати таке служіння. Тут ми бачимо явну паралель із тим, що відбувається на Пасхальному се́дері Машиаха.

וְהִלְבַּשְׁתָּ אֶת־אַהֲרֹן אֵת בִּגְדֵי הַקֹּדֶשׁ וּמָשַׁחְתָּ אֹתוֹ וְקִדַּשְׁתָּ אֹתוֹ וְכִהֵן לִי׃

вегільбашта́ ет-агаро́н ет біґде́ гакко́деш умашахта́ ото́ векіддашта́ ото́ вехіге́н лі

13 І вдягнеш ти Агарона у святі одежі його, і помажеш його, і посвятиш його на священство Мені.

Тільки первосвященник під час посвячення отримує помазання, тому що він не приймає цю посаду за успадкуванням. Коген, простий коген, отримує своє священство у спадок.

Я, наприклад, належу до роду когенів, я з роду Агарона, тому що мій батько був з роду Агарона, і мій дід був з роду Агарона і так далі. Священника як посаду, саму посаду, причетність до святості, я отримую тоді, коли вдягаю когенське вбрання. Якщо не вдягну, то й не отримаю, але додаткового помазання я не потребую.

Так само (я говорив про це) і цар. З того моменту, як був помазаний на царство Давид, його нащадки не потребували помазання і, коли припинився ланцюжок Давида, стали чекати Машиаха, того, якого не треба помазувати, тому що він несе на собі помазання Давидове. Те, що очікували, що це буде не помазання Давидове, а джерело того помазання, яким Давид помазаний, але це вже інша історія. Помазання в значенні помазання на посаду, на царську чи на священницьку, передається у спадок.

וְאֶת־בָּנָיו תַּקְרִיב וְהִלְבַּשְׁתָּ אֹתָם כֻּתֳּנֹת׃

ве'ет-бана́в такрі́в вегільбашта́ ота́м куттоно́т

14 І синів його наблизь, і вдягнеш їх у прості бавовняні одежі.

Кутоно́т – це нижній одяг з бавовни. Звідси прийшло в різні мови слово котто́н (бавовна).

וּמָשַׁחְתָּ אֹתָם כַּאֲשֶׁר מָשַׁחְתָּ אֶת־אֲבִיהֶם וְכִהֲנוּ לִי וְהָיְתָה לִהְיֹת לָהֶם מָשְׁחָתָם לִכְהֻנַּת עוֹלָם לְדֹרֹתָם׃

умашахта́ ота́м ка'аше́р маша́хта ет-авіге́м вехігану́ лі вегаєта́ лігйот лаге́м мошхата́м ліхгунна́т ола́м ледорота́м

15 І помажеш їх так само, як помазав ти батька їхнього, і будуть вони священниками Мені, і буде це помазання на священство вічним помазанням у поколіннях їхніх».

Тобто наступний первосвященник після Агарона потребуватиме помазання, а прості священники не потребуватимуть, як я вже сказав.

וַיַּעַשׂ מֹשֶׁה כְּכֹל אֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֹתוֹ כֵּן עָשָׂה׃

вая́'ас моше́ кехо́ль аше́р цівва́ адона́й ото́ кен аса́

16 І зробив Моше все, як заповідав Господь, так і зробив.

וַיְהִי בַּחֹדֶשׁ הָרִאשׁוֹן בַּשָּׁנָה הַשֵּׁנִית בְּאֶחָד לַחֹדֶשׁ הוּקַם הַמִּשְׁכָּן׃

вайгі́ бахо́деш гарішо́н башана́ гашені́т бе'еха́д лахо́деш гука́м гаммішка́н

17 І було: в перший місяць на другий рік виходу з Єгипту, в перший день місяця був встановлений Мішкан.

וַיָּקֶם מֹשֶׁה אֶת־הַמִּשְׁכָּן וַיִּתֵּן אֶת־אֲדָנָיו וַיָּשֶׂם אֶת־קְרָשָׁיו וַיִּתֵּן אֶת־בְּרִיחָיו וַיָּקֶם אֶת־עַמּוּדָיו׃

вая́кем моше́ ет-гаммішка́н ваїтте́н ет-адана́в вая́сем ет-кераша́в ваїтте́н ет-беріха́в вая́кем ет-аммуда́в

18 І встановив Моше Мішкан, і зробив підставки під бруси його, і встановив бруси, і вставив засуви, і поставив основи його.

וַיִּפְרֹשׂ אֶת־הָאֹהֶל עַל־הַמִּשְׁכָּן וַיָּשֶׂם אֶת־מִכְסֵה הָאֹהֶל עָלָיו מִלְמָעְלָה כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

ваїфро́с ет-га'о́гель аль-гаммішка́н вая́сем ет-міхсе́ га'о́гель ала́в мільма́'ла ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше

19 І накрив це все наметом (зробив цьому всьому покриття), поклав це покриття шкіряне як дах намету на нього зверху, як заповідав Господь Моше.

וַיִּקַּח וַיִּתֵּן אֶת־הָעֵדֻת אֶל־הָאָרֹן וַיָּשֶׂם אֶת־הַבַּדִּים עַל־הָאָרֹן וַיִּתֵּן אֶת־הַכַּפֹּרֶת עַל־הָאָרֹן מִלְמָעְלָה׃

ваїкка́х ваїтте́н ет-га'еду́т ель-га'аро́н вая́сем ет-габбадді́м аль-га'аро́н ваїтте́н ет-гаккаппо́рет аль-га'аро́н мільма́'ла

20 І взяв, і поклав свідчення в Ковчег, і вставив жердини в Ковчег, і накрив кришкою Ковчег зверху.

וַיָּבֵא אֶת־הָאָרֹן אֶל־הַמִּשְׁכָּן וַיָּשֶׂם אֵת פָּרֹכֶת הַמָּסָךְ וַיָּסֶךְ עַל אֲרוֹן הָעֵדוּת כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

ваяве́ ет-га'аро́н ель-гаммішка́н вая́сем ет паро́хет гаммаса́х вая́сех аль аро́н га'еду́т ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

21 І приніс Ковчег у Мішкан, і повісив завісу прикривальну, і прикрив Ковчег свідчення, як заповідав Господь Моше.

וַיִּתֵּן אֶת־הַשֻּׁלְחָן בְּאֹהֶל מוֹעֵד עַל יֶרֶךְ הַמִּשְׁכָּן צָפֹנָה מִחוּץ לַפָּרֹכֶת׃

ваїтте́н ет-гашульха́н бе'о́гель мо'е́д аль є́рех гаммішка́н цафо́на міху́ц лаппаро́хет

22 І поставив стіл у Наметі зустрічі з північного боку Мішкану, за завісою.

וַיַּעֲרֹךְ עָלָיו עֵרֶךְ לֶחֶם לִפְנֵי יְהוָה כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

вая'аро́х ала́в е́рех ле́хем ліфне́ адона́й ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

23 І накрив на ньому розкладку хліба (або сервірування хліба) перед Всевишнім, як заповідав Господь Моше.

וַיָּשֶׂם אֶת־הַמְּנֹרָה בְּאֹהֶל מוֹעֵד נֹכַח הַשֻּׁלְחָן עַל יֶרֶךְ הַמִּשְׁכָּן נֶגְבָּה׃

вая́сем ет-гамменора́ бе'о́гель мо'е́д но́хах гашульха́н аль є́рех гаммішка́н не́ґба

24 І поставив менору́ в Наметі зустрічі навпроти столу, з південного боку Мішкану.

וַיַּעַל הַנֵּרֹת לִפְנֵי יְהוָה כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

вая́'аль ганнеро́т ліфне́ адона́й ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

25 І встановив лампади перед Всевишнім, як заповідав Господь Моше.

וַיָּשֶׂם אֶת־מִזְבַּח הַזָּהָב בְּאֹהֶל מוֹעֵד לִפְנֵי הַפָּרֹכֶת׃

вая́сем ет-мізба́х газзага́в бе'о́гель мо'е́д ліфне́ гаппаро́хет

26 І встановив золотий жертовник у Наметі зустрічі, перед завісою,

וַיַּקְטֵר עָלָיו קְטֹרֶת סַמִּים כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

ваякте́р ала́в кето́рет саммі́м ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

27 І покадив на ньому кадінням, як заповідав Господь Моше.

וַיָּשֶׂם אֶת־מָסַךְ הַפֶּתַח לַמִּשְׁכָּן׃

вая́сем ет-маса́х гаппе́тах ламмішка́н

28 І зробив завісу біля входу в Мішкан,

וְאֵת מִזְבַּח הָעֹלָה שָׂם פֶּתַח מִשְׁכַּן אֹהֶל־מוֹעֵד וַיַּעַל עָלָיו אֶת־הָעֹלָה וְאֶת־הַמִּנְחָה כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

ве'е́т мізба́х га'ола́ сам пе́тах мішка́н огель-мо'е́д вая́'аль ала́в ет-га'ола́ ве'ет-гаммінха́ ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

29 І жертовник всепалення встановив біля входу в Намет зустрічі, і приніс на ньому всепалення і жертву хлібну, як заповідав Господь Моше.

וַיָּשֶׂם אֶת־הַכִּיֹּר בֵּין־אֹהֶל מוֹעֵד וּבֵין הַמִּזְבֵּחַ וַיִּתֵּן שָׁמָּה מַיִם לְרָחְצָה׃

вая́сем ет-гаккійор бен-о́гель мо'е́д уве́н гаммізбе́ях ваїтте́н ша́мма ма́йім лерохца́

30 І встановив умивальник між Наметом зустрічі і жертовником, і помістив туди воду для вмивання.

וְרָחֲצוּ מִמֶּנּוּ מֹשֶׁה וְאַהֲרֹן וּבָנָיו אֶת־יְדֵיהֶם וְאֶת־רַגְלֵיהֶם׃

верахцу́ мімме́нну моше́ ве'агаро́н увана́в ет-єдеге́м ве'ет-раґлеге́м

31 І вмивали в ньому Моше і Агарон, і сини його руки свої і ноги свої

Чому Моше вмивав свої ноги і руки, який стосунок Моше до цього мав? Ми говоримо тут про те, що відбувалося в сім днів посвячення священників, ми читали раніше, що є для цього певна процедура. Ось ця процедура, яка тут описана, – що Моше обмивав, одягав і пома́зав Агарона і його синів, – тривала сім днів поспіль. Протягом цих семи днів Моше, хоча він і не коген, а тільки левит, теж мав стосунок до цього умивальника і з нього вмивався, і тому сказано, що і Моше, і Агарон, і сини його мили руки і ноги в цьому умивальнику.

בְּבֹאָם אֶל־אֹהֶל מוֹעֵד וּבְקָרְבָתָם אֶל־הַמִּזְבֵּחַ יִרְחָצוּ כַּאֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה אֶת־מֹשֶׁה׃

бево'а́м ель-о́гель мо'е́д увкорвата́м ель-гаммізбе́ях їрха́цу ка'аше́р цівва́ адона́й ет-моше́

32 Під час входження їх до Намету зустрічі і в наближенні їх до жертовника, обмивали, як заповідав Господь Моше.

וַיָּקֶם אֶת־הֶחָצֵר סָבִיב לַמִּשְׁכָּן וְלַמִּזְבֵּחַ וַיִּתֵּן אֶת־מָסַךְ שַׁעַר הֶחָצֵר וַיְכַל מֹשֶׁה אֶת־הַמְּלָאכָה׃

вая́кем ет-гехаце́р саві́в ламмішка́н веламмізбе́ях ваїтте́н ет-маса́х ша́'ар гехаце́р вайха́ль моше́ ет-гаммелаха́

33 І встановив двір навколо Мішкану і навколо жертовника, і зробив по́лог входу у двір, і на цьому Моше закінчив роботу.

וַיְכַס הֶעָנָן אֶת־אֹהֶל מוֹעֵד וּכְבוֹד יְהוָה מָלֵא אֶת־הַמִּשְׁכָּן׃

вайха́с ге'ана́н ет-о́гель мо'е́д ухво́д адона́й мале́ ет-гаммішка́н

34 І покрила хмара Намет зустрічі, і наповнила його Слава Господа.

וְלֹא־יָכֹל מֹשֶׁה לָבוֹא אֶל־אֹהֶל מוֹעֵד כִּי־שָׁכַן עָלָיו הֶעָנָן וּכְבוֹד יְהוָה מָלֵא אֶת־הַמִּשְׁכָּן׃

вело-яхо́ль моше́ лаво́ ель-о́гель мо'е́д кі-шаха́н ала́в ге'ана́н ухво́д адона́й мале́ ет-гаммішка́н

35 І не міг Моше увійти в Намет зустрічі, тому що на ньому перебувала хмара, і Слава Господня наповнювала Мішкан.

Моше не міг увійти в Намет зустрічі, якщо Господь його не кликав. Входити в Славу, у хмару Слави Всевишнього, не так уже й безпечно, і навіть Моше не міг цього зробити без особливого запрошення. Але запрошення прийде, і тому початок наступної, третьої книги Тори, її перша тижнева глава має назву Ваїкра (І покличе).

וּבְהֵעָלוֹת הֶעָנָן מֵעַל הַמִּשְׁכָּן יִסְעוּ בְּנֵי יִשְׂרָאֵל בְּכֹל מַסְעֵיהֶם׃

увге'ало́т ге'ана́н ме'а́ль гаммішка́н їс'у́ бене́ їсра'е́ль бехо́ль мас'еге́м

36 І коли піднімалася хмара від Мішкану, вирушали сини Ізраїля в усі свої мандри.

Тобто народ Ізраїля зупинявся табором (з цього моменту так було), і хмара наповнювала Мішкан. Моше не міг туди увійти, а священники туди входили. І коли хмара піднімалася, то народ розумів, що йому час вирушати в дорогу, це як гудок паровоза.

וְאִם־לֹא יֵעָלֶה הֶעָנָן וְלֹא יִסְעוּ עַד־יוֹם הֵעָלֹתוֹ׃

ве'ім-ло́ є'але́ ге'ана́н вело́ їс'у́ ад-йом ге'алото́

37 А якщо не піднімалася хмара, нікуди не рушали доти, доки вона не піднімалася.

כִּי עֲנַן יְהוָה עַל־הַמִּשְׁכָּן יוֹמָם וְאֵשׁ תִּהְיֶה לַיְלָה בּוֹ לְעֵינֵי כָל־בֵּית־יִשְׂרָאֵל בְּכָל־מַסְעֵיהֶם׃

кі ана́н адона́й аль-гаммішка́н йома́м ве'е́ш тігйе́ ла́йла бо ле'ене́ холь-бет-їсра'е́ль бехоль-мас'еге́м

38 Тому що хмара Господня над Мішканом була вдень, і вогненною вона ставала вночі, перед очима всього Ізраїля, в усіх їхніх подорожах.

Мідраш зауважує, це можна побачити і в простому тексті, що в народу Ізраїля не було потреби у світилах. Вогонь змінився хмарою – отже, настав ранок. Хмара змінилася вогнем – отже, настала ніч. Постійно світло, постійно тепло, клімат-контроль і спокійне світле життя. Ізраїль ходить у світлі. Поки хмара перебуває на Мішкані, йти нікуди не треба, але необхідно постійно стежити за тим, щоб хмара не пішла, щоб ми не залишилися, полонені оманливою безхмарністю, коли хмара відлетіла, щоб нам не відстати від нашої хмари.

Мішкан і Машиах

Єврейський календар відрізняється тим, що високосний рік на 1 місяць більший за звичайний. І для того, щоб вкластися в один рік із читанням Тори, в деякі тижні читають по дві глави. І в нашому випадку ми читаємо здвоєну главу Ваякгель і Пкудей.

По суті, ці глави повторюють уже сказане раніше про устрій Мішкану. Іноді повторюють слово в слово. Оскільки Моше закликав увесь народ взяти участь у будівництві Мішкану, то тепер в останніх главах він дає певну подобу фінансового звіту: звітує народові про те, що зробив. І оскільки він робив усе за словом Всевишнього, то глава повторює те, що Всевишній повелів раніше.

Коли ми читаємо ще раз про те, як будувався Мішкан, ми повинні замислитися над тим цікавим моментом, що в усьому описі Мішкану немає служіння когенів, немає священницького служіння. Є чотири речі, які постійно повинні перебувати в Мішкані: це хлібне приношення, світильник, кадіння пахощів і всепалення. І для того, щоб усі ці чотири речі постійно були, достатньо самого Моше. Тобто простий смисл Тори не говорить про те, що для всього цього служіння потрібні когени. Треба зрозуміти, для чого ж тоді взагалі був Мішкан.

У 25 розділі книги Шмот Всевишній каже: «Я являтимусь тобі там». Тобто мета всього створення Мішкану була в тому, щоб Всевишній являвся там Моше. Ось ці чотири постійні компоненти потрібні були для того, щоб Бог міг являтися Моше.

Стіл і світильник – звичайні складові тронного залу. І трон, вмістилище Шехіни – це Ковчег Завіту. Ковчег Завіту, який перебував у Мішкані. Ковчег (аро́н) – шафа. Тобто суть усього цього: Намет зустрічі – це тронний зал, де народ в особі Моше приходить стояти перед Всевишнім.

Тільки потім, після падіння народу, з'явилася потреба в жертвоприношеннях і в священницькому служінні. Коли ввійшла нечистота, когени повинні були вміти її розрізняти. І з причини переступів був даний закон (Галатам 3:19). З причини переступів Мішкан змінив своє призначення і став служити спокуті гріха, а не спілкуванню з Богом.

Після того як Єшуа ввійшов у Небесний (горній) Храм, Він увійшов туди з вічною жертвою. І це має відновити справжнє призначення Мішкану. Якщо ми можемо піднятися разом з Єшуа, в тілі Єшуа ввійти в Небесний Храм, то ми можемо стояти перед Всевишнім, як це робив Моше. Тобто бути в стані святості, коли не потрібна спокутна жертва, але Господь являється нам на кришці Ковчега.

Але для цього нам самим необхідно бути в стані святості. Єшуа дав нам таку можливість, але не зробив це за нас. Освячуючи себе, очищаючи себе від усякого гріха, постійно перевіряючи себе в цьому на чистоту, ми можемо перебувати в тілі Єшуа і стояти перед Всевишнім. Але якщо в нас є ще гріх, ми не можемо ввійти туди. Віра закликає нас до святості, але не робить святими. Але якщо ми очистимося, то ми повернемося в той Мішкан, який був до золотого теляти. Це те, до чого ми покликані.

Що таке тіло Єшуа? Уся громада Всевишнього, увесь Божий народ – це велике тіло Машиаха. Тобто Машиах включає в себе всіх людей, які по-справжньому істинно в Нього вірять. Павло говорить (Колосянам 1:24) про те, що Церква, громада Божа, зібрання Боже – це тіло Машиаха. І в посланні до ефесян у 4 розділі, з 11 вірша, Павло говорить про те, що все наше служіння – для будівництва тіла Машиаха. І що наше завдання, служіння – увійти в це тіло. Машиах – це не тільки людина, це ще й народ, царство. Якщо ми Його маємо Царем, то ми частина Його царства.

Гафтара. 1 Мелахім

Шмот 7:51–8:21

Разом з нашою тижневою главою читається уривок з першої книги Мелахім, що розповідає про те, як цар Шломо добудував Храм і як у цей Храм зійшла присутність Божа. Перш ніж ми почитаємо цей уривок, хочу зробити певну історичну передмову. Справа в тому, що мені часто ставлять питання саме щодо Храму Шломо: на якій підставі Шломо вирішив, як потрібно будувати Храм? Чи є це його власним архітектурним проєктом, якимись його ідеями, чи це одкровення Боже? Як узагалі Шломо вирішив, що і як будувати? Це важливе питання, і відповідь на це питання міститься в самому Танаху, в першій книзі Діврей гаЯмім. Книгам Діврей гаЯмім не дуже пощастило: не в усіх доходять руки їх почитати, і часто їхні сторінки так і залишаються нерозкритими, а це дуже важливі книги. Ми з вами почитаємо з 28 розділу першої книги Діврей гаЯмім. Починаючи з 9 вірша і до 19 вірша, ми читаємо настанову, яку Давид дає Шломо вже майже помираючи, це, можливо, останні години життя царя Давида. Ось що каже цар:

9. А ти, Шломо, сину мій, знай Бога батька твого і служи Йому з повним серцем і з чесною душею, бо всі серця випробо́вує Господь, і всякий витвір думки знає. Якщо шукатимеш Його, Він буде знайдений тобою, а якщо ти залишиш Його, Він залишить тебе назавжди.

10. Дивись нині, бо обрав тебе Господь, щоб збудувати дім для святилища, будь твердий і звершуй!

Якщо перекласти дослівно повеління будь твердий і звершуй, то хаза́к ваасе́, яке тут вжито, означає кріпись і роби.

11. І віддав Давид Шломо, синові своєму, накреслення залу, і домів його, і складів його, і верхніх кімнат його, і внутрішніх приміщень його, і приміщення для кришки (ковчега).

Давид передає Шломо конкретні креслення, пов'язані з устроєм Храму, накреслення для всього, що було передано йому Духом. І Давид дає не просто креслення, а найдокладніші креслення для всього, що було передано йому Духом, що він отримав через одкровення. Або він сам це отримав, або через пророків, які були з ним (подробиць ми не знаємо), але ми читаємо тут, що є одкровення Духа щодо всього устрою.

12. Для дворів дому Господнього і всіх кімнат навколо, скарбниць дому Божого і скарбниць для (жертв) священних;

13. І відділень когенів і левитів, і для всієї справи служіння в домі Господньому, і всього начиння, (необхідного) для служіння в домі Господньому.

14. І про золото із (зазначенням) ваги золота, про всі посудини для кожної служби, про всі посудини срібні із (зазначенням) ваги, для всіх посудин, для кожної служби.

15. І про вагу золотих світильників і золотих лампад, із (зазначенням) ваги кожного світильника і лампад його, і про срібні світильники із (зазначенням) ваги світильника і лампад його, для кожного світильника.

16. Вага золота для столів предложення, для кожного столу, і срібло для столів срібних,

17. І (для) виделок, і кропильниць, і чаш золота чистого, і кришок (кропильниць) золотих із (зазначенням) ваги кожної кришки, і для кришок срібних із (зазначенням) ваги для кожної кришки.

8. І для кадильного жертовника із золота (очищеного) із (зазначенням) ваги, і для накреслення про колісницю – про золотих керувів, що простягають (крила), що покривають Ковчег Завіту Господнього.

19. Усе це (сказано) в писанні від Господа, який напоумив мене (Давида) про всі роботи накреслені.

Яка велика милість і любов Всевишнього до царя Давида – показати йому всі креслення, показати йому на кресленнях кожну конкретну деталь Храму, про який Давид так мріяв! Яка дивовижна милість – зробити його тим, хто передасть своєму синові ці креслення разом із моральними настановами! Давид не удостоївся збудувати Храм, але він удостоївся побачити його в усіх-усіх деталях, можливо, ще раніше, ніж Шломо їх побачить. Усе одкровення про Храм довірено Давидові.

Давид залишає своєму синові Шломо найдокладніші креслення, не тільки ті, що стосуються всього устрою Дому, а й ті, що стосуються кожної кришечки, кожної деталечки того, що в цьому Домі буде. Жодної особистої фантазії Шломо, жодної особистої творчості тут немає. Тому, коли ми питаємо: «А чому Шломо зробив так, а в Наметі зустрічі було не так, як він посмів, як він наважився…» – ось, мабуть, тут відповідь на наше питання.

Після цієї передмови можна й починати читати, власне, наш уривок. Ми читатимемо з останнього, 51 вірша, 7 розділу до 21 вірша 8 розділу першої книги Мелахім.

וַתִּשְׁלַם כָּל־הַמְּלָאכָה אֲשֶׁר עָשָׂה הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה בֵּית יְהוָה וַיָּבֵא שְׁלֹמֹה אֶת־קָדְשֵׁי דָּוִד אָבִיו אֶת־הַכֶּסֶף וְאֶת־הַזָּהָב וְאֶת־הַכֵּלִים נָתַן בְּאֹצְרוֹת בֵּית יְהוָה׃

ваттішла́м коль-гаммелаха́ аше́р аса́ гамме́лех шеломо́ бет адона́й ваяве́ шеломо́ ет-кодше́ даві́д аві́в ет-гакке́сеф ве'ет-газзага́в ве'ет-гаккелі́м ната́н бе'оцеро́т бет адона́й

51. І завершена була всяка робота, яку виконав цар Шломо в домі Господньому. І вніс Шломо в Храм усе, що присвятив Господу Давид: срібло, і золото, і посудини дав він у скарбницю Господа.

Збудовано дім Господній (бет Адонай), він завершений, тепер його можна назвати домом Господа.

Давид, можливо, навіть знаючи вже, що він не збудує Храм, і в той період, коли він думав, що він будує Храм, виділяв, освячував золото і срібло для будівництва Храму. Усе це Шломо вносить у Храм. Таким чином, Давид ніби бере участь у цьому Храмі, бере участь у створенні цього Храму.

На цьому Храм урочисто завершено. Чого не вистачає в Храмі? До нього потрібно внести Ковчег Завіту. Ковчег Завіту в цей час перебуває в Наметі в місті Давидовому, ми пам'ятаємо, там Давид його залишив. Тепер його потрібно з усією урочистістю внести в Храм.

На цьому 7 розділ закінчується, і ми продовжуємо читати з 1 вірша 8 розділу.

אָז יַקְהֵל שְׁלֹמֹה אֶת־זִקְנֵי יִשְׂרָאֵל אֶת־כָּל־רָאשֵׁי הַמַּטּוֹת נְשִׂיאֵי הָאָבוֹת לִבְנֵי יִשְׂרָאֵל אֶל־הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה יְרוּשָׁלִָם לְהַעֲלוֹת אֶת־אֲרוֹן בְּרִית־יְהוָה מֵעִיר דָּוִד הִיא צִיּוֹן׃

аз якге́ль шеломо́ ет-зікне́ їсра'е́ль ет-коль-раше́ гамматто́т несі'е́ га'аво́т лівне́ їсра'е́ль ель-гамме́лех шеломо́ єрушала́ім лега'ало́т ет-аро́н беріт-адона́й ме'і́р даві́д гі ційон

1 Тоді зібрав Шломо старійшин Ізраїля, усіх керівників таборів, усіх голів родів, які в синів Ізраїля. Усім було наказано зібратися до царя Шломо в Єрусалим, щоб підняти Ковчег Завіту Господнього з міста Давидового, яке Ціон.

וַיִּקָּהֲלוּ אֶל־הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה כָּל־אִישׁ יִשְׂרָאֵל בְּיֶרַח הָאֵתָנִים בֶּחָג הוּא הַחֹדֶשׁ הַשְּׁבִיעִי׃

ваїккагалу́ ель-гамме́лех шеломо́ коль-і́ш їсра'е́ль беє́рах га'етані́м беха́г гу гахо́деш гашеві'і́

2 І зібралися всякий ізраїльтянин до царя Шломо в місяці ейтані́м, у свято, а це місяць сьомий.

Я говорив про те, що кілька разів у Танаху ми зустрічаємо давні назви місяців. Є думка, що це довавилонські назви місяців і вони просто втрачені після Вавилонського вигнання. Є й інша думка, яка, можливо, не така красива, але вона мені ближча. Це фінікійська, міжнародна на той момент назва місяця. Щоразу, коли ця давня назва місяця вживається, завжди є пояснення про номер цього місяця: мабуть, не всім зрозумілі назви цих місяців.

Свято в сьомий місяць – це, найімовірніше, свято Суккот. Суккот вирізняється тим, що на нього приходять, здійснюючи паломництво, і можна залишатися на тривалий час, тому що сільськогосподарські роботи закінчені. Дуже зручне свято. Отже, в місяць сьомий (сьогодні він називається місяць тішре́й, тут він названий місяць ейтані́м) усі зібралися до царя Шломо в Єрусалим.

וַיָּבֹאוּ כֹּל זִקְנֵי יִשְׂרָאֵל וַיִּשְׂאוּ הַכֹּהֲנִים אֶת־הָאָרוֹן׃

ваяво́у коль зікне́ їсра'е́ль ваїс'у́ гаккогані́м ет-

га'аро́н

3. І зібралися всі старійшини Ізраїля, і понесли коганім Ковчег.

וַיַּעֲלוּ אֶת־אֲרוֹן יְהוָה וְאֶת־אֹהֶל מוֹעֵד וְאֶת־כָּל־כְּלֵי הַקֹּדֶשׁ אֲשֶׁר בָּאֹהֶל וַיַּעֲלוּ אֹתָם הַכֹּהֲנִים וְהַלְוִיִּם׃

вая'алу́ ет-аро́н адона́й ве'ет-о́гель мо'е́д ве'ет-коль-келе́ гакко́деш аше́р ба'о́гель вая'алу́ ота́м гаккогані́м вегальвійім

4 І підняли ковчег Господній, і Намет зустрічі, і всі святі посудини, які в Наметі, і підняли їх когени і левити

Ми знаємо, Тора заповідає, що храмові посудини повинні носити тільки левити і когени.

וְהַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה וְכָל־עֲדַת יִשְׂרָאֵל הַנּוֹעָדִים עָלָיו אִתּוֹ לִפְנֵי הָאָרוֹן מְזַבְּחִים צֹאן וּבָקָר אֲשֶׁר לֹא־יִסָּפְרוּ וְלֹא יִמָּנוּ מֵרֹב׃

вегамме́лех шеломо́ вехоль-ада́т їсра'е́ль ганно'аді́м ала́в ітто́ ліфне́ га'арон мезаббехі́м цон увака́р аше́р ло-їссаферу́ вело їмману́ меро́в

5 А цар Шломо і все зібрання Ізраїля приймають їх (тобто встають і радісно зустрічають цю процесію) перед Ковчегом, і приносять жертву з дрібної і великої худоби незліченну кількість, так багато, що й не підрахувати від того, що так багато.

וַיָּבִאוּ הַכֹּהֲנִים אֶת־אֲרוֹן בְּרִית־יְהוָה אֶל־מְקוֹמוֹ אֶל־דְּבִיר הַבַּיִת אֶל־קֹדֶשׁ הַקֳּדָשִׁים אֶל־תַּחַת כַּנְפֵי הַכְּרוּבִים׃

ваяві́у гаккогані́м ет-аро́н беріт-адона́й ель-мекомо́ ель-деві́р габбайіт ель-ко́деш гаккодаші́м ель-та́хат канфе гаккеруві́м

6 І принесли когени Ковчег Завіту Господнього на місце його, у внутрішню частину дому, у Святе Святих, під крила керувім.

Перше питання, яке може виникнути, – чи могли когени і левити ввійти у Святе Святих? Так, для ремонту, для того, щоб відновити, або щось зробити, або щось збудувати, звичайно, можна було входити у Святе Святих.

Друге питання стосовно керувім. У 6 розділі першої книги Мелахім ми читаємо історію про те, що Шломо зробив керувім з оливкового дерева заввишки 5 метрів, великих керувім, які мали простягати крила над ковчегом. Ми знаємо і про те, що на кришці Ковчега як частина кришки є два золоті керувім: вони не прикручені, не пригвинчені, не приліплені, вони – частина кришки. І начебто логічно припустити, що в Храмі опиняються два золоті керувім, які на кришці ковчега, і два дерев'яні керувім, які ще вище, над цими керувім. Тобто у Святому Святих Храму Шломо перебувають дві пари керувім. Є з цього приводу суперечки, але це те, що можна припустити, читаючи текст. Саме про дерев'яних керувім далі йдеться.

כִּי הַכְּרוּבִים פֹּרְשִׂים כְּנָפַיִם אֶל־מְקוֹם הָאָרוֹן וַיָּסֹכּוּ הַכְּרֻבִים עַל־הָאָרוֹן וְעַל־בַּדָּיו מִלְמָעְלָה׃

кі гаккеруві́м поресі́м кенафа́йім ель-меко́м га'аро́н ваясо́кку гаккеруві́м аль-га'аро́н ве'аль-бадда́в мільма́'ла

7 Тому що керувім простягають крила над місцем Ковчега і покривають (роблять дах) керувім над Ковчегом і над його жердинами зверху.

וַיַּאֲרִכוּ הַבַּדִּים וַיֵּרָאוּ רָאשֵׁי הַבַּדִּים מִן־הַקֹּדֶשׁ עַל־פְּנֵי הַדְּבִיר וְלֹא יֵרָאוּ הַחוּצָה וַיִּהְיוּ שָׁם עַד הַיּוֹם הַזֶּה׃

вая'аріху́ габбадді́м ваєрау́ раше́ габбадді́м мін-гакко́деш аль-пене́ гаддеві́р вело́ єрау́ гаху́ца ваї́гйю шам ад гайом газзе́

8 І жердини були довгі, і були видні голівки (або кінчики) цих жердин, зі Святого можна було побачити їх усередині Святого Святих, але не виходили вони назовні.

Коментатори пояснюють це так: самі жердини не висувалися, звичайно, зі Святого Святих. Вони впиралися в завісу і ніби проклювалися крізь неї назовні. І уява коментаторів і мудреців малює, що вони були схожі на груди жінки. Два кінці жердин, що впиралися в завісу між Святим Святих і Святим, з іншого боку завіси виглядали як груди. Це символізувало, що Всевишній годує ніби груддю свій народ Ізраїля. Тим часом самі ці жердини не виходили за межі Святого Святих.

אֵין בָּאָרוֹן רַק שְׁנֵי לֻחוֹת הָאֲבָנִים אֲשֶׁר הִנִּחַ שָׁם מֹשֶׁה בְּחֹרֵב אֲשֶׁר כָּרַת יְהוָה עִם־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל בְּצֵאתָם מֵאֶרֶץ מִצְרָיִם׃

ен ба'аро́н рак шене́ лухо́т га'авані́м аше́р гінні́ях шам моше́ бехоре́в аше́р кара́т адона́й ім-бене́ їсра'е́ль бецета́м ме'е́рец міцра́йім

9 А в Ковчезі немає нічого, крім двох кам'яних скрижалей, які поклав там Моше на Хореві, коли Всевишній уклав Завіт із синами Ізраїля при виході з Єгипту.

Була баночка з маном, яка стояла поруч із Ковчегом, був посох Агарона, який стояв поруч із Ковчегом. Тут писання говорить, що там перебувають тільки скрижалі.

וַיְהִי בְּצֵאת הַכֹּהֲנִים מִן־הַקֹּדֶשׁ וְהֶעָנָן מָלֵא אֶת־בֵּית יְהוָה׃

вайгі беце́т гаккогані́м мін-гакко́деш веге'ана́н мале́ ет-бе́т адона́й

10 І було, коли когени вийшли зі Святого, і хмара наповнила дім Господній.

וְלֹא־יָכְלוּ הַכֹּהֲנִים לַעֲמֹד לְשָׁרֵת מִפְּנֵי הֶעָנָן כִּי־מָלֵא כְבוֹד־יְהוָה אֶת־בֵּית יְהוָה׃

вело-яхелу́ гаккогані́м ла'амо́д лешаре́т міппене́ ге'анан кі-мале́ хевод-адона́й ет-бе́т адона́й

11 І не могли когени стояти і служити через хмару, тому що Слава Господня наповнила Дім Господній.

Це, звичайно, явна паралель з тим, як після закінчення будівництва Мішкану в пустелі Слава Господня зійшла в Намет зустрічі.

אָז אָמַר שְׁלֹמֹה יְהוָה אָמַר לִשְׁכֹּן בָּעֲרָפֶל׃

аз ама́р шеломо́ адона́й ама́р лішко́н ба'арафе́ль

12 І тоді цар Шломо сказав: «Господь сказав, що Він житиме в тумані».

Господь житиме в тумані, в хмарності, в імлі якійсь. Розкриття Його Слави пов'язане і з її прихованням. Вона не повністю розкривається, вона розкривається в імлі, в хмарі, в тумані. Хмара – дуже часта форма, в якій Всевишній дає одкровення Своєї Слави. Далі Шломо звертається до Всевишнього і каже:

בָּנֹה בָנִיתִי בֵּית זְבֻל לָךְ מָכוֹן לְשִׁבְתְּךָ עוֹלָמִים׃

бано́ вані́ті бет зеву́ль лах махо́н лешівтеха́ оламі́м

13 Ось, я збудував Тобі Дім умилостивлення; це буде місцем Твого постійного перебування.

На це слово зеву́ль варто звернути особливу увагу. Коли Лея народила сина, якого назвала Звулун, сказала: «Тепер житиме в мене чоловік мій». Звулун – це щось, що дає прихильність в очах іншого, що приваблює іншого, що робить миловидним в очах іншого. Тобто: «Я збудував Тобі Дім, через який ми зможемо стати милими для Тебе, який прихилить Тебе до нас». Так можна перекласти це досить складне поняття. Крім того, Шломо говорить тут про те, що місце, на якому збудовано цей Храм, – це місце, навіки обране Всевишнім. Якщо Мішкан ходив-блукав пустелею і потім Ковчег подорожував країною Ізраїля, то тут Шломо каже – все, тут місце, де Твоєму Ковчегу буде постійне перебування. Навіть якщо Храм буде зруйновано, навіть якщо Єрусалим буде зруйновано, якщо навіть уся країна буде в запустінні, то це місце буде саме тим місцем, куди повертатиметься народ.

וַיַּסֵּב הַמֶּלֶךְ אֶת־פָּנָיו וַיְבָרֶךְ אֵת כָּל־קְהַל יִשְׂרָאֵל וְכָל־קְהַל יִשְׂרָאֵל עֹמֵד׃

ваяссе́в гамме́лех ет-пана́в вайва́рех ет коль-кега́ль їсра'е́ль вехоль-кега́ль їсра'е́ль оме́д

14 І обернувся цар обличчям своїм і благословив усе зібрання Ізраїлеве, а все зібрання Ізраїлеве стоїть перед ним.

וַיֹּאמֶר בָּרוּךְ יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל אֲשֶׁר דִּבֶּר בְּפִיו אֵת דָּוִד אָבִי וּבְיָדוֹ מִלֵּא לֵאמֹר׃

вайомер бару́х адонай елоге́ їсра'е́ль аше́р діббе́р бефі́в ет даві́д аві́ ув'ядо́ мілле́ лемо́р

15 І сказав: «Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, Який говорив устами Своїми з Давидом, батьком моїм, і рукою Своєю виконав Свою обітницю (Господь дав обітницю, і Господь виконав):

מִן־הַיּוֹם אֲשֶׁר הוֹצֵאתִי אֶת־עַמִּי אֶת־יִשְׂרָאֵל מִמִּצְרַיִם לֹא־בָחַרְתִּי בְעִיר מִכֹּל שִׁבְטֵי יִשְׂרָאֵל לִבְנוֹת בַּיִת לִהְיוֹת שְׁמִי שָׁם וָאֶבְחַר בְּדָוִד לִהְיוֹת עַל־עַמִּי יִשְׂרָאֵל׃

мін-гайом аше́р гоце́ті ет-аммі́ ет-їсра'е́ль мімміцрайі́м ло-ваха́рті ве'і́р мікко́ль шівте́ їсра'е́ль лівно́т ба́йіт лігйот шемі́ шам ва'евха́р бедаві́д лігйот аль-аммі́ їсра'е́ль

16 «З того дня, коли Я вивів народ Свій, Ізраїль, з Єгипту, Я не вибирав жодного міста з усіх колін Ізраїля, щоб там збудувати дім, на якому було б наречене Моє Ім'я, і обрав Я Давида бути над народом Моїм, Ізраїлем.

וַיְהִי עִם־לְבַב דָּוִד אָבִי לִבְנוֹת בַּיִת לְשֵׁם יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל׃

вайгі́ ім-лева́в даві́д аві́ лівно́т ба́йіт леше́м адона́й елоге́ їсра'е́ль

17 І було в серці Давида, батька мого, бажання збудувати дім Господу Богу Ізраїля.

וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־דָּוִד אָבִי יַעַן אֲשֶׁר הָיָה עִם־לְבָבְךָ לִבְנוֹת בַּיִת לִשְׁמִי הֱטִיבֹתָ כִּי הָיָה עִם־לְבָבֶךָ׃

вайомер адона́й ель-даві́д аві́ я́'ан аше́р гая́ ім-леваве́ха лівно́т ба́йіт лішмі́ гетіво́та кі гая́ ім-леваве́ха

18 І сказав Господь Давидові, батькові моєму: «Те, що було в серці твоєму збудувати Дім для Мене, – це було благом для серця твого».

רַק אַתָּה לֹא תִבְנֶה הַבָּיִת כִּי אִם־בִּנְךָ הַיֹּצֵא מֵחֲלָצֶיךָ הוּא־יִבְנֶה הַבַּיִת לִשְׁמִי׃

рак атта́ ло тівне́ габба́йіт кі ім-бінха́ гайоце́ мехалаце́ха гу-ївне́ габба́йіт лішмі́

19 Але ти не збудуєш Дім, а син твій, той, хто вийде з твоїх стегон, – той збудує Мені Дім.

Шломо розповідає свідчення. Свідчення про те, що Всевишній знав намір серця його батька Давида, знав бажання Давида збудувати Дім для Господа. Ми читали вже про те, що Всевишній дав докладні інструкції щодо будівництва Дому саме Давидові, дав йому побачити всі креслення, всі найдрібніші деталі, але сказав йому: «Не ти збудуєш Дім, а той, хто вийде з твоїх стегон, твій син збудує Дім». Про цю обітницю Шломо розповідає народу, щоб засвідчити, що Всевишній вірний Своїм обітницям.

וַיָּקֶם יְהוָה אֶת־דְּבָרוֹ אֲשֶׁר דִּבֵּר וָאָקֻם תַּחַת דָּוִד אָבִי וָאֵשֵׁב עַל־כִּסֵּא יִשְׂרָאֵל כַּאֲשֶׁר דִּבֶּר יְהוָה וָאֶבְנֶה הַבַּיִת לְשֵׁם יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל׃

ваяке́м адона́й ет-деваро́ аше́р діббе́р ва'аку́м таха́т даві́д аві́ ва'еше́в аль-кіссе́ їсра'е́ль ка'аше́р діббе́р адона́й ва'евне́ габба́йіт леше́м адона́й елоге́ їсра'е́ль

20 І виконав Господь це слово, яке промовив, і я зайняв місце батька мого, і сів на троні Ізраїля, як говорив Господь, і збудував Дім в Ім'я Господа, Бога Ізраїля.

וָאָשִׂם שָׁם מָקוֹם לָאָרוֹן אֲשֶׁר־שָׁם בְּרִית יְהוָה אֲשֶׁר כָּרַת עִם־אֲבֹתֵינוּ בְּהוֹצִיאוֹ אֹתָם מֵאֶרֶץ מִצְרָיִם׃

ва'асі́м шам мако́м ла'аро́н ашер-ша́м бері́т адона́й аше́р кара́т ім-авоте́ну бегоціо́ ота́м ме'е́рец міцра́йім

21 І влаштував там місце для Ковчега, на якому Завіт Господній, який Він уклав з Отцями нашими, коли виводив їх з країни Єгипетської.

Ось як Шломо будує свою розповідь: «Всевишній дав обітницю моєму батькові, який так хотів збудувати Храм, що я збудував цей Храм, це здійснилося в мені. Я справді зайняв місце батька мого, сів на троні Ізраїля, збудував Храм і поставив там місце для Ковчега, шлях якого починається від самого виходу з Єгипту. Я завершив цілий історичний етап – етап подорожі Ковчега з пустелі Синай до свого постійного місця». Це теж здійснення обітниці Господньої. У малій обітниці, яку Господь дав Давидові (хоча вона водночас і велика обітниця), є і виконання більшої обітниці, яка починається ще з виходу з Єгипту. І Шломо говорить про велич Всевишнього, Який виконав такий багаторічний, такий великий план, говорить про велич свята, яке зараз відбувається, і про те, який вірний Господь своїм обітницям. Ми читаємо, що Слава Господня наповнює Дім. Шломо благословляє Всевишнього, благословляє народ і говорить, що здійснилася обітниця, яку Всевишній дав Давидові, і Храм збудовано.

Ми почали з того, що будівництво Храму в повній відповідності з усіма кресленнями, з усіма найдрібнішими вказівками – це виконання волі Всевишнього. Але ми знаємо також і про те, що існування цього Храму (хоч би як точно, хоч би як детально він був збудований) залежить від взаємин Ізраїля і Всевишнього, від чистоти, яка буде в народі Ізраїля. Так Всевишній сказав Шломо. І ми вже знаємо, що, на жаль, цей Храм не встояв.

Читайте також: Ваякгель, Трума, Ваїкра і тижневі глави Тори.

Пікудей: про облік

Приймальна комісія

Ми будували, будували

Мішкан і Машиах

Гафтара. 1 Мелахім

Вигляд